WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Запобіжні заходи в процесуальному порядку - Курсова робота

Запобіжні заходи в процесуальному порядку - Курсова робота

застава буде звернута в доход держави. Заставодавець може відмовитись від узятих на себе зобов'язань до виникнення підстав для того звернення.
У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до органу розслідування чи суду для зміни йому запобіжного заходу на інший. Застава повертається лише після, обрання нового запобіжного заходу ( ч. 3,5 ст. 154' КПК).
Питання про звернення застави в доход держави, якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на себе зобов'язання, вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. В судове засідання викликається заставодавець для дачі пояснень, але його явка без поважних причин не перешкоджає розгляду цього питання ( ч. 6 ст. 154' КПК).
Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом при розгляді справи ( ч. 7 ст. 154').
Застава - відносно молодий запобіжний захід для українського правового простору. КПК було доповнено ст. 154' у 1996 році, але
обговорення питань пов'язаних із застосування застави актуальне і сьогодні1.
Застава є проміжним запобіжним заходом між підпискою про невиїзд, яка в деяких випадках може бути неефективною, і взяттям під
варту, коли без нього можна обійтися. Але деякі вчені, наприклад Г.В. Дроздов, вважає, що застава не може бути ефективною, бо вона
пропагує соціальну нерівність у суспільстві, тобто у заможних людей з'являється можливість "відкупитись" від арешту2.
Тому застосування застави повинно бути зваженим. Недоцільно її застосовувати у справах про розкрадання у особливо великих розмірах,
порушення правил про валютні операції у значному розмірі, фінансове шахрайство і у інших аналогічного роду справах.
Слід зазначити, що предметом застави не можуть бути гроші й інші матеріальні цінності, що прилучені до справи як речові докази або на які накладено арешт (Постанова Пленуму Верховного Суду України №6 від 26 березня 1999 року " Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу").
Все ж більшість слідчих частіше при обранні запобіжних заходів віддає перевагу підписці про невиїзд і взяттю під варту.
НАГЛЯД КОМАНДУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ за підозрюваним чи обвинуваченим, який є військовослужбовцем, полягає у вжитті заходів, передбаченим статутами Збройних Сил України, для того, щоб забезпечити належну поведінку та явку підозрюваного чи
обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду. Командування військової частини повідомляється про
суть справи, в якій обрано даний запобіжний захід. Про встановлення нагляду командування у письмовій формі повідомляє орган, який обрав
цей запобіжний захід (ст. 163 КПК).
Військовослужбовець постійно перебуває під наглядом свого безпосереднього начальника або добового наряду, позбавляється на час
розслідування й суду права носити зброю, не призначається в караул та інші відповідальні наряди, не звільняється з розташування частини, не
направляється на роботу поза частиною, Питання про відповідальність командування за невиконання обов'язків по нагляду вирішується в
кожному випадку, виходячи з положень Статутів Збройних Сил України.
ВІДДАННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ОБВИНУВАЧЕНОГО ПІД НАГЛЯД БАТЬКІВ, ОПІКУНІВ, ПІКЛУВАЛЬНИКІВ АБО
АДМІНІСТРАЦІЇ ДИТЯЧОЇ УСТАНОВИ, якщо неповнолітній виховується в такій установі (школи-інтернати, дитячі будинки, приймальники - розподільники, спеціальні виховні та лікувально - виховні установи, виховно трудові колонії), полягає в тому, що від них обереться письмове зобов'язання про забезпечення належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора й суду. При цьому вказані особи попереджаються про характер обвинувачення, пред'явленого неповнолітньому, та про їх відповідальність у разі його неявки. В разі порушення цього зобов'язання до батьків, опікунів і піклувальників може біти застосовано грошове стягнення в такому ж порядку, як і до особистих поручителів (ст. 436 КПК). Якщо це зобов'язання не виконає адміністрація дитячої установи, питання про застосування до неї заходів впливу може бути поставлено в поданні слідчого чи прокурора або в окремій ухвалі (постанові) суду.
Перед тим як застосовувати до неповнолітнього обвинуваченого один із цих запобіжних заходів (у ст. 436 КПК їх передбачено фактично
два), слідчий і суд повинні переконатися, що батьки (або один з них), опікун, піклувальник або адміністрація дитячої установи зможуть
забезпечити належну поведінку і явку неповнолітнього до слідчого, прокурора й суду.
У літературі існує міркування, щодо запобіжних заходів примикає і фактично є таким ВІДСТОРОНЕННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО ВІД
ПОСАДИ1. Якщо обвинувачений - посадова особа, слідчий у разі необхідності відстороняє його від посади своєю мотивованою постановою з санкції прокурора або його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого.
Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі
мотивованої постанови Генерального прокурора України (ст. 147 КПК).
Кримінально -процесуальний закон не зобов'язує обирати запобіжний захід щодо кожного обвинуваченого. При відсутності підстав для застосування запобіжного заходу, від звинуваченого відбирається ПИСЬМОВЕ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування, а також про те, що він з'явиться до слідчого і суду за їх викликом (ч. 3 ст. 148 КПК).
Це зобов'язання не є запобіжним заходом. Обвинувачений, що дав таке зобов'язання може зберегти нормальний життєвий уклад,
виїжджати за межі району мешкання, однак повинен доводити це до відома органів розслідування, прокурора або суд і зобов'язаний негайно
явитися на їх виклики.
На відміну від запобіжних заходів, які можуть застосовуватись не тільки до обвинуваченого, а і до підозрюваного, зобов'язання про те, що
особа повідомить про зміну свого місця перебування, а також про те, що вона з'явиться до слідчого і суду за їх викликом може бути відібране
тільки у обвинуваченого. Порушення прийнятого на себе зобов'язання тягне привід обвинуваченого і можливість застосування до нього
відповідного запобіжного заходу.
Отже, як можна помітити, підстави обрання запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, однакові. Тому при обранні того чи
іншого запобіжного заходу треба враховувати обставини, зазначені у ст. 150 КПК. При тому, не дивлячись на пріоритетність практики обрання
підписки про невиїзд у якості запобіжного заходу, слідчим добре було б урізноманітнити спектр запобіжних заходів, що застосовуються ними до
обвинувачених (підозрюваних).
2.2. Тимчасові запобіжні заходи. Взяття під варту. Гарантії законності і обґрунтованості взяття під варту.
До тимчасових запобіжних заходів законодавець відносить: затримання підозрюваного, обвинуваченого органом дізнання, слідчим, судом.
Підстави і порядок затримання підозрюваного органом дізнання регламентує ст.. 106 КПК України.
Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:
Loading...

 
 

Цікаве