WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Види права власності залежно від правового режиму. Право власності на житло. Право довірчої власності - Реферат

Види права власності залежно від правового режиму. Право власності на житло. Право довірчої власності - Реферат

земельну ділянку (як права власності, так і прав орендаря), є договір довічного утримування, навіть у тих випадках, коли він не містить умов переходу прав на земельну ділянку або містить умови про відсутність такого переходу.
Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене: добровільно (за волевиявленням власника), примусово (за рішенням суду) та з об'єктивних причин (смерть власника, припинення юридичної особи) у випадках, встановлених законом (ст.378 ЦК, гл.22 ЗК).
Припинення права власності на землю за волевиявленням землевласника можливе у випадках:
а) добровільної відмови власника від земельної ділянки (яка може бути здійснена лише на користь держави або територіальної громади);
б) добровільного відчуження земельної ділянки власником, у тому числі надання згоди на вилучення ділянки для її наступного надання іншій особі з правом одержання відповідної компенсації.
Примусове припинення права власності на землю охоплює:
а) викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
б) вилучення не відчуженої у встановленому порядку земельної Ділянки іноземними особами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами;
в) вилучення земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням або з порушенням законодавства;
г) конфіскацію земельної ділянки як санкцію за вчинення кримінального злочину або адміністративного порушення;
д) звернення стягнення на земельну ділянку за зобов'язаннями її власника (наприклад, у разі невиконання власником земельної ділянки іпотечних зобов'язань).
Право власності на житло
Житлом фізичної особи є жилий будинок, квартира, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них (ст.379 ЦК). Не вважаються житлом окремі виробничі приміщення, вагончики, підвали, сараї, гаражі, пересувні контейнери тощо, а також приміщення, призначені для тимчасового перебування людей (готель, лікарня, в'язниця).
За своєю правовою природою житло є нерухомістю, яка має використовуватися за цільовим призначенням.
До найважливіших різновидів житла належать: 1) жилий будинок, 2) садиба, 3) квартира.
Жилий будинок - це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, І призначена для постійного у ній проживання (ст.380 ЦК). Жилий будинок має відповідати таким вимогам. Це - будівля а) капітального типу (зі строком служби від ЗО до 150 років); б) споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, в) призначена для постійного проживання у ній.
Будинок може знаходитися у власності різних суб'єктів цивільних відносин. ЦК окремо згадує як власника будинку житлово-будівельний (житловий) кооператив, вказуючи, що будинок, споруджений або придбаний таким кооперативом, є його власністю. При цьому член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку останній займає у будинку кооперативу, якщо він не викупив її (ст.384 ЦК).
Садиба - це земельна ділянка разом з розташованими на ній жилим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (ст.381 ЦК). Як випливає з цього визначення, садиба є складним майновим комплексом, що включає земельну ділянку, жилий будинок, допоміжні приміщення, багаторічні насадження тощо Жилий будинок садибного типу складається із жилих та допоміжних (нежилих) приміщень. Характерними допоміжними приміщеннями будинку є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо. На присадибних земельних ділянках, крім жилих будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї, хліви, літні кухні, гаражі, майстерні, вбиральні тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, навіси, огорожі, ворота, хвіртки тощо). До прибудов належать: прибудовані жилі кімнати та допоміжні приміщення (тамбури, веранди, кухні, комори, ванні кімнати, вбиральні тощо). Багаторічними вважаються насадження, які мають вегетативний цикл більш ніж два роки. Розмір присадибної ділянки, що
надається безоплатно, становить: у селах - не більше 0,25 гектара у селищах - не більше 0,15 гектара, у містах - не більше 0,1 гектара (ч.І ст.121 ЗК).
Оскільки садиба є складним майновим комплексом, то у разі відчуження жилого будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Квартирою є ізольоване помешкання у жилому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ст.382 ЦК). Право власності на квартиру може виникати на підставі цивільно-правового договору (купівлі-продажу, міни тощо), приватизації квартири державного фонду, викупу квартири членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу (ч.3 ст.384 ЦК).
Квартири, які належать громадянам на праві приватної власності, становлять приватний житловий фонд.
Власникам квартири у дво- або багатоквартирному жилому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та Інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежилих приміщень, що розташовані у жилому будинку.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності,здійснюється за згодою всіх співвласників. Співвласники також мають право уповноважити одного з них на здійснення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Власник жилого будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Дещо обмежені права власників квартири щодо здійснення ремонту і змін у ній. Він може на свій розсуд вчиняти зазначені дії, але лише за таких умов:
а) квартира, надана для використання як єдине ціле (тобто не є комунальною);
б) ці зміни не призведуть до порушень прав власників Інших квартир у багатоквартирному жилому будинку;
в) ці зміни не призведуть до порушень санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Особливим суб'єктом відносин власності, пов'язаних із житлом, є об'єднання власників жилих квартир -- юридична особа, яку власники можуть створювати для забезпечення експлуатації багатоквартирного жилого будинку, користування квартирами та спільним майном жилого будинку. Таке об'єднання може бути створене також власниками жилих будинків (ст.385 ЦК). Порядок створення і компетенція об'єднання та його членів визначаються Законом України від 29 листопада 2001 р. "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Право довірчої власності
У відповідності із змінами і доповненнями, внесеними у ІДК 2003 р. Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19 червня 2003 р., право довірчої власності є особливим видом права власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном (ч.2 ст.316 ЦК).
Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя (ч.2 ст.1029 ЦК).
Управитель діє без довіреності.
Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном (ч. 4, 5 ст.1033 ЦК).
Loading...

 
 

Цікаве