WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин). Речі приватного права. Види речей приватного права - Реферат

Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин). Речі приватного права. Види речей приватного права - Реферат

організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства, бюро технічної інвентаризації відповідно до Тимчасового положення пропорядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. №7/5.
Крім того, згідно зі ст.181 ЦК режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. В цьому випадку йдеться не про зміну фізичної сутності речей, а про надання їм певного правового режиму. Реєстрація повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів уповноваженими на це органами не замінює реєстрації прав на них як на нерухомість (ст. 182 ЦК)
ЦК передбачає можливість поширення режиму нерухомості на інше майно, крім вказаного вище, але тільки шляхом прямого припису закону.
Особливостями правового режиму нерухомості є:
- державна реєстрація речових прав на нерухомість, обмеження цих прав, їх виникнення, переходу та припинення (ст. 182 ЦК),
- встановлення зобов'язань, предметом яких є нерухомість, за місцем знаходження цього майна;
- набуття права власності на новостворене майно або права власності за договором з моменту державної реєстрації цієї нерухомості (ст.ст.331, 334 ЦК);
- особливий порядок набуття права власності на безхазяйну річ (ст.335 ЦК);
- більш тривалі строки набувальної давності на нерухоме майно (ст.344 ЦК);
- спеціальні правила укладення правочинів з нерухомістю (нотаріальна форма, державна реєстрація тощо).
Рухомими речами визнаються речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Зокрема, рухомим майном визнаються речі, в тому числі гроші та цінні папери, які прямо не віднесені законом до нерухомості.
Рухомі речі, як правило, можуть відчужуватися без дотримання будь-яких ускладнених формальностей. Права на рухомі речі, за загальним правилом, не підлягають державній реєстрації. Законом може бути передбачена необхідність такої реєстрації для окремих видів рухомого майна (наприклад, реєстрація автотранспорту).
3) Залежно від здатності речей зберігати при поділі своє цільове призначення вони поділяються на подільні й неподільні.
Згідно зі ст. 183 ЦК подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Тобто подільна річ - це така річ, частини якої відповідають тому ж призначенню, що і сама річ у цілому до її поділу. Наприклад, поділ на частини яблука не змінює його споживчого призначення, оскільки кожна частина може бути використана так само, як і яблуко в цілому.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Речі внаслідок їх поділу втрачають своє колишнє призначення або неадекватно втрачають свою цінність. Так, неподільною річчю можна вважати письмовий стіл, стілець тощо.
Неподільними слід також вважати складні речі, що являють собою комплекс нібито самостійних предметів, але пов'язаних загальним господарським або іншим призначенням (меблевий гарнітур, кавовий сервіз тощо). До складних речей належать і всі парні речі: взуття, рукавички, лижі та інші.
Характеристика складних речей міститься в ст.188 ЦК, де зазначається, що складною річ вважається тоді, коли кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням.
Для складної речі притаманні наступні ознаки:
- вона є сукупністю речей (отара овець, бібліотека тощо);
- частини, з яких складається складна річ, фізично не пов'язані між собою;
- сукупність речей утворює єдине ціле, яке використовується за загальним призначенням;
- кожна з частин, яка є елементом складної речі, може використовуватися самостійно за тим же призначенням, що й у складі сукупності.
Слід однак враховувати, що зазначені ознаки є загальним правилом. Учасники конкретного правочину можуть за згодою розглядати будь-яку сукупність речей як складну річ - окремий об'єкт цивільних прав.
Правове значення класифікації речей на подільні і неподільні виявляється як у правовідносинах власності, так і в зобов'язальних правовідносинах. Так, при поділі майна, що перебуває у спільній власності, неподільна річ не підлягає поділу. Така річ або продається, і поділу підлягають отримані за неї гроші, або річ зберігається за одним з власників із наданням іншим грошової або іншої компенсації. Залежно від подільності й неподільності речі визначається також частковий або субсидіарний характер зобов'язання, що виникає з приводу цієї речі.
4) Залежно від можливості індивідуалізації речей вони поділяються на індивідуально-визначені і такі, що визначені родовими ознаками (ст. 184 ЦК).
Індивідуально-визначені речі - це речі, які мають лише їм властиві ознаки, що дозволяють відмежувати їх від всіх інших речей (схожих і несхожих на них). Індивідуально-визначені речі є незамінними. Тому загибель індивідуально визначеної речі не з вини боржника звільняє його від передачі її уповноваженій особі, в той час як випадкова загибель родової речі, за загальним правилом, не звільняє особу від виконання обов'язку з її передачі. Як зазначали давньоримські юристи: родова річ не гине, оскільки може бути замінена іншою в зв'язку з тим, що є інші речі того ж роду.
До родових речей належать речі, що мають ознаки, властиві усім речам того ж роду. Родові речі в цивільному обігу характеризуються такими ознаками, як кількість, міра, вага тощо. При цьому вони не виділяються з низки подібних їм речей якимись специфічними ознаками (наприклад, індивідуалізованою упаковкою, спеціальним оформленням кожного примірника тощо). Коли сторони договору визначають предмет родовими ознаками, вони, як правило, не надають значення тому, які конкретно речі з однотипних будуть передаватися при виконанні зобов'язання.
Правове значення вказаного поділу полягає в тому, що об'єктом одних цивільних правовідносин можуть бути лише індивідуально-визначені речі (наприклад, в договорі майнового найму), а об'єктом інших - лише речі, визначені родовими ознаками (в договорі позики, біржових операціях). Деякі договори можуть укладатися як щодо індивідуально-визначених, так і щодо родових речей (купівля-продаж, міна, дарування тощо).
5) Залежно від характеру використання споживчих якостей речей їх можна поділити на такі, що споживаються і такі, що не споживаються (у ст.185 ЦК вони іменуються "споживні" та "неспоживні").
Речі, що споживаються
Loading...

 
 

Цікаве