WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Запобіжні заходи в процесуальному порядку - Курсова робота

Запобіжні заходи в процесуальному порядку - Курсова робота

правові умови арешту: 1) порушено кримінальну справу; 2) скоєно злочин, що карається позбавленням волі на строк більше одного року (крім зазначених у законі винятків); 3) особа притягнена у якості обвинуваченого (слід було б на його думку, включити арешт до десяти діб без пред'явлення обвинувачення); 4) особа, що застосовує запобіжний захід, правосуб'єктна; 5) у особи, щодо якої буде застосовуватися взяття під варту не має дипломатичного інституту; 6) отримана згода відповідних представницьких органів на арешт депутата або судді чи відповідного командування - на арешт військовослужбовця, що звинувачується у скоєні військового злочину (крім дезертирства)2.
У зв'язку із змінами у законодавстві до цієї думки І.Л. Петрухіна треба додати лише одну поправку, що стосується другої загально правової
умови арешту, тобто те, що повинен бути вчинений злочин, що карається позбавленням волі на строк понад три роки (крім зазначених у законі винятків).
Лишається додати, що постанова застосування як запобіжного заходу взяття під варту виконується органом, який обрав цей захід. У необхідних випадках він вправі доручити виконання постанови органам внутрішніх справ. Один примірник постанови судді або ухвали суду
направляється разом із заарештованим у відповідне місце попереднього ув'язнення для виконання (ст. 158 КПК).
Хотілося б зазначити ще один момент. У літературі та законодавстві запобіжний захід у вигляді взяття під варту називають ще арештом. З
прийняттям нового КК України, який вступив у дію 1 вересня 2001 року і передбачає деякі нові види покарання в порівнянні із КК України, що
діяв до цього, з'явися такий вид покарання як арешт.
Отож треба розмежувати ці два поняття.
Можна відмітити деякі види відмінності між ними:
1. Арешт як запобіжний захід на відміну від арешту як виду покарання не тягне за собою судимості
2. Арешт як вид покарання призначається вироком суду до особи, винної у вчиненні злочину, а арешт як запобіжний захід - постановою суду до підозрюваного чи обвинуваченого, тобто до особи, вина якої ще не доведена.
3. Арешт як вид покарання призначається на строк від одного до шести місяців, а арешт як запобіжний захід обирається на строк до 18
місяців, нижня ж межа в законі не встановлена.
4. Особи, яким арешт обрано як запобіжний захід утримуються у вищезазначених установах, особи ж , що відбувають покарання у вигляді арешту знаходяться у спеціальних виправних установах.
5. Мета арешту як виду покарання - кара за вчинений злочин, виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів; мета
арешту як запобіжного заходу - запобігання спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у
кримінальній справі; продовжити злочинну діяльність, а також забезпечення виконання процесуальних рішень.
Не можна пропустити той факт, що деякі вчені враховуючи те, що арешт
суттєво впливає на свободу особи обмежуючи її вважають за необхідне введення в дію та застосування на практиці інших запобіжних заходів -
менш суворих, але достатньо ефективних, як то, наприклад, домашній арешт1 або нагляд міліціїќ.
Спираючись на вище сказане, можна визначити, що взяття під варту (арешт) є найсуворішим запобіжним заходом, який застосовується
лише тоді, коли ніякий інший запобіжний захід не може досягнути своєї мети. Крім того є ще одна додаткова умова його застосування - він
застосовується лише у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше трьох років (крім
передбачених законом винятків).
Таким чином, існують такі види запобіжних заходів: 1) підписка про невиїзд; 2) особиста порука; 3) порука громадянської організації або трудового колективу; 4) застава; 5) взяття під варту; 6) нагляд командування військової частини. Тимчасовим запобіжним заходом є
затримання підозрюваного, яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених статтями 106, 115, 165ќ КПК України. Крім того для
неповнолітніх може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників або адміністрації дитячої установи. У літературі існує думка про те, що відсторонення обвинуваченого від посади теж фактично є запобіжним заходом; та думка про необхідність застосування нових запобіжних заходів, як то домашній арешт чи нагляд міліції.
Якщо відсутні підстави для обрання запобіжного заходу, то від обвинуваченого (підозрюваного) відбирається письмове зобов'язання про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування, а також про те, що він з'явиться до слідчого і суду за їх викликом.
Запобіжні заходи можна розділити на дві групи: 1) запобіжні заходи, не пов'язанні з позбавленням волі; 2) взяття під варту.
Взяття під варту може обиратися як запобіжний захід, коли за допомогою інших запобіжних заходів неможливо досягнути передбачену законом мету та ще й при наявності додаткової умови - він може застосовуватися у справах про злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком понад три роки (крім винятків передбачених законом). Законодавство передбачає можливість оскарження постанови судді до апеляційного суду.
Висновок
Таким чином, підсумовуючи вищевикладений матеріал, можна зробити висновок про те, що запобіжні заходи - це заходи процесуального
примусу, ще застосовуються до обвинуваченого (підозрюваного) органом дізнання, слідчим, прокурором, судом чи суддею, у продовжені якого перебуває справа, з метою не допущення неправомірної поведінки з його боку, та спричиняють повний психологічний вплив на обвинуваченого (підозрюваного)або обмежують його особисту свободу.
Метою застосування запобіжних заходів, згідно із ст. 148 КПК, є недопущення того, щоб обвинувачений, підозрюваний скрився від
слідства і суду, перешкоджав своїми діями встановленню об'єктивної істини у кримінальній справі, продовжував займатися злочинною
діяльністю, а також перешкоджання виконання встановленого судовим вироком покарання.
Запобіжні заходи є одним із видів заходів процесуального примусу, їх складовою частиною.
Запобіжні заходи можуть застосовуватися лише при наявності зазначених у законі підстав для їх застосування . Такими підставами може бути наявність достатніх даних про те, що обвинувачений (підозрюваний) має намір:
- скритися від слідства чи суду;
- перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальній справі;
- перешкодити виконанню покарання, передбаченого судовим вироком.
Ці підстави у літературі називаються дотичними.
Юридичною підставою є постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвала судді про обрання запобіжного заходу.
Крім того, для обрання у якості запобіжного заходу взяття під варту закон передбачає додаткову умову - вона застосовується лише. Якщо за
злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої як запобіжний захід обирається взяття під варту, кримінальним
законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше трьох років (крім винятків, встановлених законом). Крім того цей запобіжний захід може застосовуватися лише судом.
Процесуальний порядок застосування, зміни і скасування запобіжних
Loading...

 
 

Цікаве