WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція України - основне джерело конституційного права. Поняття виборчого права та виборчої системі України - Контрольна робота

Конституція України - основне джерело конституційного права. Поняття виборчого права та виборчої системі України - Контрольна робота


Контрольна робота
по конституційному праву
Зміст
Вступ 3
1 Конституція України - основне джерело конституційного права 4
2 Поняття виборчого права та виборчої системі України 8
Загальні висновки 11
Використана література 13
Вступ
В сучасних умовах розбудови правової системи України, що базується на зміцненні гарантії прав людини і громадянина, важливим є піднесення на належний рівень правосвідомості і правової культури населення України. ве-лике значення в реалізації цього процесу належить правовому вихованню і правовій освіті. Без глибоких знань прав, свобод і обов'язків людини і гро-мадянина, чинного законодавства стає неможливим входження України в сві-тову спільноту.
Конституція України становить значну соціальну цінність для людини, держави, суспільства. Вона в посттоталітарній Україні легалізувала приватну власність, проголосила юридичні гарантії прав та свобод людини і громадя-нина, конституційно встановила поділ влади. Основний Закон України 1996 р. виходить з пріоритету прав людини, закріплює верховенство Конституції і пряму дію її норм, верховенство права, принцип народовладдя, ідеологічну, економічну і політичну різноманітність. Аналіз Конституції з позиції "людсь-кого виміру" дає підстави вважати, що вона повною мірою відповідає сучас-ним високим стандартам демократичної конституції.
1. Конституція України - основне джерело конституційного права
Конституційне право є провідною галуззю системи права України. Така роль конституційного права обумовлена тим, що саме ця галузь права скла-дається з принципів і норм Конституції України, охоплює правові відносини, які виникають і розвиваються на основі цих норм. У демократичній, соціаль-ній, правовій державі, якою згідно з Конституцією має стати Україна, серце-вину предмета конституційного права становлять відносини у сфері сприяння розвитку та охорони прав і свобод людини і громадянина, позитивної діяль-ності державних і самоврядних структур у цій сфері, а також усі інші визна-чені Конституцією Україні суспільні відносини, що мають на мету подальший розвиток демократичного суспільства та державного ладу України.
Термін "конституція" походить від латинського слова constitutio, що означає "установлення", "устрій". Конституція - це основний закон держа-ви, що об'єднує групу норм з вищою юридичною силою, які закріплюють основи державного ладу, основні права, свободи і обов'язки людини і гро-мадянина, систему та принципи організації державної влади, територіальну організацію держави, органи місцевого самоврядування. Найважливішими ознаками конституції є: а) конституція - це основний закон держави, тобто документ, який повинен виступати основою національного законодавства; б) конституція - це закон, який має вищу юридичну силу, тобто всі інші нор-мативно-правові акти мусять відповідати положенням конституції; в) консти-туція - це закон, що має підвищений ступінь стабільності. Це забезпечується як спеціальною процедурою внесення змін і доповнень до конституції, від-мінною від процедури внесення змін і доповнень до звичайних законів, так і створенням правової охорони конституції, за якою унеможлювається співіс-нування в одному правовому колі конституції і правових актів, котрі їй супе-речать.
Існує певна класифікація конституцій.
За формою вираження - писані, неписані, змішані:
а) писана конституція - це коли існує один або кілька документів (зако-нів), які визначені власне як конституція держави (наприклад, Конституція Швеції);
б) неписана конституція - група політико-правових уявлень, концепцій, доктрин стосовно організації державного життя у суспільстві. Це явище є рі-дким;
в) змішана конституція - в ній органічно поєднуються елементи писаної і неписаної конституцій (Англія).
За порядком прийняття - даровані, народні, договірні:
а) даровані конституції - підготовлені і введені в дію одноособовим ак-том монарха, диктатора, хунти;
б) народні конституції - приймаються загальновизнаними демократич-ними способами: шляхом всенародного референдуму або ж парламентським шляхом;
