WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Значення порівняльної цивілістики. Критерії класифікації приватного (цивільного) права. Європейські традиції приватного (цивільного) права - Реферат

Значення порівняльної цивілістики. Критерії класифікації приватного (цивільного) права. Європейські традиції приватного (цивільного) права - Реферат

Значення порівняльної цивілістики
Завданням порівняльної цивілістики є вивчення різних систем приватного права як елементів відповідної культури, а також національних систем цивільного права і цивілістичних інститутів у їх розвитку. При цьому предметом вивчення є не тільки догма права, а й конкретно-історичні умови, в яких виникають, розвиваються та існують ці системи.
Мета порівняльно-правового аналізу може бути визначена як пошук спільного (універсального) і особливого в різних правових системах, виявлення закономірностей розвитку приватного права в цілому для визначення напрямів і тенденцій розвитку національних систем цивільного права.
Порівняльна цивілістика дає можливість уникнути повторення помилок у правовому регулюванні, створює підґрунтя для запозичення досвіду законотворчості і водночас дозволяє вберегтися від невиправданого копіювання інститутів та рішень, неприйнятних для національної системи цивільного права, таких, що не враховують правової традиції й особливостей цивілізаційного розвитку країни.
Критерії класифікації приватного (цивільного) права
У процесі формування й розвитку права склалися певні правові системи, які відрізняються підходом до розв'язання принципових питань правового становища особи, відносин її з державою, методами правового регулювання тощо.
Враховуючи різні точки зору, висловлені компаративістами (фахівцями з порівняльного правознавства), можна виділити такі правові системи:
- романо-німецьку;
- англо-американську;
- східноєвропейську;
o мусульманську;
o далекосхідну.
Поділ приватного права на типи близький до класифікації права взагалі, але абсолютної тотожності між ними немає. Насамперед має бути врахована традиція права, характерна для певної країни або цивілізації. Потім у рамках традиції права можуть бути виділені певні системи приватного (цивільного) права.
Чинниками, що впливають на характер приватно-правової системи, є:
1) характер джерел права;
2) структура цивільного права, перелік і зміст основних інститутів;
3) концепція регулювання приватно-правових відносин, характер відносин держави й особи;
4) міра впливу римського приватного права (або його відсутність). З урахуванням зазначених чинників можуть бути виділені такі
цивільно-правові системи: романська, англосаксонська, централь-ноєвропейська, східноєвропейська, мусульманська, далекосхідна, африканська.
Стосовно Європи становить інтерес виклад характерних рис перших чотирьох із зазначених вище систем, котрі можуть бути по-іменовані "родини приватного права".
Європейські традиції приватного (цивільного) права
Оскільки європейські правові системи зазвичай пов'язують з належністю до східної або західної традиції права, попереднього роз'яснення потребують два ключових поняття: 1) система "Схід- Захід"; 2) традиція права.
Суть конструкції "Схід-Захід" полягає у виокремленні двох ма-гістральних шляхів соціоісторичного розвитку.
При цьому Схід (Орієнт) характеризується такими рисами:
o перевага колективних, громадських, державних інтересів над індивідуальними;
o значне одержавлення економічного життя, що спричиняє відсутність або недорозвиненість інституту приватної власності;
o соціально-політичний монізм, що нерідко зумовлює авторитарний, іноді деспотичний, а в деяких випадках теократичний тип влади;
o егалітарна і регламентаційна соціальна етика;
o етико-нормативна і суспільно-легіслативна функція релігії (властива усім східним конфесіям - іудаїзму, ісламу, конфуціанству, російському православ'ю тощо). Ця функція може також виконуватися державною ідеологією або вченням, що заміняє релігію.
Для Заходу (Окциденту) характерні:
o визнання інтересів приватної особи однією з найважливіших цінностей цивілізації;
o потужний інститут приватної власності, що відіграє вирішальну роль в економічному житті, яке грунтується на ринкових засадах;
