WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція сша та реальні права громадян - Курсова робота

Конституція сша та реальні права громадян - Курсова робота

підзвітний конгресу, що забезпечує йому свободу дій. Однак, слідуючи принципу поділу влади, конституція позбавила президента власно законодавчої ініціативи ( право представляти палатам готовий законопроект). Президент має право накладати вето на будь-який законопроект, прийнятий обома палатами, відправляти його на допрацювання зі своїми запереченнями в ту палату з якої він надійшов. З іншого боку, Конституція встановлює, що президентське вето може бути спростоване кваліфікованою більшістю обох палат. Президент не має повноважень розпустити жодну з палат Конгресу. У свою чергу, для усунення президента Конституція вимагає обгрунтованого обвинувачення в зраді, хабарництві або інших важливих злочинах. Обидві палати мають повноваження збудити процедуру імпічмента. Але питання про відсторонення від влади президента вирішує сенат під головуванням Верховного судді двома третинами голосів присутніх. У результаті, президент і конгрес були позбавлені можливості втручатися в справи один одного напряму, що забезпечує їх незалежність один від одного. Можна сказати, що президент має непрямий вплив на Верховний суд в тому плані, що він призначає його членів. Але оскільки вони призначаються довічно, і всі, у тому числі й президент США, зобов'язані підкорятися рішенням Верховного суду, то стає очевидним те, що система взаємних стримань і противаг працює і тут.
Принципово важливим є положення Конституції про порядок, строки виборів і термін повноважень президента. "Оскільки автори Конституції не вірили, що народ зможе зробити мудрий вибір, Президент обирається не прямо, а вибірниками, яких обирають ті, хто має право голосу, з усіх штаів (ст. II, р. I; попр. XII). Ця система ніколи не працювала так, як її задумували укладачі Конституції, адже фактично від самого початку вибірники були суто номінальними діячами, що тільки фіксували на папері вибір народу."1.
Вибірники подавали голоси за допомогою бюлетенів. Проходив той, за кого була подана більша кількість голосів вибірників.
Повноваження президента були обмежені чотирма роками, але йому не заборонялося домагатися переобрання на новий термін.
4. Конституція США про Верховний суд
"Важливу роль Конституція відводила судовій владі. Вона надала їй право розглядати всі закони країни лише у відповідності з загально-союзною Конституцією та конституціями штатів."1. При розгляді цієї частини Конституції члени Установчого конвенту пропонували надати Верховному федеральному суду повноваження вищої судової інстанції США. Він повинен був отримати право перегляду законів, прийнятих Конгресом при їх невідповідності Конституції, але не як наглядова інстанція, а в зв'язку з певними судовими справами, що перебувають в його виробництві. Таке право Верховний суд повинен отримати і відносно законів, прийнятих парламентами штатів і постанов судів штатів. Однак, ці положення в Конституцію не увійшли. Побоюючись протидії штатів, від рішення яких залежала доля самої Конституції, розуміючи, що вони не потерплять втручання федерації в їх "внутрішні справи", включаючи законодавство і суд, члени Конвента знов пішли на компроміс, відклавши розв'язання цього питання до кращих часів. По Конституції 1787 року (ст. 3) судова влада федерації повинна була тягнутися на всі ті справи, що "…виникають на основі цієї Конституції, законів Сполучених Штатів, міжнародних угод, що укладені чи будуть укладені Сполученими Штатами; на всі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників та консулів; на всі справи адміралтейства та інші морські справи, в яких Сполучені Штати є стороною; на всі спори між двома чи більше штатами, між штатом і громадянами іншого штату, між громадянами різних штатів, між громадянами одного штату за позовами про землі, даровані різними штатами, а також між штатом чи його громадянами та чужоземними державами, громадянами чи підданцями."2.
Крім цього, до федеральної юрисдикції були віднесені спори між палатами, тяжби між громадянами різних штатів і деякі інші позови, що стосувалися федерації загалом. Члени Верховного суду призначаються Президентом США довічно. Цим досягається незалежність судової влади від законодавчої і виконавчої. Питання про практичне створення нової судової організації США і про закріплення повноважень Верховного суду було розглянуто серед основних питань першим Конгресом США. В результаті був ухвалений Закон про судоустрій 1789 року. Як і було задумано при розробці Конституції, повернувшись до питання про верховний конституційний нагляд, Конгрес наділив Верховний суд США правом скасування будь-якого закону, як федерального, так і штатного, якщо буде визначено, що цей закон суперечить розпорядженням і принципам Конституції (ст. 25 Закону про судоустрій). Більш того, Верховний суд отримав повноваження видавати розпорядження, обов'язкові для органів виконавчої влади, включаючи президента і міністрів (ст. 13 Закону про судоустрій). Це положення суперечило конституційному принципу поділу влади, оскільки ставило Верховний суд над Конгресом і президентом. Необхідно зазначити, що пізніше це перекручення було усунено самим Верховним судом в ході слухання справи Марборі 1803 року. У результаті, пожертвувавши ст. 13, Верховний суд закріпив за собою повноваження, викладені в ст. 25 Закону про судоустрій. Відтоді і до цього часу Верховному суду належить остаточне право трактувати Конституцію, тобто говорити, що є правом країни і що перебувае в суперечності з ним. Рішення Верховного суду є остаточним і обговоренню не підлягає. Першим конгресом була також розроблена структура федерального судоустрою. Було вирішено, що поряд і паралельно з судами штатів буде функціонувати федеральна судова система, що складається з районних і окружних судів (на цей період їх кількість була визначена в 30 районних і 3 окружних судах). Останні були наділені апеляційною владою відносно перших.
5.Конституція США про федеративний устрій держави
Урегулювання відносин між штатами, як суб'єктами федерації, з одного боку, і центральною владою - з іншого, виявилося навряд чи не найважчою справою Конституції. Розвиваючись спочатку як англійські колонії, потім як незалежні держави і, нарешті, як члени конфедерації, кожний штат мав свої особливості державного устрою, тільки йому властиві традиції. Неоднорідні були штати по соціальному і расовому складу населення. Історично склалося так, що дворяни-емігранти поселялися на південь від ріки Потомак, а селяни і ремісники - на північ від неї. У результаті на півдні виникали великі плантаторські господарства, що обслуговувались руками негрів-рабів, а на півночі розвивалися фермерські господарства, зароджувалися капіталістичні відносини. На Півночі переважали республіканські традиції, діяло щось на зразок парламенту колоній, що вибирав губернатора. На Півдні панували монархічні порядки, губернатор призначався королем. Проте, штати пішли на об'єднання. Необхідність подібного кроку була усвідомлена спочатку для спільної боротьби за незалежність, а згодом з метою економічних і політичних вигід. Вирішальну роль в цьому процесі зіграла Конституція США 1787 року. Спираючись на принцип "дуалістичного федералізму", Конституція встановлює сферу виняткової компетенції Федерації шляхом переліку питань, по яких закони може видавати тільки Федерація. Всі інші питання були віднесені до ведення суб'єктів федерації. Крім того, Конституція передбачає обмеження повноважень Конгресу (ст. 1, розд. 9), влади штатів (ст. 1, розд. 10) і окремо розглядає питання "Штати і союзний уряд" (ст. 4). З практики застосування Конституції США можна
Loading...

 
 

Цікаве