WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституцiйнi права та обов'язки громадян України - Реферат

Конституцiйнi права та обов'язки громадян України - Реферат

носiїв прав, наприклад, право на утворення громадських об'єднань);
* залежно вiд ролi держави на:
- "негативнi права" (для їх здiйснення державi досить утриматись від втручання в свободу особи, наприклад, право на виховання дiтей);
- "позитивнi права"(для їх здiйснення необхiдно прийняття певних заходiв з боку держави, наприклад, право звертатися до суду за захистом).
Щодо дiючоi Конституцiї, то вона не мiстить класифiкацiї прав та свобод.
На думку авторiв серед прав та свобод громадян, закрiплених у Конституцiї, можливо видiлити такi групи:
1) особистi (ст. 27-35, 51-52),
2) полiтичнi (ст. 36-40),
3) економiчнi (ст. 41-45),
4) соцiальнi (ст. 46-49),
5) екологiчнi (ст. 50),
6) культурнi (ст. 53-54).
ОСОБИСТI ПРАВА ГРОМАДЯН.
Вперше в Українi офiцiйно закрiплене невiд'ємне право кожної людини на життя (ст.27), хоча в мiжнародних актах, ратифікованих Україною, воно iснувало. На жаль, нi цi акти, нi Конституцiя не мiстять юридичного визначення цього права. Не зафiксовано, коли воно виникає: з моменту народження дитини чи ранiше.
В той же час у дiючому законодавствi України регулюються такi аспектн цього права:
по-перше, заборона здiйснення медичними працiвниками еутаназiї - навмисного прискорення смертi або умертвлiння невилiковно хворого з метою припинення його страждань (Основи законодавства України про охорону здоров'я вiд 19 листопада 1992 р., ст. 52);
по-друге, наявнiсть кримiнальної вiдповiдальностi за позбавлення життя, зараження вiрусом iмунодефiциту людини та за iншi злочини проти життя громадян (Роздiл III Кримiнального кодексу України).
Проте тут актуальною є проблема спiввiдношення невiд'ємного права на життя i iснування в Українi смертноi кари (ст.24 Кримiнального кодексу України). Скасування цього виду покарання було однiєю з умов вступу України до Ради Європи. Питання це складне, у суспiльствi iснують рiзнi точки зору шодо цього. Але так званий "мораторiй на застосування смертноi кари", по-перше - незаконний, а по-друге, не є засобом вирiшення проблеми. Як вiдомо, змiнювати або вiдмiняти закони (у тому числi, i Кримiнальний кодекс) має право виключно Верховна Рада України, яка вiдповiдного рiшення ще не прийняла.
Частина 2 статтi 28 Конституцiї закрiпила положення про недопустимiсть катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гiднiсть особи, поводження чи покарання. Зазначена норма враховує вимоги вiдповiдної Конвенцiї, що була пiдписана 10 грудня 1984 року i яка дiє в Українi. Ст. 11 Конвенцiї вимагає вiд держав - учасниць систематично розглядати правила, iнструкцiї, методи та практику допитiв, умови утримання пiд вартою, поводження з арештованим для того, шоб не припускати застосування тортур.
Згiдно з частиною 3 статтi 28 Конституцiї України "жодна людина без її вiльної згоди не може бути пiддана медичним, науковим чи iншим дослiдам". Бiльш детально це положення розкрито в Основах законодавства України про охорону здоров'я, де у статтi 45 забороняється проведення науково-дослiдного експерименту на хворих, ув'язнених або вiйськовополонених, а також терапевтичного експерименту на людях, захворювання яких не має безпосереднього зв'язку з метою дослiду.
Значну кiлкiсть особистих прав людини охоплює поняття "недоторканiсть особи', яке розглядається, з одного боку, як право на свободу та особисту недоторканiсть (ст. 29), а з другого, як право на охорону особистого та сiмейного життя (ст. 32). Право на свободу включає такi аспекти, як гарантiї вiд незаконного арешту та затримання, свободу пересування, вiльний вибiр мiста проживання, право залишати Україну та повертатись в Україну. Детально процедури i порядок в'їзду та виїзду закрiпленi в Законi України "Про порядок в'їзду з України та виїзду в Україну громадян України" вiд 21 сiчня 1994 р.