o соціально-політичний плюралізм, поділ влади, самоврядування, світський характер влади;
o конкурентна і персоналістична соціальна етика;
o відокремленість релігії від державних інституцій, відносна са-мостійність церкви тощо.
Таким чином, згадані вище поняття мають низку відмінностей, що підтверджує життєздатність трюїзму: "Захід є Захід, а Схід є Схід", причому не тільки у значенні співставлений частин світу, а й у визнанні наявності різниці між Західною і Східною Європою. При цьому, звичайно, мається на увазі не механічний, формальний поділ Європи за географічними координатами, відповідно до якого Польщу, наприклад, можна віднести до Сходу, а розподіл за світоглядом, культурою, організацією суспільства тощо - усе те, що становить у сукупності цивілізацію.
Що стосується поняття "традиція права", то воно тлумачиться як правові цінності, категорії, інститути, норми, які протягом століть свідомо передаються від покоління до покоління.
Західноєвропейська традиція права - це ті правові ідеї, поняття, категорії й інститути, які ґрунтуються на світогляді, культурі і ментальності західноєвропейської локальної цивілізації і свідомо передаються як її правові цінності від покоління до покоління.
Для західноєвропейської традиції права властивим є те, що:
1) існує відносно чітка межа між правовими та іншими інституціями. Це, зокрема, означає, що хоча політика й мораль можуть визначати закон, але вони не тлумачаться як сам закон, як це має місце в деяких інших культурах;
2) управління правовими інституціями доручається спеціальному корпусу людей, які займаються правовою діяльністю на професійній основі і для цього спеціально здобувають юридичну освіту;
3) сума юридичних знань, отримана фахівцями, перебуває в ді-алектичній єдності з правовими інституціями;
4) закон сприймається як цілісна система, "організм", що розвивається в часі, через століття і покоління;
5) життєздатність системи права грунтується на впевненості суспільства у довговічному характері права;
6) розвиток права є не лише пристосуванням старого до нового. Право не просто продовжується, а має історію;
7) історичність права пов'язана з усвідомленням його переваги над політичною владою;
8) всередині одного суспільства співіснують і змагаються різні юрисдикції. Саме цей плюралізм робить переваги закону необхідними і можливими (Г. Дж. Берман).
Східноєвропейська традиція права - це закономірний процес формування і розвитку правових цінностей, що грунтуються на світогляді і ментальності східноєвропейської локальної цивілізації і свідомо передаються в ній від покоління до покоління.
Головні риси східноєвропейської традиції права:
1) обмеженість світоглядного підґрунтя права, як правило, христи-янським вченням у його православній або аналогічній інтерпретації;
2) схильність до тлумачення права як позитивного закону, зміст якого зумовлений не стільки природними приписами, скільки потребами суспільства, які, врешті-решт, кращеза всіх знає держава (монарх, диктатор, одноосібний лідер), що втілює їх у законодавчих постановах;
3) організація і проведення законотворчих, систематизаційних, дослідницьких та інших робіт у галузі права "за ініціативою зверху";
4) обмеженість творчого пошуку правознавців, і як результат - втрата авторитету і значення юриспруденції;
5) тенденція до обмеження "надмірного" розширення сфери приватно-правового регулювання, прагнення забезпечити максимально можливі контроль і втручання держави у стосунки приватних осіб. У результаті приватне право виявляється "розбавленим" публічно-правовими нормами і нерідко тлумачиться як "господарське" або інше подібного роду;
6) недостатньо чітке розмежування між правовими інститутами й інституціями, з одного боку, і державними інституціями іншого типу (наприклад адміністративними, управлінськими установами), - з другого;
7) відсутність теоретично обгрунтованої і офіційно визнаної концепції наступництва права взагалі і приватного права зокрема в межах однієї держави або цивілізації. Внаслідок цього таке явище, як рецепція права, відбувається в латентних формах, має обмежений і непослідовний характер;
8) акцентування уваги головним чином не на правах, а на обов'язках учасників цивільних відносин (Є.О. Харитонов).
Loading...

 
 

Цікаве