WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення - Реферат

Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення - Реферат


Реферат
на тему:
Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
Цивільно-правові відносини - врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті не-майнові відносини, учасники яких виступають юри-дична рівними носіями прав та обов'язків.
Відповідно до статей 1, 2 Цивільного кодексу України зазначені відносини виникають у:
o державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою;
o громадян із державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями;
o громадян між собою.
Для цивільно-правових відносин є характерними специфічні ознаки, які вирізняють їх з-поміж інших " видів правових відносин, що виникають у суспільстві. Зокрема, слід відзначити такі особливості:
o цивільно-правові відносини - це майнові та осо- " бисті немайнові відносини;
o учасники цих відносин характеризуються май- Л новою відокремленістю та юридичною рівністю;
o юридичні права та обов'язки суб'єктів цивільно-правових відносин виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів.
Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб'єктів, об'єктів і змісту.
Суб'єктами цивільно-правових відносин можуть бути фізичні та юридичні особи.
Правові відносини між фізичними особами вини-" кають здебільшого з приводу матеріальних, духовних та інших потреб. З урахуванням зазначеного об'єктами цивільно-правових відносин можуть бути: речі, дії, продукти творчої діяльності, особисті немайнові блага.
Змістом цивільно-правових відносин є цивільні права та обов'язки суб'єктів таких відносин.
У цьому випадку суб'єктивне право - заснована на законі можливість конкретної особи здійснювати певні дії та вимагати задоволення її інтересу від зобов'язаної особи.
Зміст суб'єктивного права знаходить свій вияв у відповідних можливостях учасника зазначених відносин:
o чинити певні дії (наприклад, купувати, продава- т ти, дарувати речі, використовувати твори тощо);
o вимагати належної поведінки від зобов'язаних осіб (скажімо, виконати роботу, передати речі і т. ін.);
o можливість звернутися до застосування примусової сили державного апарату для реалізації права вимоги.
Суб'єктивний цивільний обов'язок - це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи, яку вимагає від неї уповноважена особа з метою задоволення своїх інтересів.
Цивільно-правові відносини поділяються на такі види:
o за змістом: майнові цивільно-правові відносини, спрямовані на задоволення майнових інтересів фізичних та юридичних осіб (приміром, правовідносини власності, передача майна однією особою іншій у порядку спадкування); немайнові цивільно-правові відносини щодо задоволення особистих немайно-вих інтересів учасників цих відносин (наприклад, авторські правовідносини);
o за зв'язком учасників відносин', абсолютні, тобто цивільно-правові відносини, за яких уповноваженому суб'єктові протистоїть як зобов'язаний суб'єкт невизначене коло осіб (скажімо, правовідносини власності, авторства); відносні цивільно-правові відносини, за яких уповноваженому суб'єктові протистоїть конкретно визначена особа, яка повинна виконати для уповноваженого суб'єкта певні дії (приміром, у разі купівлі-продажу, зберігання, поставки);
o залежно від об'єкта правових відносин: речові цивільно-правові відносини, об'єктом яких є речі (наприклад, відносини володіння та користування майном); зобов'язальні, тобто правовідносини, об'єктом яких є виконання відповідних зобов'язань (наприклад, відносини, які виникають із договору, спричинення шкоди);
o залежно від структури: прості цивільно-правові відносини, за яких одній стороні належить тільки право, а іншій - тільки обов'язок (скажімо, правовідносини, що виникають із договору позики); складні цивільно-правові відносини, за яких дві сторони мають як права, так і обов'язки (наприклад, відносини, що виникають із договору купівлі-продажу);
o за характером нормативного спрямування: регулятивні цивільно-правові відносини, в основу яких покладено дію цивільно-правових норм, спрямованих на регулювання майнових та особистих немайнових відносин між їх учасниками; охоронні цивільно-правові відносини, що виникають унаслідок порушення цивільних прав одного з суб'єктів цих відносин і спрямовані на їх відновлення.
Цивільно-правові відносини виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів, тобто обставин, які мають юридичне значення і породжують певні правові наслідки.
Цивільний кодекс України (ст. 4) передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають унаслідок: угод; адміністративних актів; відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; заподіяння шкоди іншій особі; придбання або збереження майна коштом іншої особи без достатніх підстав; інших дій громадян та організацій; подій, з якими закон пов'язує наступ цивільно-правових наслідків.
Юридичні факти в цивільному праві поділяються на юридичні дії та юридичні події.
Юридичні дії - це такі юридичні факти, спричинення яких залежить від волі людей та породжує певні правові наслідки (наприклад, укладання учас-никами цивільних правовідносин певного договору).
Дії, що вчиняються відповідно до закону, визнаються правомірними (скажімо, угоди, адміністративні акти і под.), а ті дії, що вчиняються всупереч законові, - неправомірними (укладання фіктивних угод і т. ін.).
Юридичні події - це юридичні факти, що настають незалежно від волі людини (наприклад, природні явища стихійного характеру).
Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єктом зазначених відносин може бути держава.
До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.
Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право- та дієздатності.
Цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.
Правоздатність у громадянина України виникає від дня народження і припиняється з його смертю (або з визнанням громадянина померлим).
Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо. Жоден громадянин упродовж його життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній,
Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки, тобто його здатність розпоряджатисявласними правами і нести відповідальність за свої дії.
Обсяг цивільної дієздатності залежить од віку та психічного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього, цивільна дієздатність поділяється на такі види:
o повна дієздатність;
o часткова дієздатність;
o мінімальна дієздатність;
o обмежена дієздатність;
o визнання громадянина недієздатним.
Повна дієздатність настає з досягненням повноліття - 18 років. Згідно з чинним законодавством у. разі одруження особи до досягнення повноліття повна
Loading...

 
 

Цікаве