WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історична спадщина Гуго Гроція - Реферат

Історична спадщина Гуго Гроція - Реферат

прогресуючої морської держави.
2.3. Трактат "Три книги про право війни і миру"
У присвяченні, котрим починається гнига Гуго Гроція "Про право війни і миру", вказано, що вона написана "задля захисту Справедливості". Виявити начала справедливості в міжнародних відносинах - ось та основна мета, котру переслідує видатний голландський вчений, проводячи своє дослідження. Безглузді жорстокість і вероломство, супутні війнам між сучасними йому державами, зокрема Тридцятирічній війні, зустрічають осуд з боку Гроція. Він заявляє, що серця людей "втомлені війною", прагнуть суцільного встановлення миру.
Адже війн між державми з тих чи інших причини запобігти неможливо, то вона, за глибоким переконанням Гроція, повинна вестися у відповідності до принципів права і гуманності. Гроцій вступає в спор з особами, що стверджуюсть, ніби в міжнародних відносинах все вирішує сила і що підчас війни всі закони припиняють свою дію. Він намагається по-інакшому вирішити проблему співвідношення війни і миру.
Вирішення цієї глобальної проблеми стикалося з розв'язанням питання про те, що собою взагалі являє право. Працюючи над цим, Гроцій висловлює думку про існування двох видів права: норм, що виникли "шляхом встановлення", і норм, що випливають "із самої природи". Неважко зрозуміти, що Гроцій має на увазі ідею про існування так званого природного права. "Матір'ю природного права є сама природа людини…", - стверджує Гроцій. Це право не залежить не тільки від проїзволу людей, але й від волі бога. Розвиваючи цю думку, Гроцій зауважує, що норми природного права не розходяться з волею бога. Біль того, бог вимагає їхнього виконання.
Джерелом природного права Гроцій вважає, як зазначалося вище, людську природу, а саме контрольоване розумом прагнення людини до спілкування. Принципи природного права відповідають основним потребам гуртожитку людей. Це право випливає зі здорового глузду, котрим та чи інша дія, в залежності від її відповідання або протиріччя розумній природі людини, визнається або морально ганебною, або морально необхідною.
Ця особливість поглядів Гроція обумовлює своєрідність його підходу до виявлення значення примусу для права. "Право не одержує свого зовнішнього здійснення, якщо воно позбавлене сили для приведення до життя". Однак, цьому певною мірою притирічить інше твердження Гуго Гроція: "Не можна казати, що право, позбавлене підтримки силою, не мало б ніякої дії, адже дотримання справедливості надає совісті спокою, несправедливість же спричиняє страждання і муки, подібні до стану душ тиранів, що описаний Платоном". Гроцій в своєму трактаті не зміг вдало пов"язати ці два принципи.
Одним з елементів примусу, як відомо, є покарання за вчинені людиною злочини. Гроцій висловлює в цієї галузі нові, прогресивні для свого часу тезиси. Зокрема, це твердження про відповідність міри покарання тяжкості вчиненого злочину. "Ніхто не має бути покараний понад свою винуватість", - говорить Гроцій. Як бачимо, тут зачіпається і питання наявності вини. Гроцій ставить питання про кримінальну відповідальність виключно за винні дії. Гроцій також переконаний, що покарання не повинно бути метою існування права, це є лише міра профілактики проти злочинів. При виявленні цілей покарання, слід зважати на три аспекти: користь злочинця, користь потерпілого і користь всього суспільства. Користь для злочинця полягає у тім, що покарання сприяє його виправленню і позбавляє порок для нього будь-якої "привабливості". Користю для потрепілого і суспільства в цілому є гарантія неповторення аналогічних злочинів з боку тієї ж особи або інших осіб.
Також Гроцій ставить собі таке питання: як же визнаються ці принципи, що вкоренилися в природі людині? Тобто, іншими словами, які правила можна і потрібно вважати природним правом? Даючи відповідь на це питання, Гроцій пише, що належність чогось до природного права доводиться або "з перших начал" (a priori), або з "випливаючих звідси наслідків" (a postreiori). Перше доведення складається за Гроцієм у виявлянні за допомогою тільки логічних міркувань відповідності цього правила поведінки до людської природи. Доведення же "від наслідків" полягає у виявленні дослідним шляхом того, що визнається природним правом. Загальнопоширений наслідок, як зауважується у праці, передбачає загальну причину, а такою причиною "загального переконання" може бути тільки "загальний сенс".
Гроцій вважає, що тільки перший з наведених шляхів виявлення природного права дає можливість досягти найкращих результатів, адже користуючись доведенням "від наслідків" можна зробити виснавки, що мають не абсолютну, а лише певну вірогідність. Однак Гроцій не зневажає і такий спосіб доказу.
Як приклад, можна навести декілька правил поведінки, котрі, як стверждуе Гроцій, випливають з природного права: утримання від чужого майна, повернення чужої речі та отриманої з неї вигоди, дотримання обіцянок, відшкодування збитків за наявності вини у особи, що спричинила їх, здійснення заслуженого покарання.
Від природного права Гроцій відрізняв право волевстановлене. Воно "змінюється в часі і різне у різних місцях". За джерелом походження, вчений поділяв його на право божественне (встановлене волею бога) і право людське (встановлене людьми).
Гроцій проголошує бога творцем законів божих, котрі викладені у священному писанні. Закон божий був тричі даний людям: одразу по створенні людини, потім для спасіння людини після потопу і востаннє - через Христа, заради остаточного очищення людського роду.
Людське ж право, за Гроцієм, має свої підрозділи. До нього входить право внутрішньодержавне, що встановлюється цивільною владою. З цього логічне постає питання про те, що собою являє держава. Гроцій дає вельми ґрунтовну відповідь. Виникнення держави він пояснює тією ж природною схильністю людини до спілкування. Люди первісно об'єдналися у державу, переконавшись на досвіді в неспроможності окремих розділених сімей протистоянню насильству. Гроцій підкреслює, що люди вчинили це "не за божим велінням, а добровільно". Таким чином, він дотримується так званої договірної теорії походження держави, котра стала типовою для буржуазних природно-правових концепцій. У згоді з цією теорією, Гроцій так визначає державу: "Держава… є досконалий союз вільних людей, укладений задля дотримання права і загальної користі".
Однак, поряд із цим Гроцій висловлює думку про існування верховної влади, яка приводить до дії весь державний організм, яка не знаходиться під чиїмось контролем, окрім самого носія цієї влади. Ця влада зайнята досягненням загальнодержавного інтересу, тобто досягненням народного блага, проте не завжди в прийнятний для народу спосіб. В свою чергу, народ, за Гроцієм, повинен підкорятися владі, і не має права на виявлення в будь-якій спосіб невдоволення нею. Народ-де добровільно віддається під владу володаря, і не має права виходу з-під неї в подальшому. Таким чином, Гроцій заперечує тезис про верховенство народу. В цьому його твердженнівідбивається побоювання революційних виступів народних мас, характерне
Loading...

 
 

Цікаве