WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право власності та право повного господарського ведення: спільне та відзнаки - Курсова робота

Право власності та право повного господарського ведення: спільне та відзнаки - Курсова робота

імені.
Підставою виникнення права внутрішньогосподарського ведення може бути акт наділення підрозділу відповідним правом або внутрішньогосподарський договір. Основними повноваженнями у триаді внутрішньогосподарського ведення є правочинность володіння та користування. Розпорядчі можливості, що надаються підрозділами практично виключають можливість відчуження майна іншим підрозділам або взагалі за межі підприємства, хоч це допустимо. Наприклад, надання права реалізації не потрібних підприємству предметів обладнання, інвентаря, інших речей. Звичайно розпорядчі повноваження пов'язані з передачею верстатів, обладнання у ремонт, з переміщенням їх у сферу діяльності інших підрозділів. Параметри розпорядження повинні бути обумовлені у відповідному акті підприємства і остаточно закріплені за підрозділом.
2.3 Порівняльна характеристика права власності та права повного господарського ведення.
Серед речових прав законодавець особливо виділяє права повного господарського ведення, оперативного управління. Правом повного господарського ведення власник (або уповноважені їм органи) наділяють підприємства, здійснюючі професійне господарювання як підприємницьку діяльність у цілях вилучення прибутку. Тут застосовують правила про власність, якщо інше не передбачене законодавчими актами або договором підприємства власника. У цьому випадку речове право підприємств через повноваження володіння, користування і розпорядження реалізуються з найбільшою повнотою, порівняної з обсягом повноважень самого власника. Більш того, користуючись своїм абсолютним правом повного господарського ведення, підприємство має можливість його захисту від усіх осіб, включаючи власника. У той ж час, будучи вторинним, похідним, це право вже спочатку обмежене законом бо тільки власнику і уповноваженим їм органам належать права створення, реорганізації, ліквідації підприємства, визначення мети[цілей] його діяльності, здійснення контролю за ефективністю використання і схоронності довіреного майна.
По відношенню до даної вихідної конструкції право повного господарського ведення держава або інший власник може встановити подальші обмеження його обсягу та змісту. Ці обмеження можуть бути загальнонормативними, спеціально нормативними або індивідуальними.
ЗАГАЛЬНОНОРМАТИВНИМИ - є обмеження встановлені діючим законодавством при реалізації права повного господарського ведення будь-якими підприємствами стосовними до усіх або деяких форм власності. Частина цих обмежень розповсюджується і на підприємства, що є власниками свого майна. Обмеження, нормативно встановлені для державних або муніціпальних підприємств, полягають здебільшого у введенні особливого порядку розпорядження майном, що припускає необхідність одержання дозволу, погодження з комітетами щодо управління майном або ж необхідність здійснення розпорядчих дій безпосередньо комітетами. Назвемо деякі найбільш важливі обмеження:
Ліквідація та реорганізація підприємства виробляються за рішенням власника або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, при участі трудового колективу.
Підприємство-боржник подає у арбітражний суд заяву про свою неспроможність (банкрутство) тільки за згодою власника або уповноваженого їм органу. Продаж матеріальних та не матеріальних активів діючих державних і муніціпальних підприємств здійснюються у відповідності з законодавством про приватизацію.
При здачі в оренду нерухомого майна державних та муніціпальних підприємств, структурних одиниць цих підприємств, їхніх підприємств, їхніх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів повноваження орендодавця здійснюють виключно відповідні комітети з управління майном. Здача в оренду рухомого майна цих підприємств на строк більш 1 року здійснюється підприємствами за погодженням з відповідними комітетами.
СПЕЦІАЛЬНО-НОРМАТИВНІ обмеження встановлюються звичайно на підзаконному рівні і застосовуються до певних галузей або здійснюючих певні види діяльності. Подібні обмеження можуть перебувати у закріпленні за підприємствами майна на праві ПОВНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ВЕДЕННЯ (не повного - отже, обмеженого) або навіть на праві ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ. Останнє характеризує загальний вихідний режим майна не за підприємствами, а за державними та іншими установами, що фінансуються за рахунок коштів власника. Межі здійснення права оперативного управління встановлюються законом у відповідності з метою діяльності установи, завданнями власника і призначенням майна. Вони є значно більш жорсткими, ніж межі здійснення права повного господарського ведення (у всякому випадку, у порівнянні з заставленою у законі теоретичною моделлю цього права).
ІНДИВІДУАЛЬНІ обмеження встановлюються власником або уповноваженим їм органом по відношенню до того або іншого конкретного підприємства виходячи з специфіки умов господарювання у кожному окремому випадку.
Як можливий правовий засоб застосування індивідуального обмеження ЗУ " Про власність" називає лише договір підприємства з власником.
Виходячи зі сказаного, імперативна вказівка про те, що за державними та муніціпальними підприємствами майно закріплюється на праві повного господарського ведення, слідує сприймати лише як базову теоретичну правову конструкцію, що може бути модифікована (обмежена за обсягом і змістом суб'єктивного права) нормативним шляхом або договором. Крім того, у силу ст. 5 "Про власність" власник не зобов'язаний, а лише може закріпити майно, що йому належить за створеним їм підприємством на праві повного господарського ведення. Ця досить вагома розбіжність у підставах виникнення даного права (пряма вказівка закону або ж розсуд власника, втілене у договорі) не можна пояснити лише дефектами юридичної техніки. Мабуть, подібні коливання законодавця відображають суттєві моменти і, зокрема, відтворюють об'єктивну тенденцію до наділення суб'єктів господарювання найбільш широким за обсягом та змістом речовим правом. Однак це не виключає можливості прояву волі власника у обмеженні цього права або навіть його заміні іншим, завідомо більш вузьким правом оперативного управління.
Таким чином, в даній курсовій роботі розглянуті такі форми реалізації права власності як оренда, право повного господарського ведення та право внутрішньогосподарського ведення. Виходячи з задач курсової роботи необхідно провести порівняльний аналіз права власності та права повного господарського ведення. Щодо суті дані права є ідентичними, так як обидва права володіють тріадой повноважень: володіння, користування та розпорядження. Є абсолютними правами у частині можливості захисту, так як і власник і підприємство володіти майном на правах повного господарського ведення мають можливість захисту від усіх осіб, а останні навіть від власника. Істотні відмінності цих двох прав перебують у тому, що суб'єктом права власності можуть бути і фізичні і юридичні особи, а права повного господарського ведення, тількиюридичні особи; засоби придбання права власності можуть бути як первинними, так і похідними, а засоби придбання права повного господарського
Loading...

 
 

Цікаве