WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Імунітети і привілеї консульських посадових осіб - Контрольна робота

Імунітети і привілеї консульських посадових осіб - Контрольна робота

від митних зборів і огляду на митниці, то ці моменти регламентуються в п. 1-3 ст. 50. У ній говориться, що мито не стягуються з предметів для особистого користування консульської посадової особи, включаючи предмети, призначені для його облаштування і для його офіційного користування. Від сплати митних зборів звільняються також члени родин консульських посадових осіб, що проживають разом з ними. Слід зазначити, якщо у відношенні митних зборів більш-менш визначене коло предметів, у відношенні яких мито не стягуються, то у відношенні огляду особистого багажу на митниці існують різні підходи. Конвенція 1963 р. (п. 3 ст. 50) звільняє від огляду особистий багаж консульських посадових осіб і членів їхніх родин, що проживають разом з ними. . Багаж може бути доглянутий лише в тому випадку, якщо в країни перебування є серйозні підстави припускати, що в ньому містяться предмети, що не є їх особистими предметами чи предметами для офіційного користування консула. Огляд можливий і в тому випадку, коли є підстави припускати, що в багажі знаходяться предмети, ввіз і вивіз яких заборонені законами і правилами країни перебування чи які попадають під його карантинні закони і правила. Такий огляд, однак, повинний проводитися в присутності відповідної консульської посадової особи чи члена його родини.
Таким чином, ми бачимо, що можливість огляду особистого багажу консульських посадових осіб чітко визначено Конвенцією 1963 р. Подібні положення відбиті у багатьох двосторонніх угодах. Відповідно до інших двосторонніх конвенцій особистий багаж консульських посадових осіб і членів їхніх родин підлягає огляду на митниці. Таким чином, консульська практика їде по двох шляхах:
- звільняє від огляду особистий багаж консульських посадових осіб, якщо немає серйозних основ для огляду ;
- не звільняє від огляду ні при яких обставинах.
Консульські посадові особи звільнені від усіх трудових і державних зобов'язань, незалежно від їхнього характеру, а також від військових зобов'язань, таких як реквізиції, контрибуції і військових розташувань. Це ж відноситься і до членів родин консульських посадових осіб, що проживають разом з ними (ст. 52).
Стаття 53 визначає початок і кінець консульських іммунітетів і привілеїв. У ній сказано, що привілеї і іммунітети, передбачені Конвенцією, починають діяти у відношенні консульської посадової особи з моменту її вступу на територію держави перебування, якщо вона вже знаходиться на цій території, з моменту, коли вона приступила до виконання своїх обов'язків у консульській установі.
Привілеї і іммунітети консульських посадових осіб припиняються з того моменту, коли вони залишають територію даної держави, чи після закінчення певного терміну, який достатній для того, щоб залишити територію даної країни.
У відношенні членів родин привілеї і іммунітети припиняються з того моменту, коли вони залишають територію країни перебування, або коли вони перестають бути членами родини консульської посадової особи.
Що стосується виконання функцій, то практично варто вважати загальновизнаними,ті які консул виконує до моменту залишення своєї посади в консульській установі. У випадку смерті працівника даної установи члени його родини, що проживають з ним, продовжують користуватися наданими їм привілеями і іммунітетами до моменту залишення країни перебування чи до закінчення певного терміну, протягом якого вони повинні були б залишити територію держави перебування.
Важливе значення має ст. 54. Вона говорить про обов'язки третьої держави в момент, коли консульські посадові особи проїжджають через неї, прибуваючи до місця свого призначення чи повертаючись в акредитовану державу. У цій статті сказано: держава надає всі іммунітети передбачені іншими статтями дійсної Конвенції, що можуть знадобитися для забезпечення проїзду чи повернення консульської посадової особи. Це поширюється і на членів їхніх родин.
Конвенція про консульські зносина 1963 р. зобов'язує консульських посадових осіб і всіх осіб, що користуються привілеями і іммунітетами, без збитку для них поважати закони і правила країни перебування (ст. 55). Спеціально підкреслений обов'язок невтручання у внутрішні справи, а консульські приміщення, як уже говорилося вище, не повинні використовувати з метою, несумісною з задачами виконання консульських функцій. Ця стаття відображає практику держав і сприяє розвитку дружніх відносин між ними.
Консульські посадові особи зобов'язані дотримуватися будь-яких вимог, передбачених законами і правилами країни перебування, у відношенні страхування від шкоди, що може бути заподіяна третьою особою в зв'язку з використанням будь-якого дорожнього транспортного засобу, судна чи літака (ст. 56).
Ця стаття спрямована також на забезпечення прав громадян у державах перебування у випадку здійснення правопорушень по відношенні до їхньої особи і майна консульською посадовою особою. Ця особа несе відповідальність за законами країни перебування (ст. 56).
Штатним консульським посадовим особам забороняється займатися в країні перебування будь-якою професійною чи комерційною діяльністю з метою одержання особистих доходів. Це приводить до зняття іммунітету у даної особи (ст. 57).
У результаті розгляду вищевказаних проблем можна зробити наступні висновки:
1.Особисті іммунітети і привілеї консульських посадових осіб неможливо розглядати лише на основі Віденської конвенції 1963 р., а варто враховувати і двосторонні конвенції, що відрізняються широкою різноманітністю в трактуванні даного питання.
2. Консульські посадові особи, як правило, наділяються службовим (функціональним) імунітетом, а універсального підходу до цієї проблеми взагалі не існує. Тому на практиці вирішення зазначених питань нерідко викликає розбіжності і конфліктні ситуації між направляючою державою і країною перебування, чого по можливості варто уникати.
3. Документи показують, що існує широка різноманітність у наданні іммунітетів і привілеїв консульським посадовим особам різних країн.
2. Іммунітети і привілеї адміністративно - технічного й обслуговуючого персоналу консульств.
Важливість дослідження питань про іммунітети і привілеї адміністративно- технічного й обслуговуючого персоналу консульств підрозумівається двома обставинами:
- у першу чергу тим, що значну частину працівників консульської установи складають саме ці категорії;
- у другу чергу тим, що дана проблема залишається сьогодні невивченою.
Необхідність поширення іммунітетів і привілеїв на зазначену категорію осіб у тому чи іншому обсязі припускається тим, що в силу специфіки виконуваних функцій деякі члени адміністративно- технічного персоналу, наприклад шифрувальники, діловоди, секретарі-референти й ін. інформовані в питаннях секретного характеру навіть у більшому ступені, ніж окремі консульські посадові особи. Арешт і інші примусові міри у відношенні них можуть серйозно дезорганізувати діяльність консульської установи і завдати значної шкоди акредитуючій державі.
У той же час надання іммунітетів адміністративно-технічному й обслуговуючому персоналу консульств означає звільнення від місцевої юрисдикції дуже численної групи іноземних громадян. Це торкається фінансових інтересів країни перебування (звільнення від податків і митних зборів), а також інтереси забезпечення правопорядку і державної (національної) безпеки (звільнення від карної юрисдикції).
Виходячи з вищевказаних обставин, у Конвенції 1963 р. було закріплене компромісне положення: "... консульські службовці не підлягають юрисдикции судових чи
Loading...

 
 

Цікаве