WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правова держава, її ознаки - Реферат

Правова держава, її ознаки - Реферат


Реферат з курсу
" Основи конституційного права України "
на тему:
" Правова держава, її ознаки "
Вступ
Кінець другого тисячоліття характеризується ідеологічним і духовним розкріпаченням людства, здійснюваний шляхом утвердження гідності кожної особи, нації, а також політично плюралізму як найвищих суспільних цінностей.
Останнім часом на різних рівнях і з різних приводів часто вживають терміни "демократична держава" і "правова держава". При цьому одні виходять з бажання підкреслити, що, проголосивши себе суверенною і незалежною, Україна стала й демократичною правовою державою, а інші - з прагнення довести, що побудова такої держави є справою більш віддаленої перспективи.
Насамперед дамо коротке тлумачення терміна "правова держава ". Це поняття з'явилося в 19 столітті, коли внаслідок Великої Французької революції 1789 року монархічний, абсолютистський режим було замінено режимом законності, що стало подією не лише для Франції, а й для усього людства. З цього моменту практично розпочався поділ влади, народилася ідея правової держави. До того ж часу влада правителя над підданими була безмежною. Про це, зокрема, свідчить й відома формула Людовіка 14 : "Держава - це я ".
Взагалі ж, як ідея, концепція, теорія, а потім і практика поняття правової держави бере свій початок ще з античних часів. Воно виникло як контрбаланс автократії та свавіллю. Ще Платон зазначав, що він передбачає близьку загибель держави, де закон не має сили і перебуває у чиїсь владі. Панування ж закону над владарями - це шлях рятування держави. Цю ж ідею поділяв і розвинув Арістотель, який зазначав, що там, де немає влади закону, немає місця для жодної форми державного режиму і що закон має панувати над усім.
З часом подібні ідеї дістали розвиток у працях Ш.Монтеск'є, Дж.Локка, І.Канта та інших філософів. І.Кант сформулював філософські основи теорії правової держави; суть цієї концепції зводиться до кількох основних положень. "Кожний громадянин повинен бути паном сам собі". "Чого народ не може вирішити відносно себе, того і законодавець не може вирішити відносно народу". В цих положеннях йдеться по суті про юридичне закріплення прав і свобод людини. Ш.Монтеск'є обгрунтував в своєму творі "Про дух законів" головний стрижень законності - відому формулу поділу влади. Він вважав, що в державі існують три гілки влади - законодавча, виконавча і юридична. Політична свобода може мати місце лише в тих державах, де ці гілки не сконцентровані в одних руках.
З 18 століття ідея правової держави становить головну гарантію прав і свобод громадян. Філософська, а потім і юридична доктрина про "Природні і невід'ємні права людини" (як зазначено в статті 2 програмного документа Великої Французької революції - Декларації прав людини і громадянина) являє собою головне джерело принципів правової держави. Особливо стисло обриси останньої були представлені у німецькій доктрині другої половини 19 століття.
Принципи, на яких грунтується правова держава, найбільш повно охарактеризовані в політології. У теоретико-методологічному плані вони являють собою найважливішу частину концепції правової держави. Практичне значення концепції правової держави зумовлюється тим, що вона концентрує, втілює прогресивні здобутки людства у державно-правовій сфері. Концепція правової держави дає відправні гуманістичні орієнтири для вдосконалення і розвитку сучасної демократичної держави; спрямовує відповідним чином основні напрямки діяльності різноманітних державних органів. Цією концепцією можуть послуговуватися громадяни як ідеологічним джерелом своїх очікувань і сподівань стосовно держави, для обгрунтування своїх побажань , рекомендацій, вимог щодо її політики. До поняття і концепції правової держави звертаються і у таких ситуаціях:
- при організації політичних партій, інших громадських об'єднань, при формулюванні їхніх політичних вимог, розробці програмних документів;
- при проведенні публічних політичних акцій виборів, мітингів, демонстрацій, заснуванні друкованих органів тощо;
- при виданні та застосуванні законів.
Приоритетна роль в концепції правової держави належить принципу верховенства закону в усіх сферах життєдіяльності держави і суспільства.
Зміст цього принципу охоплює дві сторони. Перша полягає в тому, що дозволено все, що не заборонено законом. Дія цієї сторони насамперед поширюється на відносини держави з особою, яка стає найвищою цінністю. Ці відносини мають визначатися тенденцією до самообмеження влади держави над особою, пріоритетом її інтересів перед усіма іншими цінностями.
Друга сторона верховенства закону полягає в тому, що в правовій державі найвищим принципом є безумовне підкорення усього і всіх закону. Логічним продовженням цієї мети стає принцип, згідно з яким держава, її органи і посадові особи зобов'язані діяти у повній відповідності з законом. Відступ від приписів закону має тягнути за собою як визнання нечинними правових рішень або вчинених дій, так і персональну відповідальність винних у цьому, застосування юридичних санкцій.
Для правової держави характерна кардинальна зміна відносин між нею і особою, громадянином. Зміст цього принципу охоплює такі складові: непорушність прав і свобод людини, широка система їх гарантій, соціально-правова захищеність особи, усіх її цінностей, реальність судового захисту прав та інтересів людини.
Отже, найголовнішою рисою правової держави є справжнє забезпечення верховенства закону. Ні державний орган, ні офіційна особа , ні організація, ні людина не звільняються від обов'язку підкорятися закону. Громадяни несуть відповідальність перед державою, а державна влада - перед громадянами. Права громадян надійно захищені від будь-якого свавілля влади та її представників. Тільки держава, яка здатна максимальною мірою реалізувати задачу захисту прав людини і зробити це своєю основною функцією, може називатися правовою. Отже, правова держава - це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечується максимальне здійснення, охорона і захист основних прав людини. Саме така держава є одним з найвизначніших загально-людських політико-юридичних ідеалів.
Концепція правової держави спирається також на теоретичне розрізнення права і закону. Існують два типи праворозуміння - позитивістський, або легістський, і непозитивістський, або юридичний. Позитивісти вважають, що правом є будь-які закони, адміністративні акти, судові рішення і взагалі будь-які накази державної влади незалежно від їх змісту. Така позиція називається ототожненням права і закону. Мається на увазі закон в широкому розумінні - будь-який владний акт, виданий компетентним органом влади з дотриманням встановленої процедури, тобто акт, правильний за формою.
Протилежний тип праворозуміння - юридичний - містить в собі різні напрями правової думки, в яких наводиться розрізнення права і закона, пояснюється пріоритет права над законом. Право істинне не тому, що воно записано в законі і існує в офіційній формі, а через свійзміст. Закони повинні бути правовими, містити правові норми, але насправді закони можуть бути і не правовими. З давніх часів в розумінні людей та в різних теоріях існує представлення про справедливе природне право, яке передує законові. Одні вважають, що природне право іде від Бога або витікає з природи людини, природи речей, інші - що воно міститься в об'єктивних дозаконотворчих і позазаконотворчих суспільних відносинах. Природнє право, тобто сукупність дозаконотворчих і позазаконотворчих принципів, норм, потреб і закономірностей, називають по-різному: ідея права, природні права людини і, нарешті, просто право .
Легісти не признають ніякого природнього права і взагалі ніякого права поза законом. Вони визнають закон правом незалежно від того, як оцінюється його зміст з моральної, етичної, релігійної, теоретико-пізнавальної або якоїсь іншої позиції.
Loading...

 
 

Цікаве