WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Вищі органи демократичної держави - Реферат

Вищі органи демократичної держави - Реферат

ор-гану. Близькими за змістом до неї є назви: народні збори (так зафіксовано в консти-туціях Албанії та Болгарії) або державні збори (Естонія і Угорщина). В деяких країнах назва парламенту відбиває форму державного устрою - федеральні (союзні) збори (Росія, Швейцарія). Що стосується скандинавських країн, то тут парламенти мають суто індивідуальні назви. Наприклад, у Данії це фолькетінг, в Ісландії - альтінг, в Нор-вегії - стортінг, вШвеції - рікстаг. Нарешті, є країни, представницькі органи яких ма-ють такі назви, як законодавчі збори (асамблея) або палата представників (депута-тів). Всі ці назви так чи інакше вказують на одну з головних формальних прикмет представництва - колегіальний характер відповідних державних органів.
Будова парламентів
Одним із вихідних моментів у характеристиці парламентаризму як загального явища і при визначені особливостей представницьких органів конкретних країн є їх побудова. В свою чергу, головною ознакою побудови парламентів значної кількості країн є їх двопалатність, або бікамералізм.
Двопалатність довгий час була типовою рисою парламентаризму. Історично створення або збереження верхніх палат відображало компроміси, що були досягну-ті між буржуазією і феодальним класом в їх боротьбі за політичну владу. В наш час Існування верхніх палат перш за все пояснюється потребами оптимізації парламент-ської організації. Акцент ставиться на необхідності забезпечити врівноважений підхід у парламентській роботі, надати їй високого професійного рівня. Деякі вважають, що верхні палати мають стимулювати нижні, створювати такі умови, за яких буде забез-печений зважений законодавчий процес і виключене прийняття непродуманих і по-квапливих рішень. Визначаючи інші аргументи в обгрунтуванні двопалатної побудо-ви парламентів слід також відзначити, що у федераціях вона вважається чи не обов`язковою і пояснюється необхідністю представництва на загальнонаціональному рівні інтересів суб`єктів федерації та їх населення. Прийнято формулу, за якою депу-тати нижніх палат парламенту представляють увесь народ (виборчий корпус) в ціло-му, а верхніх - тільки свій штат, провінцію тощо.
Сьогодні двопартійність вже не має значення типової риси явища парламен-таризму. Якщо до другої світової війни однопалатні парламенти в Західній Європі в умовах демократичного правління існували лише в Люксембурзі і Фінляндії, то в наші дні відповідна форма побудови представницьких органів стала такою ж прийнятою, як і бікамералізм. Після другої світової війни на засадах однопалатності були рефор-мовані парламенти таких європейських країн, як Греція, Данія, Португалія і Швеція.
Найбільш істотне значення в характеристиці побудови парламентів має поря-док формування палат. Нижні палати двопалатних парламентів, так само як і одно-палатні парламенти в цілому, практично повсюдно формуються на основі прямих виборів. При цьому в законодавстві як звичайно фіксується норма представництва, тобто визначається середня кількість виборців, від якої до палати (парламенту) оби-рається один депутат. Такий порядок формування нижніх палат іноді забезпечує представницький характер парламенту в цілому.
Порядок формування верхніх палат суттєво різниться і, як правило, відмінний від того, котрий прийнятий для нижніх. У ряді країн застосовуються прямі вибори. Вони нерідко проводяться не лише на основі дещо відмінного виборчого права (з більш високим віковим цензом), а й з використанням інших виборчих систем. Зокре-ма, у такий спосіб утворюються іспанський, італійський, польський, румунський і че-ський сенати, а також палата радників парламенту Японії.
Комісії (комітети) як елемент структури парламентів
Найголовнішим елементом внутрішньої структури парламентів є комісії (комі-тети). Теоретично їх роль визначається як попередня підготовка різного роду питань, які потім мають розглядатись у сесійних засіданнях. Фактично ж комісії самі вирішу-ють наперед багато з цих, а палати і парламенти в цілому нерідко майже автоматич-но затверджують їх пропозиції. При цьому вважається, що діяльність комісій дозво-ляє більш швидко, ніж у самих палатах, і на більш професійному рівні вирішувати парламентські справи.
Парламентські комісії мають свої різновиди. Чи не основними з них є постійні комісії. В Англомовних та деяких інших країнах вони називаються постійними комі-тетами. В двопалатних парламентах постійні комісії, як правило, утворюються в кож-ній з палат і діють на період сесії парламенту, але в цілому ряді країн вони утворю-ються на весь термін його скликання. На практиці ця різниця не має великого зна-чення, тому що формування комісій на початку кожної сесії здебільшого не призво-дить до значних змін в їх складі.
Однією з головних функцій постійних комісій є детальний розгляд законопрое-ктів. ця їх діяльність складає зміст окремої стадії законодавчого процесу. В Італії згід-но з ст. 72 конституції постійні комісії мають право не тільки розглядати, а і затвер-джувати законопроекти, що виключає подальшу парламентську процедуру їх прийн-яття. І хоча за ініціативою уряду Італії або встановленої кількості депутатів законоп-роект до затвердження його комісією може бути повернуто до розгляду і прийняття до палати, постійні комісії в багатьох випадках виступають як основний центр зако-нодавчої діяльності.
До функцій постійних комісій також віднесено обговорення інших питань, включених до порядку денного роботи парламенту. В багатьох країнах утворюються постійні комісії, діяльність яких пов`язана з функціонуванням самого представниць-кого органу: з питань процедури і регламенту, депутатської етики тощо. Нерідко пос-тійні комісії здійснюють функції зв`язку з міністерствами та контролю за діяльністю органів виконавчої влади. Тому не дивно, що постійні комісії мають спеціалізований характер, а їх предметна компетенція в цілому відповідає загальній структурі уряду.
Значними відмінностями в цьому відношенні характеризуються постійні комі-тети палати громад парламенту Великої Британії. Чи не єдиною їх функцією є відпо-відна участь у законотворчості. Ті п`ять-вісім комітетів, що утворюються на кожній се-сії, не мають спеціалізованої компетенції, позначаються першими літерами алфавіту. Характеристика цих комітетів як постійних є досить умовною через те, що їх склад змінюється кожного разу після передачі туди нового законопроекту, а постійними за-лишаються лише голови комітетів. У такий спосіб забезпечується професійний підхід до законотворчості, адже депутати спеціалізуються з різних питань, і це, звичайно, враховується при формуванні конкретного складу постійного комітету.
Кількість постійних комісій в парламентах різних країн помітно різниться: від 6 в кожній з палат парламенту Франції до 24 в бундестазі Німеччини. В окремих краї-нах число постійних
Loading...

 
 

Цікаве