WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція України - основне джерело конституційного права. Поняття виборчого права та виборчої системі України - Контрольна робота

Конституція України - основне джерело конституційного права. Поняття виборчого права та виборчої системі України - Контрольна робота

принципів Консти-туції України належать: народовладдя, пріоритет прав людини і громадяни-на, поділ влади; соціальної, демократичної, правової держави; державного суверенітету; рівноправності громадян перед судом і законом.
2. Поняття виборчого права та виборчої системі України
Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів форму-вання народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представницьких органів законодавчої влади - парламентів, інституту президента, органів місцевого самоврядування.
Стаття 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демо-кратії.
Вибори - це спосіб формування представницьких органів, обрання службових осіб. Порядок виборів передбачений правовими нормами, які в сукупності становлять виборче право.
Виборче право - це система правових норм, які регулюють процес фо-рмування представницьких органів і обрання службових осіб. Розрізняють активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право бути обраним). Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави іменуються виборчим корпусом.
Виборча система - це система суспільних відносин, пов'язаних з фор-муванням складу представницьких органів шляхом виборів.
Вибори і виборчі системи поділяються на кілька видів залежно від суб'єктів виборів, часу і порядку їх проведення та інших обставин.
За суб'єктами виборів вибори поділяються на вибори до органів держа-вної влади і органів місцевого самоврядування, зокрема, вибори до Верхов-ної Ради України, вибори Президента України, вибори депутатів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів сільських, селищ-них і міських рад, сільських, селищних і міських голів.
За часом проведення вибори на Україні поділяються на чергові, позаче-ргові, повторні і вибори депутатів замість вибулих.
За порядком голосування і підрахунком голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна і змішана (мажоритарно-пропорційна або пропорційно-мажоритарна).
Мажоритарна виборча система - це голосування за кандидата по вибо-рчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Аме-рики, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система є традиційною і най-більш прийнятною для країн з так званою двопартійною системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій.
Існують мажоритарні системи абсолютної та відносної більшості. За першою перемогу на виборах здобуває кандидат, який набрав 50% голосів плюс один голос. Під час виборів за мажоритарною системою відносної бі-льшості членом парламенту стає депутат, який одержує більше голосів, ніж уся його суперники, навіть якщо це менше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Пропорційна виборча система - це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламе-нті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, в тому числі у 24 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія). Ця виборча система застосовується, як прави-ло, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них історично не має стабільної більшості в парламенті.
Існує кілька різновидів застосування пропорційної виборчої системи: голосування за звичайний список кандидатів і жорсткий список (звичайний список кандидатів - це розташування прізвищ кандидатів у списку в алфаві-тному порядку; жорсткий - це розташування прізвищ кандидатів у списку в пріоритетному порядку).
Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. В Європі змішана виборча система застосо-вується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки - у Литві, Грузії, Росії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.
Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішування: одна части-на парламенту обирається за мажоритарним, інша - за пропорційним принципом (Німеччина, Литва, Грузія, Словенія). Іншим різновидом зміша-ної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша - за пропорційною. Ці різновиди вибор-чих систем застосовуються в Австралії, Італії, Польщі.
В Україні 24 вересня 1997 р. Прийнято новий Закон "Про вибори на-родних депутатів України". В ньому визначено виборчу систему, за якою мають відбуватися вибори: народні депутати України обираються громадя-нами України на основі загального, рівного, прямого виборчого права шля-хом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) сис-темою.
Вибори в парламент України проводяться за лінійним змішуванням - із 450 депутатів 225 з них обираються в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а інші 225 - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, блоків партій убагатомандатному загальнодержав-ному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Вибори в органи місцевого самоврядування в Україні проводяться на основі мажори-тарної системи відносної більшості.
Загальні висновки
Минуло майже шість років після прийняття Верховною Радою України у знаменну "конституційну ніч" нової Конституції - Конституції України 1996 р. Це дійсно історична подія у житті українського народу, який після довгих століть поневолення з боку російського царизму, десятиліть більшо-вицької диктатури виборів справжню незалежність своєї держави - головної політичної умови для практичної реалізації народного суверенітету.
Проте досвід останніх років розвитку українського суспільства перекон-ливо свідчить, що одного правового незалежного стану держави недостатньо для того, щоб вона була і справді незалежною, і справді демократичною. Як свідчить світовий досвід, для цього має бути достатньо розвиненою економі-чна база суспільства, міцною і цілеспрямованою щодо проведення соціально-економічних, управлінських реформ, боротьби із корупцією та іншими ви-дами злочинності державна влада, професійно підготовлені й чесні кадри в усіх ланках державного апарату. На жаль, сьогодні цих найважливіших яко-стей в економічному та політичному житті українського суспільства явно бракує, а діяльність значної кількості політичних партій та об'єднань спря-мована не на досягнення розумного компромісу в процесі вирішення прак-тичних питань державної політики, а на розпалювання вкрай небезпечної ворожнечі між різними політичними силами, що діють в Україні.
Великою мірою вирішено усіх цих по-справжньому доленосних питань і має сприяти Конституція України 1996 року, яка за своєю спрямованістю і конкретним змістом відповідає світовим демократичним стандартам, що й визнано великою кількістю незалежних експертів-фахівців.
Необхідно пам'ятати, що Конституція за своїм значенням і роллю у сус-пільстві не може слугувати засобам у боротьбі різних політичних сил. Сила самої Конституції, її політичне значення перш за все в її стабільності, послі-довності у здійсненні її настанов. Єдине, що можна було б запропонувати (з точки зору подальшого вдосконалення Конституції України), - це ще біль-ше посилення її стабільності шляхом встановлення, що прийняття Конститу-ції та внесення до неї відповідальних змін можливе лише шляхом проведення всеукраїнського референдуму або скликання так званої конституанти (зборів представників від усіх верств населення, політичних партій тощо).
Використана література
1. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ра-ди Української РСР, 1990, № 3, ст. 429.
2. Конституція України: Прийнята на п'ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996, 13 липня.
3. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. - К., Атіка, 2000. С. 91.
4. Основи конституційного права України. Під ред. проф. В.В. Копєйчи-кова. К., Юрінком Інтер, 1998.
5. Тодика Ю.М., Клименко Г.Б. Основи конституційного права: Навч. по-сібник. Харків, Консул. 1998.
Loading...

 
 

Цікаве