в) договірні конституції - приймаються через укладення відповідної угоди між різними суб'єктами конституційного процесу (наприклад, Консти-туція СРСР 1924 р.).
За порядком внесення змін і доповнень - гнучкі і жорсткі:
а) гнучка конституція - до неї зміни і доповнення вносяться в порядку, встановленому для будь-якого іншого закону;
б) жорстка конституція - тут внесення змін і доповнень передбачає ная-вність особливої процедури. Наприклад, у залученні до внесення змін і до-повнень спеціального суб'єкта (парламент вносить зміни в конституцію, але вони стають чинним після референдуму).
За часом дії - тимчасові і постійні:
а) тимчасові конституції - приймаються на певний термін або до на-стання певної події;
б) постійні конституції - приймання на невизначений термін (напри-клад, Конституції України).
За характеристикою форми державного устрою - федеративні консти-туції, конституції суб'єктів федерації, конституції унітарних держав.
Спираючись на цю класифікацію, можна охарактеризувати Конституцію України як писану конституцію унітарної держави з автономним утворенням; напівжорстку конституцію, оскільки внесення змін і доповнень потребує в окремих випадках як спеціальних суб'єктів (спеціальне коло суб'єктів, які мають право вносити пропозиції щодо внесення змін і доповнень, затвер-дження змін на всеукраїнському референдумі), так і кваліфікованої більшості голосів (не менше 2/3 конституційного складу Верховної ради); народну (де-мократичну), конституцію, оскільки вона прийнята парламентом України від імені Українського народу.
Прийняттю Конституції України 1996 р. передуває прийняття: Декла-рації про державний суверенітет (16 липня 1990 р.); Концепції нової Консти-туції України (19 червня 1991 р.); Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), Закону "Про правонаступництво" (12 вересня 1991 р.); офіційного проекту Конституції (2 липня 1992 р.), його нова редакція (2 жов-тня 1993 р.); конституційних проектів політичних партій і окремих громадян України (1993-1996 рр.); Конституційного договору між Верховною Радою і Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийнят-тя нової Конституції" (8 червня 1995 р.); проекту Конституції (11 березня 1996 р.); проекту Конституції допрацьованого (5 травня 1996 р.). Усе це сві-дчить, що Конституція України 1996 р. Стала результатом значних зусиль держави і суспільства.
Виходячи з предмета правового регулювання Конституція України мо-жна визначити як Основний закон України, який закріплює державний устрій, засади конституційного ладу, основи правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, основи організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування.
Конституція України юридичну, політичну,установчу, ідеологічну, ор-ганізаційну, стабілізуючу, обмежувальну, зовнішньополітичну та консолі-дуючу функції.
Юридична функція Конституції проявляється в тому, що вона є Основ-ним Законом держави, базою національної правової системи. Політична фу-нкція полягає в тому, що Конституція проголошує народовладдя, напрямки розвитку держави і суспільства. Установча функція Конституції проявляється в тому, що вона встановлює основні політико-правові інститути держави і су-спільства, визначає основи правового статусу громадян, систему і структуру органів державної влади. Ідеологічна функція полягає в тому, що в Консти-туції містяться важливі ідеї політичної еліти. Організаційна функція проявля-ється в тому, що Конституція стимулює розвиток суспільних відносин, міс-тить у собі положення програмного характеру, є базою стимулювання про-гресивних політико-правових процесів державотворення. Стабілізуюча фун-кція Конституції полягає в тому, що Основний Закон спрямований на стабілі-зацію соціально-економічних процесів. Консолідуюча функція виражається в тому, що будь-яка конституція - це результат соціальної злагоди. Обмежу-вальна функція Основного Закону полягає в тому, що конституційні норми визначають межі діяльності органів державної влади, стримують узурпацію та монополізацію влади певними структурами. Зовнішньополітична функція Конституції проявляється насамперед в тому, що Основний Закон є своєрід-ним паспортом держави, її конституційного ладу.
Принципи Конституції визначають її сутність. Вони носять нормативний характер і є обов'язковими для виконання. До головних
Loading...

 
 

Цікаве