WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принцип розподілу влад за Конституцією США - Реферат

Принцип розподілу влад за Конституцією США - Реферат

заступника. Лідер більшості в сенаті - найважливіша фігура. Лідер більшості в палаті представників займає в партійній ієрархії друге місце після спікера палати. Партійна фракція меншості формуєопзицію. Керівництво партійних фракцій служить зв'язком між виконавчою владою і конгресом. Серед посадових осіб конгресу слід виділити спікера палати представників (одина з найвпливовіших осіб конгресу) і голова сенату (віце-президент). В конгресі існує чотирі форми законодавчих пропозицій: законопроект, спеціальна резолюція, спільна резолюція і просто резолюція. Силу закону має лише законопроект і спільна резолюція, після прийняття обома палатами і підписанням президентом. Право законодавчої ініціативи має кожний член конгресу. Процес прийняття і схвалення законопроекта є багатоступеневий, тому тут діє правило дисконтинцітета, його суть в тому, що розглянутий законопроект повинен бути прийнятий лише в ході роботи одного і тогож скликання. У випадку незгоди з законопроектом президент користується правом вето.
Але було б помилково вважати, що в комітеті в усіх випадках проходить ділове обговорення законопроектів. Роботи кмітета, органа звичайно досить багаточисельного, контролюється невеликою кількістью осіб, згрупованих навколо голови комітету чи іншої важливої особи.
Голова комітету дуже впливає на роботу комітету. Формально він обирається комітетом, чи в невеликому числі випадків палатою в цілому.
Фактично обрання голови комітету, також як і обрання інших керівних осіб палати, визначається партійними лідерами партії більшості, причому враховується особистий вплив і час перебування в комітеті.
В більшості штатів комітети користуються правилами процедури, встановленими для палати, але з тими змінами, які вважали за необхідне внести голови комітетів. Слід відмітити, що хоча звичайно не існує ніяких обмежень для публічності засідань в більшості штатів вони мають закритий характер. Виключення робиться тільки для зареєстрованих лоббістів і спеціально запрошених осіб.
Слід окремо виділити таке явище американського парламенту, як лоббізм, тому що він має великий вплив як в конгресі, так і в парламентах окремих штатів.
Конституцією США передбачено, що особливі особи - лоббісти здійснюють "подачу петицій народу до уряду". Лоббісти, які представляють інтереси окремих соціальних груп населення, корпорацій, національних асоціацій, профсоюзів і навіть держав повинні бути офіційно зареєстровані. В законодавчому органі США існує комісія конгресу в справах лоббістів. Відповідно до закону 1946 року лоббіськи організації чи окремі особи повинні реєструватись у клерка палати представників або у секретаря сенату. Закон вимагає у лоббістів інформацію про те, чиї інтереси вони представляють, хто іх фінансує, в прийнятті яких законів вони зацікавлені і т.д.
Лоббі - це інструмент дії різних сил чи груп, існуючих як в США, так і за межами країни, на американські інститути влади, складова частина американської політичної системи. Вони мають великий вплив на формування політики держави, як в середині країни так і за її межами.
Звичайно в конгресі США реєструється більше восьми, десяти тисяч лоббістів. Провідні вчені США вважають конгрес США неподільною батьківщиною лоббістів, які добре вивчили тонкощі в діях законодавчого органу і тому в багатьох випадках досить успішно впливають на його діяльність. Лоббісти розглядають законодавчий орган США як своєрідну середню ланку опосередкованої дії на виконавчу владу. Шляхом підкупу, шантажу, хабарництва сенаторів лоббісти в більшості випадків домагаються потрібних результатів.
Як в парламенті США взагалі так і в парламентах окремих штатів на внесення і проходження біллів великий вплив мають лоббісти. Тут їх чисельність також дуже велика. В штаті Каліфорнія, наприклад, на кожній сесії законодавчих зборів реєструється більше 500 лоббістів, більшість з яких присвячують цій діяльності весь свій час.
В 40 штатах встановлене кримінальне покарання за скоєння лоббістами злочинів, так звану, "нечесну практику". Найчастіше під "нечесною практикою" розуміється хабарництво.
Звичайно кількість лоббістів настільки велика, що як відмічав спікер палати представників конгресу Т.О.Ніл "Зараз в Америці кожен має своє лоббі".
Згідно з принципом федералізму, закріпленим у конституції, при існуванні розмежування між законодавчими органами федерації і штатів, зберігається федеральне верховенство. За своєю структурою і формою легіслатури (законодавчі збори) багато в чому копіюють конгрес (крім штата Небраски). Характерною осбливістю більшості легіслатур є домінуюча роль спікера палати представників, який користується авторитетом і впливовістю не тільки в рамках законодавчих зборів, а і взагалі в штаті.
Повноваження законодавчого органу штату, якщо брати формальний бік справи, визначаються тим, що США є федерацією і відповідно повноваження розподіляються між органами федерації і органами штатів. Конституція США 1787 року надала урядам штатів досить широкі повноваження, значна частина яких у відповідності з конституціями штатів і з урахуванням оговорок, які в них знаходяться, повинна була б належити законодавчим органам штатів. Але відповідно законодавство штатів не повинно протирічити нормам, які в них встановленні, тому що в іншому випадку воно втрачає юридичну силу. Інакше кажучи, федеральний закон має вищу юридичну силу.
В Конституції США існують також окремі додаткові обмеження, зокрема: штатам заборонено укладати міжнародні договори, чеканити монету, встановлювати і нагороджувати почесними титулами, встановлювати мито на імпорт і експорт і утримувати збройні сили в мирний час.
Конституції приблизно 1/3 штатів мають положення про те, що народ шляхом референдуму має право безпосередньої законодавчої ініціативи чи може змінювати закони. Крім того, нерідко конституції мають прямі заборони законодавчому органу видавати закони, які стосуються окремих осіб або груп, а також місцевого управління. Наприклад, в Конституції штату Умінайс вказано, що "генеральна асамблея не має місцевих чи спеціальних законів, які відносяться до однієї з перерахованих справ, дарування, розлучень, зміна прізвищ чи назв місць, регулювання справ графств, регулювання практики мирових суддів". Обмеження також стосується права законодавчого органу збільшувати борги штату більше певної суми чи пропорції.
Майже всі конституції перердбачають певні положення, які закріплюють дію доктрини розподілу влад. В силу цих положень законодавчий орган не може, за виключенням передбачених конституціями положень, здійснювати функції інших гілок - виконавчої чи судової влади.
Визначити компетенцію законодавчого органу штату шляхом перерахування питань, які підлягають законодавчому регулюванню практично неможливо. Ось лише приблизний перелік того, чим займається законодавчий орган. Більше всього норм він видає, встановлюючи податки, регулюючи торгівлю

 
 

Цікаве

Загрузка...