Недоторканiсть особистого життя означає, що нiхто без згоди громадянина не має права втручатися в його особисте життя, обмежувати його подружнi, родиннi, iнтминi та iншi проявн індивідуальної актнвностi.
Серед норм законодавства України, що стосуються охороми особистого життя, слiд окремо видiлити такi.
1. Недопустимiсть збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйної iнформацiї про особу без її зголи, право громадян знайомитися iз вiдомостями про себе та гарантування судового захисту права спростовувати недостовiрну iнформацiю про себе та членiв своєї сiм'ї (ст.32 Конституцiї України). Це положення Конституцiї деталiзується Законом України "Про iнформацiю" вiд 2 жовтня 1992 року, вiдповiдно до статтi 23 якого забороняється збирання вiдомостей про особу, якщо немає її попереднього погодження. А ст. 31 названого Закону передбачає наступнi права громадян:
- знати пiд час збору iнформацiї, якi вiдомостi про них, з якою метою збираються, як, ким, з якою цiллю використовуються;
- заперечувати достовiрнiсть, повноту, доречнiсть iнформацiї.
Згiдно зi статтею 41 Закону України "Про телебачення та радiомовлення в Українi" вiд 21 грудня 1993 року не припускається без згоди батькiв або осiб, що їх замiнюють, розiiовсюджепня iнформацiї про неповнолiтнiх, якi здiйснили злочин, про злочини щодо неповнолiтнiх, а також про самогубство неповнолiтнiх, якщо така iнформацiя дає можливiсть iдентифiкувати особистiсть.
2. Забезпечення таємницi всиновлення (стаття 112 Кодексу про шлюб та сiм'ю України) шляхом змiни мiсця, дати народження дитини (не бiльш нiж на 6 мiсяцiв). Розголошення цiєї таємницi тягає вiдповiдальнiсть за статтєю 115-1 Кримiнального кодексу України.
3. Право на збереження лiкарської таємницi (Основи законодавства України про охорону здоров'я, ст. 40), за яким медичнi працiвники та iншi особи, яким у зв'язку з виконанням професiйних або службових обов'язкiв стало вiдомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та iх результати, iнтимну i сiмейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати цi вiдомостi. Окремо право на збереження лiкарської таємнмцi шодо осiб, якi iнфiкованi ВIЛ, закрiплено у Законi України "Про запобiгання захворюванню на СНIД та соціальний захист населення" вiд 12 грудня 1991 р. Вiдповiдальнiсть про розголошення iнформацiї про цю категорiю хворих передбачена статтею 108-4 Кримiнального кодексу України.
4.Адвокатська таємниця. Статтею 9 Закону України "Про адвокатуру" вiд 18 грудня 1992 р. передбачено, що предметом адвокатської таємницi є питання, з якими особа звертається до адвоката, змiст консультацiй, порад, роз'яснень та iнших вiдомостей, якi адвокат отримав при здiйсненнi своїх професiйних обов'язкiв. Адвокату забороняється розголошувати цi вiдомостi, а також використовувати їх у власних iнтересах та в iнтересах третiх осiб.
5. Дотримання таємнiiцi здiйснення нотарiальних дiй нотарiусами та iншими посадовими особами (Закон України "Про нотарiат" вiд 2 вересня 1993 р., стаття 8).
6. Недоторканiсть житла (ст.ЗО Конституцiї України). Це означає, що нiхто не має права знаходитися у чужому житлi проти волi його мешканцiв. Вiдповiдальнiсть за порушення цього права передбачена статтею 130 Кримiнального кодексу України.
7. Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденцiї (ст.31 Конституцiї України, ст.131 Кримiнального кодексу України). Конституцiя закрiплює свободу думки i слова, свiтогляду i
Loading...

 
 

Цікаве