WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основи трудового права України - Контрольна робота

Основи трудового права України - Контрольна робота

актами не закінчується. У трудових колективах також здійснюється нормотворча робота - прийняття локальних норм, до яких можна віднести Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про преміювання, колективні договори, накази тощо.
Найвищою формою систематизації законодавства вважається кодифікація. Норми трудового права мають таку форму систематизації - Кодекс законів про працю (КЗпП). Він є найзмістовнішим нормативно-правовим актом, що регулює трудові відносини працівників.
Чинний КЗпП прийнято 10 грудня 1971 р. Поза сумнівом, він не міг відобразити всі особливості розвитку історичних подій, що сталися за цейчас. Тому його 42 рази змінювали й доповнювали.
Нині в Кодексі, крім преамбули, 18 глав (265 статей).
Глава 1 (загальні положення) містить норми, що регулюють завдання, права та обов'язки учасників трудових правовідносин; особливості регулювання праці деяких категорій працівників; застосування законодавства про працю колишніх республік СРСР, міжнародних договорів і угод; нечинність умов договорів, що погіршують становище працівників; додаткові пільги, що можуть надаватися працівникам, і т. ін.
Глава 2 закріплює норми про порядок укладання, зміст, форму колективних договорів між профспілковим комітетом (іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами) від іме-ні трудового колективу та власником або уповноваженим ним органом.
Інші правові норми, що регулюють трудові відносини різних видів, викладено в таких главах:
Глава 3. Трудовий договір.
Глава 8-А. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників.
Глава 4. Робочий час.
Глава 5. Час відпочинку.
Глава 6. Нормування праці.
Глава 7. Оплата праці.
Глава 8. Гарантії та компенсації.
Глава 9. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
Глава 10. Трудова дисципліна.
Глава 11. Охорона праці.
Глава 12. Праця жінок.
Глава 13. Праця молоді.
Глава 14. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.
Глава 15. Індивідуальні трудові спори.
Глава 16. Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями.
Глава 16-А. Трудовий колектив.
Глава 17. Державне соціальне страхування.
Глава 18. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.
3. Колективний і трудовий договори
Колективний договір посідає особливе місце в локальному регулюванні суспільних відносин, що виникають у процесі застосування праці найманих працівників, насамперед, регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів.
Порядок укладання колективних договорів (угод) визначається Законом України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. та КЗпП.
На жаль, чинне законодавство не дає поняття колективного договору або колективної угоди. Аналіз правових норм, що регулюють відносини, пов'язані з застосуванням цього правового інституту, дає можливість визначити колективний договір як договір, тобто локальний нормативний акт, що регулює виробничі, трудові й соціально-економічні відносини на підприємстві, в установі, організації. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може також укладатися в структурних підрозділах юридичних осіб у межах компетенції цих під-розділів.
Колективна угода являє собою нормативний акт, який регулює такі самі відносини, що й колективний договір, але на державному, регіональному та галузевому рівнях. Колективна угода має декілька різновидів: генеральна угода, галузева, регіональна.
Безумовно, і сторони, що укладають ці договори, також будуть різними.
Колективний договір укладається між власником чи уповноваженим ним органом, з однієї сторони, та однією чи кількома профспілковими або іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а за відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.
Сторонами генеральної угоди виступають:
o професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди;
o власники чи уповноважені ними органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди, на чиїх підпри-ємствах зайнято більшість найманих працівників держави.
Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників чи уповноважені ними органи і профспілки, об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їхніх Дій.
Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими органами, якщо їх уповноважили трудові колективи.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо та є обов'язковими для всіх суб'єктів, які перебувають у сфері дій сторін, що підписали угоду.
Єдність колективного договору і колективної угоди проявляється в тому, що ці акти є обов'язковими для юридичних осіб, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, які погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними. Колективний договір, угода набирають чинності від дня їх підписання представниками сторін або від дня, зазначеного в колективному договорі, угоді. Вони зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено договір, угоду.
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їхньої компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо:
o змін в організації виробництва і праці;
o забезпечення продуктивної зайнятості;
o нормування та оплати праці,
Loading...

 
 

Цікаве