WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Самозахист цивільних прав та інтересів. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність (рефера - Реферат

Самозахист цивільних прав та інтересів. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність (рефера - Реферат

Самозахист цивільних прав та інтересів
Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси своїми власними діями. Іншими словами, це - захист без звернення до суду або іншого органу, який здійснює захист цивільного права.
Самозахистом не визнається здійснення заходів щодо охорони свого майна, звернення до третіх осіб, які надають послуги із забезпечення схоронності майна чи безпеки особи. Самозахистом є лише перешкоджання будь-яким третім особам, які неправомірно посягають на цивільні права, заподіяння шкоди цивільним правам та інтересам інших осіб тощо.
Самозахист може мати місце з боку як фізичної, так і юридичної особи.
Самозахист допускається за таких умов: а) має місце порушення цивільного права або небезпека його порушення; б) існує необхідність припинення (попередження) порушення власними силами; в) заходи самозахисту адекватні ступеню небезпеки правопорушення, тобто заподіяння шкоди порушнику чи іншій особі має бути санкціонованими законом, не виходити за межі дозволеного.
Зважаючи на можливість заподіяння шкоди цивільним правам інших осіб при застосуванні самозахисту (заподіяння шкоди майну, немайновим благам), він допускається при дотриманні таких УМОВ: а) заподіяна шкода має бути менш значною; б) реальна небезпека, яка загрожувала цивільним правам особи за таких обставин, не могла бути усунена іншими засобами. Застосування цього способу у вказаних межах звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну третій особі, яка порушила або порушує права та інтереси того, хто захищається.
Формами самозахисту є: 1) необхідна оборона; 2) завдання шкоди у стані крайньої необхідності; 3) притримання майна кредитором; 4) інші засоби, не заборонені законом.
Необхідна оборона полягає у завданні шкоди правопорушнику з метою припинити правопорушення і захистити власний інтерес.
Завдання шкоди у стані крайньої необхідності припускає завдання шкоди невинній особі з метою відвернення небезпеки, за умови, що завдана шкода менша, ніж та, яка загрожувала.
Притримання майна кредитором є способом самозахисту. Водночас ЦК визнає притримання одним із способів забезпечення виконання зобов'язання (ст.ст.594-597, 856, 874, 916, 1019 ЦК). Притримання речі допускається до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Крім того, вимоги кредитора, який притримує річ, можуть бути задоволені із вартості цієї речі. У таких випадках носій майнових прав захищає свої права та інтереси власними діями, не звертаючись до суду.
Дії того, хто захищається, мають бути спрямовані виключно на припинення порушення його права та інтересу. Якщо мета досягнута, то подальші дії не можуть визнаватися самозахистом. Факти перевищення меж самозахисту встановлюються юрисдикційними органами.
Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав
Виникнення, здійснення та захист цивільних прав цивільне законодавство пов'язує з перебігом певних відрізків часу (строків), настанням зазначених у договорі чи у законі дат (термінів), певних подій тощо. Таким чином, строки та терміни є юридичними фактами (подіями) або одним з елементів юридичної сукупності.
Стаття 251 ЦК дає визначення понять "строк" та "термін" у цивільному праві.
Строк - це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін - це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія або подія, яка має юридичне значення.
Порівнюючи наведені визначення, можна помітити, що термін може існувати як окрема категорія цивільного права, а може розглядатися як складова частина строку (наприклад, як його кінцевий момент).
Згідно з ч.3 ст.251 ЦК, строки і терміни поділяються на:
1) законні -; визначені актами цивільного законодавства (наприклад, ст.1270 ЦК встановлює шестимісячний строк для прийняття спадщини);
2) договірні - визначені правочином за бажанням сторони правочину і на її розсуд;
3) судові -- визначені рішенням суду (наприклад, строк для опублікування інформації про спростування відомостей, що принижують честь та гідність фізичної особи).
Визначення строків та термінів відбувається відповідно до правил ст.252 ЦК: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (наприклад, договір оренди укладений на два роки); термін - календарною датою (наприклад, договір позики, укладений до 10 січня 2003 р.) або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, договір позики, укладений до закінчення жнив у поточному році).
Для правильного визначення та ефективного використання строків важливе значення має встановлення початку та закінчення їх перебігу.
Згідно зі ст.253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Наприклад, якщо договір позики грошей укладено строком до 20 липня 2004 р., то прострочка виконання починається з 21 липня і закінчується того ж року.
Визначення моменту закінчення строку залежить від одиниці часу, що використовується для обчислення строку:
1) строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку;
2) строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. (До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року);
3) строк, визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ст.254 ЦК). Наприклад, у разі коли закінчення строку припадає на суботу, вважається, що він закінчується в понеділок.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ст.255 ЦК). При цьому важливо отримати документ, який посвідчує цю дію, і таким чином підтверджує ту обставину, Що строк не пропущений.
Згідно з ч.4 ст.87 ЦПК останній день строку триває до 24 години. Отже, не вважається простроченням вчинення дії (реалізації права, виконання обов'язку) до 24 години останнього дня.
Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Зокрема для захисту прав важливе значення мають претензійні строки істроки позовної давності.
Претензійний строк - це
Loading...

 
 

Цікаве