WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовідносини, Конституція, місцеве самоврядування, поняття «опіка», адміністративне стягнення - Контрольна робота

Правовідносини, Конституція, місцеве самоврядування, поняття «опіка», адміністративне стягнення - Контрольна робота

років) (ст. 15, 16 КпШС України). У виняткових випадках ці строки можуть бути зменшені місцевими органами влади.
Шлюб не може бути укладений між особами, з яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі, родичами по прямій висхідній чи низхідній лінії, повнорідними та неповнорідними братами і сестрами, між усиновителями і усиновленими, а також між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства.
Порядок укладення шлюбу визначений ст. 14 КпШС України, згідно з якою укладення шлюбу відбувається по закінченні місячного строку після подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган запису актів громадянського стану (ЗАГС). В окремих випадках зазначений строк може бути скорочений.
Порядок припинення та розірвання шлюбу визначений гл. 7 КпШС України. Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя, а також шляхом розлучення.
Розлучення здійснюється в судовому порядку, а за відсутності у подружжя неповнолітніх дітей та спорів з питань, пов'язаних з розлученням, може здійснюватися в органах ЗАГСу, тобто в спрощеному порядку. В органах ЗАГСу також здійснюється розлучення з особами, визнаними безвісно відсутніми (безвісно відсутнім визнається в судовому порядку громадянин, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання відсутні відомості про місце його перебування), недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства або засудженими на строк не менше трьох років. Якщо в цих випадках виникають майнові та інші передбачені законом спори, то справа має вирішуватися судом.
Від розлучення слід відрізняти визнання шлюбу недійсним. Останнє здійснюється лише в судовому порядку, якщо з'ясовано фіктивність шлюбу або порушені умови чи не враховані заборони, передбачені законодавством. Визнання шлюбу недійсним повертає подружжя у попередній стан і на відміну від розлучення припиняє всі взаємні права і обов'язки (при розлученні зберігається право на проживання за попередньою адресою, в певних випадках право на матеріальну допомогу від колишнього чоловіка (дружини) та деякі інші права).
Особи, які вступають до шлюбу, мають право за своїм бажанням що реєстрації шлюбу укласти шлюбний контракт, який набуває чинності з моменту реєстрації шлюбу. Шлюбний контракт укладається за місцем реєстрації шлюбу і має бути в обов'язковому порядку нотаріально засвідчений.
У шлюбному контракті визначаються майнові права та обов'язки подружжя, зокрема питання, пов'язані з правом власності на рухоме або нерухоме майно як придбане до шлюбу, гак і під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним із членів подружжя, пов'язані з утриманням подружжя та ін. У шлюбному контракті можуть вирішуватися питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна, передбачатися майнові, моральні чи особисті зобов'язання.
Умови шлюбного контракту щодо переходу власності на нерухоме та рухоме майно, якщо законодавством передбачений спеціальний порядок набуття цього права, вважаються виконаними лише після належного оформлення.
Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становища подружжя порівняно з законодавством України.
Законодавством визначено, що кожен із членів подружжя користується в сім'ї рівними правами та несе рівні обов'язки. Питання виховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються спільно. Особисті права подружжя не мають майнового змісту (вибір прізвища, занять, професії чи місця проживання). Рівність прав подружжя виявляється в праві вибору кожним із них виду діяльності відповідно до власних здібностей, побажань та інтересів.
Окрім особистих прав та обов'язків, подружжя мають рівне право на майно. Згідно із сімейним законодавством розрізняють майно, що належить кожному з членів подружжя на праві особистої власності (роздільне майно) (ст. 24 КпШС України), і майно, що належить їм на праві спільної власності (ст. 22 КпШС України). Майно, придбане в шлюбі, є спільною власністю, права розпоряджатися ним рівною мірою належать кожному з членів подружжя незалежно від величини їхнього заробітку та участі у суспільному виробництві.
Подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження спільним майном (ст. 22 КпШС України), а також зобов'язане підтримувати одне одного матеріально (ст. 32-35 КпШС України).
Сімейним законодавством передбачені взаємні права та обов'язки дітей і батьків (розділ III КпШС України), які грунтуються на походженні дітей, що засвідчується в установленому законом порідку. Походження дитини від батьків, що перебувають у шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків; від
батьків, що не перебувають у шлюбі, встановлюється шляхом подання спільної заяви батьків до органу ЗАГСу.
У випадку народження дитини у батьків, що не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьківство може бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків. Діти, народжені в юридичному та фактичному (зареєстрованому) шлюбі, мають рівні права.
До особистих прав та обов'язків батьків по відношенню до дітей належать право надати їм своє прізвище, ім'я та по батькові, право та обов'язок представляти інтереси дітей та нести відповідальність за їхні вчинки. По досягненні повноліття дітей ці права та обов'язки припиняються. Виняток становлять випадки, коли повнолітні діти є непрацездатними.
У разі розлучення на утримання неповнолітніх дітей стягується певна частка заробітку члена колишнього подружжя, що проживає окремо від сім'ї, залежно від кількості дітей: на одну дитину - чверті; на двох дітей-третини; на трьох і більше дітей- половини заробітку (доходу) батьків. Ця частка не може бути меншою за 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в місяць на
кожну дитину.
Розмір цих часток і мінімальний розмір аліментів може бути зменшено судом, якщо у того з батьків, якийзобов'язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому законом розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти, а також у випадках, коли той з батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи, або коли діти працюють і мають достатній заробіток, або з інших поважних причин. Суд вправі зменшити розмір аліментів або звільнити від їх сплати, якщо діти перебувають на повному утриманні держави або громадської організації.
При стягненні аліментів з батьків на непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначається у частковому відношенні до заробітку (доходу), виходячи з матеріального і сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, і особи, що одержує їх. Батько і мати мають рівні обов'язки щодо утримання неповнолітніх та непрацездатних дітей. Дорослі діти, в свою чергу, повинні піклуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу. Утримання непрацездатних батьків (пенсіонерів, інвалідів 1 та 2 групи) є юридичним обов'язком їх повнолітніх дітей. Аліменти на ут-римання батьків встановлюються у частковому відношенні до заробітку (доходу) виходячи з матеріального і сімейного становища кожного з дітей і батьків, та з урахуванням можливості батьків одержувати аліменти один від одного.
У разі, коли батьки мають кілька дітей, а позов пред'явлено до одного або кількох з них, суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати обов'язок й інших дітей утримувати батьків. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх
Loading...

 
 

Цікаве