WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовідносини, Конституція, місцеве самоврядування, поняття «опіка», адміністративне стягнення - Контрольна робота

Правовідносини, Конституція, місцеве самоврядування, поняття «опіка», адміністративне стягнення - Контрольна робота

територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
У ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. сформульовано поняття місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Первісним його суб'єктом Конституція України проголошує не адміністративно-територіальну одиницю, а територіальну громаду як певну самоорганізацію громадян, об'єднаних за територіальною ознакою з метою задоволення в межах закону своїх колективних потреб і запитів та захисту своїх законних прав і інтересів.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Формами безпосереднього здійснення територіальними громадами сіл, селищ, міст своїх самоврядних повноважень є місцеві вибори та місцевий референдум. Причому рішення, прийняте місцевим референдумом, не потребує будь-якого затвердження місцевою владою, місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, організаціями і установами, а також громадянами.
До органів місцевого самоврядування належать сільські, селищні, міські ради, що складаються з депутатів, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням. Районні і обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст.
Сільські, селищні та міські ради можуть мати свої виконавчі органи. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. На рівні областей і районів передбачається створення не виконавчих органів, а виконавчого апарату відповідної ради. Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради. Функції виконавчих органів районних і обласних рад, як це випливає із ст. 118 Конституції України, здійснюють місцеві державні адміністрації.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами. Це пояснюється тим, що ці міста відповідно до ст. 133 Конституції України мають спеціальний правовий статус. У цих містах, на відміну від інших міст України функціонують відповідні державні адміністрації.
Конституція України визначає, що питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
Одним з елементів системи місцевого самоврядування в Україні є громадські комітети і ради самоврядування - органи територіальної самоорганізації населення, які можуть створюватися з дозволу сільських, селищних та міських рад за ініціативою жителів. Ці ради можуть створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділя-ти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Таким чином, громадські комітети і ради самоврядування можуть здійснювати окремі повноваження, які передаються їм відповідними радами, а також інші повноваження відповідно до статутів, які затверджуються загальними зборами громадян.
Для того щоб місцеве самоврядування могло ефективно виконувати свої завдання, йому необхідно мати вагому матеріально-фінансову базу свого функціонування. Його матеріальною і фінансовою основою згідно з Конституцією України є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Первинними суб'єктами комунальної власності Конституція України визначає відповідні територіальні громади: населення сіл, селищ, міст. Комунальна власність цих суб'єктів є різновидом публічної власності, яка не належить державі. Виходячи з того, що районні і обласні ради виступають як органи місцевого самоврядування, котрі представляють спільні інтереси відповідних територіальних громад, Конституцією України не передбачається утворення комунальної власності на рівні районів і областей. На цих рівнях передбачається функціонування об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
4. Розкрийте поняття "опіка", "опікунство", "шлюб".
Сімейне право - галузь права, норми якого регулюють особисті і майнові відносини, що випливають із шлюбу і стосуються сім'ї. Завданням правового регулювання сімейних відносин є зміцнення сім'ї; побудова сімейних відносин на основі добровільного шлюбного союзу жінки і чоловіка, вільних від матеріальних розрахунків почуття взаємної любові, дружби та поважання всіх членів сім'ї; виховання дітей; охорона інтересів матері і дітей; виховання відповідальності перед сім'єю та ін.
Керуючись цими завданнями, законодавство встановлює взаємні права і обов'язки членів сім'ї, визначає порядок реалізації цих прав і заходи, які забезпечують виконання громадянами своїх обов'язків перед сім'єю.
Найважливішими в сім'ї є відносини між батьками і дітьми та відносини між подружжям. Вихідні положення правового регулювання сімейних відносин визначені Кодексом про шлюб та сім'ю (КпШС) України, введеним в дію з 01.01.1970 р. Зазначений акт регулює як особисті, так і майнові відносини, що випливають із шлюбу, визначає завдання сімейно-шлюбного законодавства, принципи взаємостосунків членів сім'ї між собою та з іншими особами, регулює порядок, умови одруження і припинення шлюбу, особисті, майнові права й обов'язки подружжя,батьків та дітей. Окремі розділи КпШС присвячені питанням опіки і піклування; усиновлення; порядку застосування норм КпШС до іноземних громадян і осіб без громадянства та ін.
Разом з КпШС сімейно-шлюбні відносини регулюють й інші нормативно-правові акти органів державної влади України.
Законодавство України розглядає шлюб як добровільний і рівноправний союз жінки і чоловіка, що породжує взаємні права і обов'язки, спрямовані на створення сім'ї. В Україні законодавче визнається тільки шлюб, укладений у державних органах запису актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян.
Це правило не стосується здійснених до утворення або відновлення державних органів реєстрації актів громадянського стану релігійних обрядів і одержаних на їх посвідчення документів про народження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу і смерть (ст. 6 КпШС України).
Умовами укладення шлюбу є взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку (для чоловіків - 18, для жінок - 17
Loading...

 
 

Цікаве