WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності. Право спільної часткової власності. Право спільної сумісної вл - Реферат

Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності. Право спільної часткової власності. Право спільної сумісної вл - Реферат

Якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно Із законом або є неможливим (йдеться про неподільну річ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.З ст.364 ЦК). Вважаємо, що в такій самій формі має вчинятися договір про виплату компенсації замість виділу частки.
Право вимагати виділу частки у спільному майні має не тільки сам учасник, а й його кредитор (у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення). Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення Інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.
У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови Інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів чи переведення на нього прав та обов'яз-К1в співвласника-боржника, з проведенням відповідногоперерахунку (ст.366 ЦК).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників. Але для задоволення такого позову судом необхідне Існування таких умов:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї;
5) позивач попередньо вніс вартість цієї частки на депозитний рахунок суду.
Якщо виділ частки із спільного майна відбувається із збереженням спільної власності (вона припиняється лише для особи, частка якої виділена), то у разі поділу майна в натурі між співвласниками за домовленістю між ними право спільної часткової власності на нього припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Підставами припинення права спільної часткової власності може бути:
1) відчуження частки одним з двох співвласників іншому;
2) відчуження часток всіма співвласниками одному з них;
3) перехід до одного з двох співвласників частки іншого у спадщину;
4) реалізація майна, що знаходиться у спільній частковій власності. Отримана грошова сума розподіляється між співвласниками пропорційно розміру належних їм часток у праві спільної часткової власності.
Право спільної сумісної власності
Спільна сумісна власність -- це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.
Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом (ст.368 ЦК).
Підставами виникнення права спільної сумісної власності є:
o набуття майна подружжям під час шлюбу, якщо інше не передбачено законом або шлюбним договором (ч.3 ст.368 ЦК, ч. 1 ст.60 СК);
o набуття майна внаслідок спільної праці членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними (ч. І ст. 17 Закону "Про власність", ч.4 ст.368 ЦК);
o набуття майна внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, якщо письмовою угодою між ними встановлений режим спільної сумісної власності на набуте внаслідок такої діяльності майно (ч.2 ст. 17 Закону "Про власність");
o набуття майна особами, що ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними (ч.2 ст. 18 Закону "Про власність");
o передання квартири або будинку з державного житлового фонду шляхом приватизації за письмовою згодою всіх членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ч.2 ст.8 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду");
o домовленість суб'єктів щодо встановлення правового режиму СУМІСНОЇ власності стосовно майна, яке перебуває у їх спільній власності.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюють право такої власності спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Право-чин щодо розпорядження спільним майном, вчинений такою особою без повноважень або з перевищенням повноважень, може бути визнаний судом недійсним за позовом Іншого співвласника (ст.369 ЦК).
Співвласники мають право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності у тому ж порядку, що встановлений для виділу частки Із спільної часткової власності (ст.ст.370, 364 ЦК). У цьому разі вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Так само, як і при спільній частковій власності, провадиться виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї за вимогою кредитора (ст.ст.371, 366 ЦК), а також поділ майна, яке є у спільній сумісній власності. При цьому вважається, що частки співвласників у праві СПІЛЬНОЇ сумісної власності є рівними, якщо Інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Проте за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення (ст.372 ЦК).
Loading...

 
 

Цікаве