WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття представництва. Підстави виникнення та види представництва - Реферат

Поняття представництва. Підстави виникнення та види представництва - Реферат

господарства, він виступає як особа, що діє від імені І в Інтересах також іншого з подружжя, бо згода останнього на здійснення такого правочину припускається, за винятком правочинів, що виходять за межі дрібних побутових).
Залежно від значення волевиявлення для встановлення правовідносин представництва і виникнення повноваження розрізняють такі види представництва:
1) добровільне (договірне) - таке, що ґрунтується на волевиявленні представника,
2) обов'язкове ("представництво за законом") - представництво на підставі безпосереднього припису закону;
З них найпоширенішим є представництво на підставі договору. Йому присвячена більшість норм гл.17 ЦК ("Представництво") та значна кількість норм гл.68 ЦК ("Доручення").
Добровільне представництво здійснюється на підставі договору, тобто узгодженого волевиявлення того, кого представляють, і представника. Наприклад, адвокат-повірений є представником на підставі договору про надання юридичної допомоги.
Різновидом добровільного представництва є комерційне представництво.
Згідно з ч. І ст.243 ЦК комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
Особливістю суб'єктного складу відносин комерційного представництва є те, що комерційними представниками можуть бути особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності. Такий висновок випливає з того, що комерційне представництво має своєю метою укладення договорів у сфері підприємницької діяльності, а отже, й особа, яку представляють, і представник повинні мати бізнес-дієздатність.
Комерційне представництво є видом добровільного представництва з особливим суб'єктним складом і сферою застосування. До особливостей здійснення комерційного представництва належать предмет, системний характер дій комерційного представника, платність договору. Крім того, ч.2 ст.243 ЦК допускає комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Отже, коли особа постійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності, то за їх згодою вона може представляти різні сторони правочину.
Договір на комерційне представництво припускається сплатним. Особа, яку представляють, зобов'язана сплатити представнику винагороду за вчинені дії, крім випадків, коли в самому договорі міститься вказівка на його безоплатний характер. Якщо така вказівка відсутня і одночасно договором не встановлені розмір винагороди і порядок його сплати, особа, яку представляють, оплачує за комерційне представництво суму, яка зазвичай стягується за
послуги аналогічного характеру (ст.632 ЦК). Крім того, представник має право на відшкодування витрат, понесених ним при виконанні доручення. У разі укладення договору від Імені кількох підприємців одночасно, витрати поділяються між ними у рівних частках, якщо інше не передбачено угодою сторін.
Найчастіше комерційне представництво здійснюється на підставі договору доручення (гл.68 ЦК). Цей договір має визначати обсяг наданих комерційному представнику повноважень та порядок їх реалізації. Повноваження комерційного представника також можуть бути підтверджені довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом. Наприклад, комерційному представнику може бути надане на певний строк виключне право укладення угод від Імені та за рахунок довірителя та (або) на певній території. Довіритель у цьому випадку не вправі призначати на цій території інших комерційних представників.
Згідно зі ст.242 ЦК представництво за законом (обов'язкове представництво) включає: 1) представництво батьками (усиновлювачами) своїх малолітніх та неповнолітніх дітей; 2) представництво опікуном малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Цей перелік не є вичерпним: законне представництво можливе також в інших випадках, встановлених законом.
Характерною особливістю представництва за законом є його спрямованість на захист прав і законних інтересів осіб, які внаслідок малоліття, недоумства або душевної хвороби не можуть піклуватися про себе самі, а тому є недієздатними (ст.39 ЦК) або лише частково дієздатними (ст.31 ЦК). У зв'язку з цим воля таких осіб для вирішення питання про необхідність представництва їх інтересів на перший погляд не має значення.
Отже, законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки. Це положення закріплене не тільки в ЦК, а й у СК. Право батьків представляти своїх малолітніх та неповнолітніх дітей ґрунтується на такій складній юридичній сукупності, як норма закону і подія (народження дитини), а для представництва батька до того ж потрібна наявність акта цивільного стану (шлюбу з матір'ю дитини), правочину (заява про визнання себе батьком дитини за відсутності шлюбу з матір'ю), рішення суду про визнання батьком дитини. Законними представниками малолітніх та неповнолітніх дітей є також усиновлювачі, які за своїм правовим становищем прирівнюються до батьків, їх право на представництво ґрунтується на нормі закону та рішенні про усиновлення.
Батьки (усиновлювачі) можуть укладати за малолітніх дітей будь-які правочини. Але управління майном дітей батьки (усиновлювачі) здійснюють за умови, що укладення правочину не суперечить інтересам дітей. Що стосується неповнолітніх дітей, то за загальним правилом вони вчиняють більшість правочинів самі, зле зі згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників (чч.2, З Ст-32 ЦК). Отже, законне представництво стосовно цих осіб можливе лише у випадках, передбачених законом (наприклад, ч 5 ст.32 ЦК).
Виникнення повноваження у опікуна ґрунтується на положеннях ч.2 ст.242 ЦК, згідно з якою опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною, а також на адміністративному акті (рішення про призначення опікуном). У сукупності ці юридичні факти є достатньою умовою виникнення у опікуна повноваження для діяльності як законного представника. Тому при здійсненні ним діяльності від імені опікуваного необхідно подати відповідний документ про призначення опікуном.
Опікуни здійснюють усі дії, які міг би здійснити сам опікуваний, якби був дієздатним. Проте вони без дозволу органів опіки та піклування не мають права здійснювати від імені опікуваних правочини, що істотно зачіпають майнові інтереси останніх. Дозвіл органу опіки та піклування, що видається опікуну на здійснення такого правочину, встановлює для нього додаткові повноваження, крім тих, що вже передбачені законом.
Законними представниками своїх членів можуть бути також громадські організації. Наприклад, громадські об'єднання згідно з Законом "Про об'єднання громадян" мають право представництва і захисту своїх прав, а також законних інтересів своїх членів і учасників, інших громадян в органах державної влади, органах місцевогосамоврядування та громадських об'єднаннях.
Loading...

 
 

Цікаве