WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принцип розподілу влад за Конституцією США - Реферат

Принцип розподілу влад за Конституцією США - Реферат

федеральної Конституції позбавляти закони штатів юридичної сили. Але осбливого практичного значення це не має, так як в судовому порядку була скасована дуже невилика кількість законів і використовується це право дуже обмежено.
3. Виконавча влада.
"Конституция США создавалась в период, когда еще продолжались битвы освободительной войны и была необходимость в сильнойисполнительной власти" .
Виконавча влада в країні втілювалась президентом США, який виконує покладені на нього конституцією повноваження з допомогою розгалуженного апрата виконавчої влади. На рівні штатів такими носіями є губернатори, які очолюють місцеву адміністрацію, а також органи місцевого самоуправління.
а) Особливості інституту президенства.
Вищим за посадою в країні є президент США, який суміщає повноваження голови держави і глави уряду. Управління державою здійснюється виключно від його імені. Політично невідповідальний перед конгресом президент (незалежно від його взаємовідносин з конгресом) залишається при владі. Президент не має такого сильного засобу переборення конфліктів, як розпуск парламенту. Конгрес не вправі відстранити президента від влади. Це стабілізує президентську владу, але має також негативні наслідки, так як спори є довготривалими і можуть негативно вплинути на проведення політики держави. Він обирається на чртири роки з можливістю переробрання ще на один строк. Президентом США може бути громадянин США за народженням, не молодше 35 років, який прожив на території країни мінімум 14 років. З 1800 року офіційною резиденцією президента США є Білий дім, який знаходиться в місті Вашингтоні. Повноваження президента дуже широкі. Як голова держави він являється головнокомандуючим збройними силами США і верховним представником держави на міжнародній арені. Президент за схваленням і згодою сенату призначає федеральних суддів, членів Верховного суда, послів, вищих посадових осіб адміністрації. Конституція надає президенту право скликання позачергової сесії конгресу і переносу чергових сесій, право відкладення виконання вироку і помилування осіб, засудженних за федеральним законодавством. Не займаючи будь-якої посади в партійному апараті, він вважається лідером своєї партії. При виникненні внутрішніх і зовнішніх кризових ситуацій президент може розраховувати на надзвичайні повноваження.
Президент займає велику роль в законодавчому процесі. Формулюючи законодавчу програму адміністрації у посланні до конгресу, президент виступає фактичним лідером законодавчої політики. Послання - джерело законодавчої ініціативи. Президенські послання передбачені Конституцією США (ст. 2, розд. 3): "Президент періодично представляє конгесу відомості про стан Союзу і пропонує на його розгляд такі заходи, які виявить необхідними і корисними" .
Традиційно президент направляє конгресу три послання. Перше з них надходить в момент початку наступної сесії конгресу. Це послання про стан Союзу. Друге - економічне, а третє - бюджетне послання.
У посланні конгресу подається проект бюджету, який розробляють експерти Білого дому. Глава виконавчої влади володіє правом видання президентських наказів, які мають силу закону. Крім традиційних послань президент звертається до конгресу зі спеціальними посланнями більш вузького характеру, домагаючись прийняття певного законопроекту. Таким чином, Конституція наділила президента правом представляти законодавчі програми конгресу, які можуть носити як загальний, так і конкретний характер.
Президент став прямим учасником законодавчого процесу також за допомогою права вето. Це одна з найважливіших конституційних прерогатив президента. Вона дає йому великі можливості впливу на політику держави, шляхом блокування невигідних виконавчій владі законопроектів.
Право вето - прерогатива президента, права якого перераховані в статті II Конституції США. Але для президентського вето зроблено виключення. Воно передбачено статтею I Конституції, яка присвячена конгресу.
Початково вето було призначено для охорони інтересів виконавчої влади з питань законодавства. Це призначення воно зберігло і зараз.
Одним з основних принципів розподілу влади є те, що конгрес не може делегувати свою законодівчу функцію президентській владі. Делеговане законодавство виражається в тому, що парламент передає частину своїх повноважень виконавчій владі.
Однак на практиці конгрес нерідко надає президенту широкі повноваження. На основі законів конгресу президент отримав право видавати укази, орденанси, виконавчі накази, розпорядження та інші підзаконні акти, які формально лише детанізують закон, але фактично його доповнюють і розширюють. Видання виконавчих розпоряджень набуло широкіх розмірів і стало звичайною практикою. За своєю юридичною силою накази президента прирівнюються до законів конгресу. Вони є в такій же мірі обов'язковими для суддів, як і закони конгресу.
Крім виконавчих наказів президент видає правила, положення, плани реорганізації. Президент має право видавати інші нормативні акти, адміністративні накази, військові накази, дерективи і т.д. Всі вони мають такуж силу, як і акти конгресу.
Найважливішою функцією президента є зовнішньо-політична діяльність. Президент призначає послів, консулів та інших повноважних представників США в іноземних даржавах. Призначення провадиться за порадою і згодою сенату.
Важливим є також право президента зміщувати посадових осіб. Особи, не згодні з політикою президента звільняються.
Президент приймає представників іноземних держав в США, а також посилає дипломатичних представників США в інші держави. Він також має право визнавати чи не визнавати іноземні держави. Це надзвичайно важливе право президента.
Президент укладає "за порадою і радою Сенату" міжнародні угоди за умови їх погодження 2/3 голосів сенаторів, які беруть участь у голосуванні. Інші міжнародні акти президент може укладати сам. Звичайно угоди укладаються через апарт Державного департаменту, інколи президент діє через своїх особистих представників.
Разом з президентом на чотирьохрічний строк обирається віце-президент, причому вони не можуть бути жителями одного штата. За конституцією права віце-президента обмежуються присутністю в сенаті. У випадку, якщо голоси сенаторів розділяються порівну, його голос вирішить все. Прийнята в 1933 році XX поправка закріпила статут віце-президента, розглядаючи його як правонаступника президента у випадку смерті чи недієздатності останього. Реальні функції віце-президента в уряді визначаються президентом в кожному конкретному випадку.
Потрібно сказати, що в системі діє не передбачене конституцією виконавче управління президента, яке включає в себе Раду національної безпеки, Управління по розробці політики, Управління з питань політики в області науки і техніки, Управління представника президента на торгових переговорах.
Як дорадчий орган при президенті, який створений поза конституцією,
Loading...

 
 

Цікаве