WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Інститут парламентського уповноваженого з прав людини в Україні як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина (рефер - Реферат

Інститут парламентського уповноваженого з прав людини в Україні як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина (рефер - Реферат

оскільки така правова опіка нового правозахисного інституту необхідна в існуючих умовах нестабільності соціально-економічної та політичної ситуації у країні. Ще одним принципом, дещо пов'язаним з попереднім, є принцип допоміжного характеру його діяльності. Виходячи з положень Закону, Уповноважений здійснює свою діяльність поряд з іншими спеціалізованими органами захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, при цьому жодною мірою не підміняючи та не замінюючи їх. Як уже зазначалося, повноваження Уповноваженого не припиняються і не обмежуються у зв'язку із завершенням діяльності, розпуском або саморозпуском Верховної Ради. Сказане дозволяє стверджувати, що інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини - не додатковий механізм українського парламенту, а інститут, що самостійно оперує даними йому повноваженнями та реалізує власні завдання. Будучи допоміжним органом по відношенню до Верховної Ради, він є додатковим (субсидіарним) засобом захисту прав і свобод людини щодо інших правозахисних механізмів; він усуває прогалини і компенсує недоліки судових та інших засобів захисту прав людини. "Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод". Про надання інституту Уповноваженого важливого значення як захисту прав і свобод людини свідчить законодавче закріплення у тій же четвертій статті положення про постійний характер його діяльності, яка не припиняється в зв'язку з введенням військового стану чи оголошенням надзвичайного стану на всій або частині території України.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначається парламентом строком на п'ять років. Кандидатом на цю посаду може бути 40-літній громадянин України, що володіє українською мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності і протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Ці вимоги є загальноприйнятими. Але серед вимог до кандидата є положення про те, що якщо судимість за вчинення злочину погашена та знята в установленому законом порядку, правових перешкод для того, щоб обіймати зазначену посаду не існує. Деякі вчені [7] вважають це положення таким, що суперечить вимозі про високі моральні якості та досвід правозахисної діяльності кандидата і пропонують дану норму вилучити.
Звісно, що Уповноважений не має суміщати свою посаду з іншою роботою. Взагалі, принцип дотримання несумісності - класична риса інституту омбудсмена різних країн. Водночас заняття науковою, викладацькою, творчою діяльністю, виходячи з духу Закону, не тільки не забороняється, а і підтримується державою, адже одним із завдань Уповноваженого є сприяння правовій інформованості громадян та правова освіта населення. Принцип несумісності в деякій мірі включає в себе деполітизацію інституту Уповноваженого. Згідно із ч.2 ст. 8 Закону Уповноважений не може бути членом будь-якої політичної партії. Це положення покликане забезпечити незалежне становище даного органу від впливу численних політичних сил українського суспільства та зберегти об'єктивність і неупередженість ставлення українського омбудсмена до осіб різноманітних партій. Тут же слід зазначити, що недодерження цих вимог неминуче тягне відкликання з посади.
Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який здійснює юридичне, організаційне, науково-аналітичне, інформаційно-довідкове забезпечення функцій Уповноваженого, також Уповноваженим можуть призначатись його представники. Правда, Законом не уточнено, чи то можуть призначатись представники на місцях, чи то з окремих питань.
Стаття 13 Закону закріпила широкий перелік прав Уповноваженого, що відображають його взаємодію з органами державної влади та іншими суб'єктами, які уже називалися вище. Серед таких: право невідкладного прийому першими посадовими особами Української держави, право присутності на засіданнях будь-яких державних і недержавних органів, право активної участі в судовому провадженні, право безперешкодного відвідування будь-яких державних і недержавних структур, право на ознайомлення з будь-якою інформацією, будь-якими документами тощо. Останнім в цьому переліку прав є п.12, що закріплює за Уповноваженим право "перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність". На думку деяких вчених [7], ця норма суперечить п.3 ст. 121 Конституції України, згідно з якою нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, покладено на органи прокуратури. Ними це вважається зіткненням правових норм, "конфліктом повноважень" двох державних структур. Але, слід знову наголосити, що омбудсмен доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім того, його правозахисна діяльність спрямована (акцентована) саме на захистові прав людини. Тому вбачати тут якісь суперечливість або колізію, а тим більше конфлікт чого б там не було, не має жодних підстав.
Важливим питанням є питання про акти реагування Уповноваженого щодо порушень Конституції та законів України, а також ратифікованих міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина. Статтею 15 Закону виділено два види таких актів: конституційне подання Уповноваженого та подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб. Цією ж статтею дано визначення ним:
"Конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України та законів України.
Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина."
У більшості країн сила рекомендацій омбудсмена ґрунтується не надержавному примусі, а на переконливості його доказів, на його власному авторитетові. Також виконання приписів омбудсмена у певній мірі залежить від рівня правової культури населення. Вважається, що неімперативний характер повноважень омбудсмена, використання ним методів переконання, критики, гласність діяльності сприяють більш позитивному сприйняттю його рекомендацій, оскільки в такому випадку вони "побічно" співпрацюють з омбудсменом і деякою мірою разом шукають способи, компромісні рішення для відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина [9].
Аналізуючи підстави для провадження справ та призначення перевірок (ст. 16 Закону), приходимо до висновку, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Loading...

 
 

Цікаве