WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Захист в цивільному праві - Реферат

Захист в цивільному праві - Реферат

(фізичною чи юридичною) поширено ці відомості.
5) припинення або зміна право відношення. Так, якщо за договором перевезення вантаж загинув в силу яких-небудь форс-мажорних обставин, то право відношення за договором припиняються і перевізник не несе відповідальності перед одержувачем. Право відношення може бути також змінене, якщо, наприклад, за договором перевезення вантаж загинув з вини перевізника. У цьому випадку він зобов'язаний буде відшкодувати одержувачу вартість загиблого вантажу.
Законодавством встановлена чітка система майнових санкцій за невиконання або неналежне виконання договору перевезення. Перевізники, вантажовідправники, вантажоодержувачі і пасажири несуть матеріальну відповідальність за порушення зобов'язань, що випливають з перевезень вантажів, пасажирів і багажу. При цьому обсяги такої відповідності зміні за угодою сторін не підлягають. Відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу УРСР особа, яка не виконала зобов'язання або неналежним чином виконала його, несе майнову відповідальність лише за наявності вини, крім випадків передбачених законом. Щодо підстав покладання відповідальності, зокрема на автомобільного перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, то поряд із застосуванням принципу вини відповідне законодавство передбачає випадки, коли встановлену ним відповідальність зазначені особи несуть незалежно від їх вини.
Так. Дослідження наявності або відсутності вини необхідне при вирішенні питання про покладання на автотранспортне підприємство відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу (ст. 133 та ст. 134 Статуту автомобільного транспорту Української РСР). Тільки за наявності вини автотранспортного підприємства на нього може бути покладена відповідальність за прострочення в доставці вантажу (ст. 138 Статуту).
Як приклад застосування майнової відповідності автотранспортного підприємства і вантажовідправника без вини можна навести стягнення з них штрафу за невиконання зобов'язання щодо обсягів належного до перевезення вантажу оскільки ст. 132 статуту автомобільного транспорту Української РСР передбачає вичерпний перелік обставин, за якими вони звільняються від відповідальності за вказане порушення.
За загальними правилами в разі втрати, нестачі і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу і багажу, тягар доведення не винуватості лежить на перевізникові. Тобто, йдеться в ст. 209 та ст. 362 цивільного кодексу УРСР, відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання. Проте в транспортних статутах (кодексах) можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
Транспортними статутами або договором передбачається й майнова відповідальність відправників або одержувачів за належне виконання обов'язків, які передують чи необхідні для укладення договору перевезення вантажу або звершують перевізний процес - за простій вагонів або інших транспортних засобів, їх пошкодження тощо.
6) стягнення з особи, що порушила право, заподіяних збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафи, пені). Так, якщо в силу винних дій особі була заподіяна шкода, то сторона, що її заподіяла зобов'язана відшкодувати потерпілому всі збитки. Законом може бути передбачений обов'язок винної сторони при невиконанні своїх зобов'язань сплатити іншій стороні неустойку (штраф, пеню).
Згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу УРСР неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник має сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Неустойка є засобом цивільно-правової відповідальності. Виконуючи функції майнового стимулювання, неустойка надає стороні за договором (кредитору), можливість стягнення з боржника визначених сум (штрафу, пені) без необхідності надання доказів про завдані збитки і втрачену (упущену) вигоду (в разі виключної неустойки). Зважаючи на це, неустойка є найпростішим і найзручнішим способом визначеної (гарантованої) компенсації втрат кредитора при невиконанні або неналежному виконанні стороною за договором (боржником) взятих на себе зобов'язань.
Неустойка може бути у формі штрафу і пені. Так, пеня встановлюється і застосовується сторонами договору у випадках прострочення виконання зобов'язання, а її розмір визначається виключно в процентному відношенні до суми зобов'язання, що не виконане в установлений строк.
При цьому неустойка у вигляді пені характеризується "нарощуванням" свого розміру, оскільки вона стягується за кожний наступний проміжок часу при невиконанні зобов'язання, що триває.
Штраф, маючи стимулюючу функцію, застосовується не тільки при простроченні виконання зобов'язання, але й з інших підстав: невідповідність якості, кількості, стандартам та іншим умовам договору. Розмір штрафу встановлюється у вигляді відсотку або в обумовленій кількості сторонами сумі.
Неустойка може визначатися законом або договором. Одним з приладів визначення неустойки в законі є відповідні положення Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року. Відповідно до ч. 5 ст. 29 цього Закону в разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1% вартості внесених інвестицій за кожний день прострочення; в разі не розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій на день подачі позову про розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10% загального обсягу інвестицій.
Встановлення неустойки законом не виключає можливості визначення її у договорі. Згідно ст. 180 Цивільного кодексу УРСР угода про неустойку (штраф, пеню) має бути укладена в письмовій формі. Наявність письмового договору (або відповідної умови) про неустойку є обов'язковим у тих випадках, коли вимога про стягнення неустойки заснована не тільки на договорі. Наприклад, у грошовому зобов'язанні сторони можуть не встановлювати розмір неустойки, оскільки за ст. 214 Цивільного кодексу УРСР боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора сплачує, зокрема, 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Якщо сторони все ж встановили в договорі відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, її розмір обмежуватиметься подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Якщо один і той же вид неустойки передбачений і законом, і договором, стягується неустойка більшого розміру. Неустойка, що передбачена тільки законом, підлягає стягненню з боржника в усіх випадкахнаявності зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення, за умови дотримання всіх інших умов обґрунтування стягнення.
Неустойка визначається і сплачується в грошовому вигляді. Встановлення в договорі (угоді) забезпечення виконання зобов'язань шляхом нарахування неустойки виключно в натурі, без визначення грошової суми,
Loading...

 
 

Цікаве