WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародно-правові норми про права людини та їх втілення у кримінально-виконавчому законодавстві України - Реферат

Міжнародно-правові норми про права людини та їх втілення у кримінально-виконавчому законодавстві України - Реферат

Регулюється також режим надання ув'язненим їжі та напоїв, можливості зайняття фізичними вправами та спортом, доступу до бібліотеки, обов'язкового медичного обслуговування. Всі ув'язнені мають право при існування в установі достатньої кількості осіб, що сповідують одну релігію, на призначення в цій установі кваліфікованого служителя даного культу та дозволення йомувідправляти відповідні обряди. Контакти з зовнішнім світом, переміщення в'язнів та персонал установ - всі ці питання регулюються Мінімальними стандартними правилами поводження з ув'язненими. Цими Правилами визначається система забезпечення дисципліни в місцях тримання ув'язнених та покарань, які можуть бути до них застосовані, передбачається можливість застосування в окремих випадках до ув'язнених засобів присмирення (наручники, кандали, присмирюючі сорочки та т.ін.).
Друга частина визначає правила, що застосовуються до окремих категорій в'язнів. Розділ А присвячений засудженим в'язням, В - душевнохворим в'язням, С - особам, що знаходяться під арештом або в очікуванні суду, Д - в'язням по цивільним справам, Е - особам, арештованим або поміщеним в тюрму без пред'явлення обвинувачення. Практично всі норми, згадані в цьому міжнародно-правовому документі знайшли своє відображення в Виправно-трудовому кодексі України.
2. Кримінально-виконавче законодавство України та його відповідність міжнародним нормам.
Захист прав в'язнів є основою демократичної карної політики. Однією з ланок правової реформи, що проводиться у нашій державі, є розробка законодавства, що регулює виконання кримінального покарання. Ще в 1989 році СРСР підписав "Венскіє соглашенія", на підставі яких були прийняті зобов'язання привести своє законодавство у відповідність з міжнародними актами про захист прав людини, в тому числі і в сфері боротьби зі злочинністю, у відповідності з якими держави-учасники повинні "забезпечувати, щоб з усіма особами, що утримуються під вартою, поводилися гуманно та з повагою до їх особистості". Кримінально-виконавче законодавство України знаходиться, на превеликий жаль, ще на досі низькому рівні, але останнім часом проводиться плодовита робота над тим, щоб ситуація ця змінилася.
Діючий Виправно-трудовий кодекс України був прийнятий 23 грудня 1970 року, введення його в дію відбулося майже через півроку 1 червня 1971 року. Офіційний текст за часи СРСР останнім разом був виданий в 1987 році, і, не дивлячись на численні зміни та доповнення, які до кодексу вносилися, більше не видавався. Вже за часи незалежної України розпочалася робота по обновленню кримінально-виконавчого законодавства, яке, до того ж, іменувалося ще "виправно-трудовим". Окрім згаданого кодексу, проблемні питання кримінально-виконавчого права регулюють й інші нормативно-правові акти ( Закон України "Про адміністративний надзор", Закон України "Про застосування амністії в Україні", Положення про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України, Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ та т. ін.), але ми зупинимося на втіленні міжнародно-правових норм саме в цьому акті.
Ст. 1 ВТК вказує на основні завдання кримінально-виконавчого законодавства - "забезпечення виконання кримінального покарання з тим, щоб воно не тільки було карою за вчинений злочин, але й виправляло та перевиховувало засуджених в дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, перешкоджало здійсненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також сприяло викорененню злочинності". Розділ 2 передбачає загальні положення виконання покарань у вигляді позбавлення волі та виправних робіт без позбавлення волі. Розділ 3 - порядок та умови виконання покарання саме у вигляді позбавлення волі. І ось тут вперше зустрічаємо норму, яка повністю відповідає Мінімальним стандартним правилам, - ст. 21 передбачає окреме утримання в'язнів у виправно-трудових установах, тобто розбивка в'язнів за категоріями: жінки - чоловіки, неповнолітні - дорослі. Ст. 20, до речі, передбачає заведення на кожного засудженого особистої справи, сукупність яких можна було б вважати реєстром, в якому існують дані на всіх в'язнів (дані про особу, причини ув'язнення та власті, що прийняли рішення про ув'язнення, день та час його прибуття та виходу з установи).
Глава 5 "Режим в місцях позбавлення волі" також має в собі норми, передбачені міжнародним законодавством, зокрема, носіння засудженими однакової одежі, заборона тримання при собі певних речей, виїмка їх та зберігання до виходу на волю. Ст. 36 встановлює порядок внутрішнього розпорядку у виправно-трудових установах, який повинен передбачати час для прийняття їжі, для роботи, навчання, безперервного сну засуджених, проведення з ними виховних та інших заходів, а також 1-2 годин вільного часу, який використовується засудженими самостійно.
Ст. 39 дозволяє засудженим контакти з зовнішнім світом, тобто можливість спілкуватися через регулярні проміжки часу і під надзором з їхніми родинами або друзями, що користуються незаплямованою репутацією, як в порядку листування, так і в ході відвідувань. Засудженим надаються побачення: короткочасні тривалістю до 4 годин та тривалі - до 3 діб (тільки з близькими родичами). Один раз на три місяці при існуванні технічної можливості надається право на одну оплатну телефонну розмову тривалістю 15 хвилин під контролем адміністрації.
Побачення засуджених з адвокатом, як одне з основних прав, передбачених міжнародними конвенціями, окреслене в ст. 40 ВТК. Ці побачення не зараховуються в загальну кількість, їхня кількість та тривалість не обмежуються.
Ст. 41-44 передбачають можливість засуджених листуватися без обмеження кількості листів (в тюрмах - отримують без обмеження, відправляють - 1 або 2 на місяць), отримувати посилки(передачі) - в залежності від режиму установи від 5 до 7 штук на рік в виправно-трудових колоніях та 9-10 у виховно-трудових, бандеролі - не більше 2 на рік, та отримувати і відправляти грошові переводи родичам, а з дозволу адміністрації і іншим особам.
Засуджені, як передбачено в усіх міжнародно-правових документах, мають право звертатися з пропозиціями, заявами та скаргами в державні органи, громадські організації та до посадових осіб. Якщо вони адресовані прокурору, то просмотру не підлягають і не пізніше, ніж в добовий термін відправляються за належністю. Про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг повідомляється засудженим під розписку.
Глава 6 розглядає питання роботи осіб, позбавлених волі, зокрема, умови праці, пенсійне забезпечення осіб, оплату праці та утримки із заробітку.
Глава 7 - заходи виховної роботи з особами, позбавленими волі, її форми (індивідуальна робота, що проводиться на основі вивчення особистості кожного засудженого з урахуванням вчиненого ним злочину, віку, освіти, професії та інших обставин; агітаційна, пропагандистська та культурно-масова робота; правове
Loading...

 
 

Цікаве