WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правова держава, її ознаки - Реферат

Правова держава, її ознаки - Реферат

Але якщо вважати, що право являє собою лише ті норми, які записані в законі, то виходить, що право - це виключно продукт діяльності державного законодавця. Саме він, законодавець, робить норми правовими. Інакше кажучи, право - це те, що хоче законодавець, влада. Але в такому випадку, що таке свавілля і чим воно відрізняється від права?
Існує лібертарна концепція розрізнення права і закону, яка пояснює, що право - особливий соціальний регулятор, який діє поряд з моральними, етичними, релігійними, політичними та іншими соціальними нормами . За своєю суттю право - історично обумовлена форма, загальна і рівна міра свободи. Правові норми і вимоги описують свободу людей, ступінь, кількість їх свободи. Тому вони повинні формулюватися в законі, закріплюватися його силою, оберігатися державою. Закон повинен служити свободі, праву. Держава і її закони необхідні для права. Але якщо закони не захищають свободи, якщо влада встановлює їх свавільно, то такі закони не є правовими, правом. Сутність права - свобода, а не насилля. Примус в суспільстві необхідний заради захисту прав від порушень, а не для придушення свободи. І закони є правом не тому, що це формально коректні акти, а тому, що вони містять правовий зміст, гарантують свободу людей. Звідси, верховенство, або господство, права передбачає державу, яка дає потрібні гарантії свободи, безпеки і власності, гарантії від свавілля, зокрема, публічно-владного.
Розмірковування про правову державу неможливі з позиції легістського праворозуміння. Позитивісти не визнають природні і невід'ємні права людини і говорять лише про даровані основні права і свободи громадян. Тому для них поняття правової держави виявляється безглуздним: влада, що дарує права, не може бути обмежена цими правами.
На думку кандидата юридичних наук, старшого наукового співробітника Інституту держави і права РАН Четверніна В.О. ідеальна правова держава - це держава ліберальна, або "держава - нічний сторож". Її протилежність - авторитарна, або поліцейська, держава.
В будь-якому ліберальному варіанті розрізняються дві відносно самостійні сфери суспільного життя - держава і громадянське суспільство. Останнє являє собою сферу вільної активності, в якій людина виступає як автономний індивід, що переслідує свої автономні цілі і інтереси. У відносинах суб'єктів громадянського суспільства діє принцип: "що не заборонено правом - дозволено". В ідеалі ліберальна держава може лише мінімально втручатися в сферу громадянського суспільства, наприклад в економіку, - в разі порушення правових заборон.
Ідеальна поліцейська держава, навпаки, повинна максимально контролювати вільну соціальну активність громадян - регулювати, ліцензувати, квотувати, а також "допомагати" громадянському суспільству вирішувати його проблеми. Поліцейська держава обмежує права і свободи людини законами, прийнятими з міркувань спільного блага, економічної доцільності, моралі, соціальної справедливості, боротьби з злочинністю, охорони державної таємниці, державної безпеки тощо.
Насправді , як зазначає далі Четвернін, не існує ні ідеальної правової (ліберальної), ні ідеальної поліцейської держави (остання перетворилась би в тоталітарну, що знищує всілякі прояви свободи). Реальні держави або ближче до правової, або до поліцейської.
Виходячи з усього вище сказаного, зрозуміло, що суттєвою рисою правової демократичної держави, покликаної виконати свою загально-людську місію, є безумовність свободи особи. Здається, нарешті людство повністю усвідомило актуальність положень Загальної декларації прав людини про те, що ігнорування і нехтування правами людини призвели до актів варварства, які збуджують людську свідомість, і що визнання гідності, притаманної всім членам людської сім'ї, їх рівних і невід'ємних прав становить основу свободи, справедливості та миру на землі.
Така зміна позиції відображає мудру переоцінку ролі та місця людини в суспільстві, визнання її права на життя, свободу і пошуки щастя як природного і невід'ємного.
Важливо, щоб права і свободи людини були не тільки проголошені, а й надійно захищені. Паризька Хартія для нової Європи ( 1991 рік ), визначаючи обов'язки держав і урядів щодо прав людини, встановила, що їх захист і підтримка є найголовнішим обов'язком урядів, додержання цих прав - це істотна гарантія недопущення зловживань владою, основа свободи, справедливості та миру .
Досвід засвідчив, що демократична правова держава може бути створена на основі принципу відокремлення державної законодавчої влади від виконавчої та судової. З точки зору логіки правової держави перевага має віддаватися законодавчій владі, оскільки саме вона формулює стандарти права та юридичні норми життя держави і суспільства, визначає основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики.
Однак зверхність заканодавчої влади не має абсолютного характеру. Законодавець обмежений правовими конституційними принципами, а також правами людини. До того ж він перебуває під контролем народу ( демократичні вибори, проведені народом ). Правова держава передбачає й суворий контроль за конституційністю законів, здійснюваний спеціальним органом - Конституційним Судом, який має забезпечувати реалізацію принципу поділу влади.
Вимоги до виконавчої влади добре відомі. Її функціонування має грунтуватися на законі й обмежуватись законом. Ця влада не має права присвоювати собі повноваження, не передбачені законом, і вимагати від громадян виконання обов'язків, не закріплених у законі.
Гальмом на шляху прагнення до зловживань і ексцесів, що часто виявляється виконавчою владою, є безумовне забезпечення права громадян звертатися зі скаргами на її дії до юридичних інстанцій. Інакше зловживання з боку виконавчої влади, залишаючись безкарними, відкриватимуть шлях до тиранії.
У неухильному забезпеченні вказаного права полягає одне з найвищих призначень третьої, судової влади. А щоб виконати таку місію, судові установи повинні бути незалежними. На цьому постулаті грунтується одна з основних гарантій забезпечення прав і свобод громадян - існування правової держави. Необхідність же додержання принципу поділу влади єпершочерговою й основною умовою забезпечення незалежності судової влади у правовій державі. Без цього судова інстанція обов'язково буде відчувати тиск з боку інших двох гілок влади. А без її незалежності не може бути й мови про зверхність права.
Такий зв'язок випливає з ролі арбітра, яку судова інстанція відіграє в суспільстві. Існування такої ролі визначається тим, що судова влада не тільки застосовує закони, а й активно, у різних формах бере участь у їх створенні. До того ж вона часто вдається до їх інтерпретації, грунтуючи свої рішення на дусі закону, а не тільки на його букві. Тому незалежність дозволяє судовій владі вирішувати деякі справи, виходячи зі змісту, смислу закону, якщо законодавцем ті або інші правові відносини не врегульовані.
Однак головне полягає в тому, щоб судова інстанція не перетворилась на інструмент реакції та зловживань.
Враховуючи все вище сказане можна чітко визначити ознаки правової держави, які, до речі, можна розділити на дві групи: соціально-змістовні і формальні. Причому обидві групи настільки тісно пов'язані між собою, що утворюють певну цілісність, розчленувати яку можна у чистому вигляді лише теоретично, в абстракції.
Отже, соціально-змістовними ознаками правової держави є:
1) Закріплення в Конституції та інших законах основних прав людини;
2) Верховенство права і правових законів над підзаконними нормативними актами, політичною і фізичною силою держави і її органів;
3) Панування у суспільному і державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення країни, втілюючи при цьому основні загальнолюдські цінності та ідеали;
4) Урегулювання відносин між особою і державою на основі загально-дозволеного підходу, принципу
Loading...

 
 

Цікаве