WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій - Реферат

Захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій - Реферат

такого рішення відповідно до ст. 71, 81 12 КПК України повинно бути з"ясовано, чи не заперечує проти передачі матеріалу до товариського суду особа, на яку подано скаргу, а також думку потерпілого з даного питання і в разі прийняття такогорішення повідомити про це потерпілого. Недодержання даних вимог є істотним порушенням прав вказаних осіб і підставою для скасування постанови судді про відмову в порушенні кримінальної справи або ухвали суду (постанову судді) про закриття справи.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання особі, визнаній винною у наклепі або образі необхідно дотримуватися вимог ст. 39 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №6 "Про практику призначення судами України мір кримінального покарання".
У справах про злочини, передбачені ч.1 ст. 125 та ст. 126 КК України, потерпілому належить право підтримувати обвинувачення та подавати необхідні докази. У скарзі на ім"я суду потерпілий повинен викласти прохання про порушеня справи щодо конкретної особи, вказати час, місце і спосіб поширення завідомо неправдивих вигадок або нанесення образи, навести докази, що підтверджують вчинення злочину.
При підготовці цивільної чи кримінальної справи до судового розгляду необхідно ширше використовувати можливості сторін, потерпілого, підсудного у збиранні й поданні необхідних для розгляду справи доказів. При недостатності доказів суд може вимагати від цих осіб подати додаткові докази або витребувати їх за клопотанням останніх (ст.30 ЦПК України) або власною ініціативою (ст. 66 КПК України).
До вирішення питання про порушення кримінальної справи про наклеп або образу суддя у відповідності за ст. 27 КПК України повинен роз"яснити потерпілому його право на помирення з особою, на яку подано скаргу. В разі коли примирення досягнуто, суддя має винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а суд (чи суддя одноособово) - винести ухвалу (постанову) про закриття справи за п.6 ст. 6 КПК України. Проте, слід мати на увазі, що не може бути закрита за примиренням потерпілого з обвинуваченим справи про наклеп або образу, порушена прокурором, а також у випадках передбачених ч.4 1 ч. 5 ст. 27 КПК України.
Законодавством України про адміністративні правопорушення передбачено завдання охорони суспільного ладу, державного і громадського порядку, а також охорону особистих прав і свобод громадян, поваги до прав, честі і гідності громадян і організацій та інші права передбачені ст. 1 КУпАП.
Відповідно до ст. 5 "Загальної Декларації прав людини" від 10 грудня 1948 року ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстоких, нелюдських, або таких, що принижують його гідність поводження і покарання. Згідно із ст. 12 цієїж Декларації ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, тайну його кореспонденції або його честь і репутацію, кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Стаття 19 Декларації передбачає, що кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає своюоду безперешкодного дотримання своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Кожна людина має право і обов"язок перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і собод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення належного визнання справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Питання прав та свобод людини і громадянина є найважливішою проблемою внутрішньої і зовнішньої політики усіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.
Висновки
В даній курсовій роботі, тема якої "Цивільно-правовий захист честі і гідності громадян" ми розглянули слідуючі питання:
-поняття особистих немайнових відносин, незв"язаних з майновими;
-поняття та цивільно-правовий захист честі і гідності громадян і організацій;
-конституційний та інший правовий захист честі і гідності громадян і організацій.
Проаналізувавши ці питання можна зробити слідуючі висновки:
-особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом лише у винятковому випадку;
-змістом немайнових відносин є суб"єктивні особисті права на ім"я, честь, гідність, ділову репутацію, таємницю особистого життя;
-особисте немайнове право - це суб"єктивне право, яке надає управомочній особі юридично забезпечену можливість вимагати від оточуючих утримуватися від будь-яких дій, що заважають вірно оцінювати її індивідуальні особливості;
Використана література:
1. Конституція України.
2. Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 вересня 1990 року № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій", (із змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993 р. №3 та від 31 березня 1995р. №4).
3. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 р. №14 "Про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій".
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних справах №6 1993 р.
5. "Загальна декларація прав людини" від 10 грудня 1948 р.
6. Закон України від 16 листопада 1992 року із змінами і доповненнями від 11 листопада 1993 року "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"
7. Закон України від 21 грудня 1993 року "Про телебачення і радіомовлення".
8. Цивільний кодекс України.
9. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар.
10. Кримінальний кодекс України.
11. Боброва Д.Д., Підопригора О.А. Цивільне право України. - Київ вид. "Вентурі", 1996рік.
12. Комаров В.В. Захист цивільних прав у суді. Харків: вид: "Основа", 1995 р.
13. Чупрун В.Д. Підготовка цивільних справ до судового розгляду. Юридичний довідник. - Київ вид. "Софія", 1994р.
14. Копейчикова В.В. Основи конституційного права України. - Київ: вид. "Юрінком", 1997р.
15. Юридичний журнал "Право України" №2, 1997р.
Loading...

 
 

Цікаве