WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Вищі органи демократичної держави - Реферат

Вищі органи демократичної держави - Реферат


РЕФЕРАТ
ВИЩІ ОРГАНИ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ
(ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ)
План
1. Передмова
2. Розподіл влад - розподіл функцій
3. Порівняльний аналіз вищих органів держави:
" Парламент
Будова парламентів
" Глава держави
Комісії (комітети) як елемент структури парламентів
Компетенція парламентів
" Уряд
" Особливості конституційного статусу глав держав
4. Література
Передмова
Державні функції в кожній країні здійснює розгалужена системи органів. Серед них виділяються вищі - парламент, уряд і глава держа-ви. Саме ці органи реалізують основні повноваження у сферах зако-нодавчої та виконавчої влади, і їх діяльність має політичну значущість. До вищих органів також віднесені вищі судові інстанції загальної і спе-ціальної компетенції - верховний суд, конституційний суд, вищій адмі-ністративний суд тощо. Проте судові органи формально відсторонені від реалізації державних функцій політичного характеру (виняток ста-новить лише діяльність конституційного суду, хоча і він вважається в цілому "неполітичним" органом). Тому тільки дослідивши роботу вищих органів законодавчої і виконавчої влади можна більш або менш точно визначити, в яких формах здійснюється політика, на яких засадах існує і діє державний механізм.
Розподіл влад - розподіл функцій
Для характеристики статусу кожного з вищих органів сучасної держави визна-чальними є поняття форми державного правління. Форма правління - це спосіб ор-ганізації влади, зумовлений принципами взаємовідносин вищих органів. При цьому вихідними є взаємовідносини між парламентом, урядом і главою держави. Зміст їх взаємовідносин в тій чи іншій мірі відбиває ідеї розподілу влад. Ці ідеї, відомі ще з ранніх часів, у найбільш чіткому викладі були сформульовані французьким просвіти-телем і правознавцем XVIII ст. Шарлем Монтеск`є. Його вчення відіграло помітну роль у становленні сучасної політико-правової думки і суттєво вплинуло на розвиток державних інститутів у о новий період світової історії.
Монтеск`є розрізняв три влади - законодавчу, виконавчу, судову - і стверджу-вав, що в умовах свободи неприпустиме поєднання цих влад і здійснення їх однією особою або одним органом. Таке поєднання, на його думку, як звичайно призводило до сваволі. Тому Монтеск`є вважав за необхідне, щоб зазначені три влади здійсню-вались різними органами. Водночас він визнавав розподілені влади в принципі рів-нозначущими і серед них не виділяв жодної, яка б наділялась якістю верховенства по відношенню до інших влад. Розвиваючи своє вчення про розподіл влад, Мон-теск`є висунув положення про необхідність їх взаємодії і взаємної зрівноваженості. Він писав про таку взаємодію влад, за якої останні стримують одна одну і узгоджено просуваються до спільної мети. При цьому Монтеск`є вказував на неможливість практичного розмежування їх настільки, щоб це зовсім виключало втручання однієї влади в діяльність іншої.
Сформульоване Монтеск`є вчення про розподіл влад заклало підвалини кон-ституційного принципу, котрий був визнаний в державно-правовій теорії і практиці ряду країн вже наприкінці XVIII ст. Найбільшою мірою це вчення було сприйнято тво-рцями конституції США 1787р., чинної й до сьогодні. Ідеї розподілу влад були покла-дені в основу її тексту і відповідної організації державного механізму, хоча в самому конституційному тексті словосполучення "розподіл влад" не використовувалось. Юридична форма закріплення ідей розподілу влад тут має вигляд функціонального визначення кожного з вищих органів держави (конгресу, президента, верховного су-ду) як органів, котрі здійснюють відповідно законодавчу, виконавчу і судову владу.
Саме така форма закріплення ідей розподілу влад стала найпоширенішою в конституційній практиці країн світу. Лише у виняткових випадках розподіл влад пря-мо проголошується в конституційних законах.
Сучасна характеристика розподілу влад у розвинутих країнах спирається на різні тлумачення їх змісту. Ці тлумачення суттєво відмінні, і їх можна пов`язати з іс-нуючими формами державного правління. Більше того, різні тлумачення розподілу влад знаходять своє втілення в різних формах правління і відбивають сам факт існу-вання таких форм.
Традиційне тлумачення розподілу влад передбачає майже ізольованість кож-ної із них, відсутність між ними широких і тісних функціональних взаємовідносин. Відповідне тлумачення визнає розподіл влад як жорсткий. Воно пов`язане з особли-востями такої форми правління, як президентська республіка, і найбільш наближене до вчення Монтеск`є. На практиці жорсткий розподіл влад, по суті, спричиняє конку-ренцію вищих органів держави, насамперед органів законодавчої і виконавчої вла-ди, Особливістю практичної реалізації ідеї жорстокого розподілу влад є доповнення у вигляді стрункої системи так званих стримувань і противаг. У межах цієї системи створено структуру взаємодій і взаємообмежень вищих органів держави, а звідси - трьох розподілених влад. Класичною вважається система стримувань і противаг, встановлена за конституцією США.
Так, конгрес (парламент) може притягувати президента до відповідальності у вигляді імпічменту, а сенат (верхня палата конгресу) відхиляти кандидатури на за-йняття федеральних посад, пропоновані президентом. В свою чергу, президент мо-же впливати на процес законотворчості, здійснюваної конгресом, застосувавши так зване вето. Члени верховного суду призначаються президентом з "поради і згоди" сенату, тобто відповідні посади заміщуються за результатом спільного рішення вико-навчої і законодавчої влади. Сам же верховний суд, реалізуючи функцією конститу-ційного контролю, може визнавати протиконституційними акти конгресу і президен-та. Це дозволяє йому впливати на правотворчу діяльність законодавчих і виконавчих органів.
Однак зміст поняття стримувань і противаг розглянутим не обмежується. Бага-то американських конституціоналістів до них відносять різні спроби формування всіх трьох влад: конгрес обирається безпосередньо виборцями, президент займає посаду за результатами непрямих виборів, верховний суд формується на основі президент-ських призначень, санкціонованих верхньою палатою. До системи стримувань і про-тиваг нерідко також відносять різні строки повноважень органів виконавчої і законо-давчої влади: нижня палата конгресу обирається на два роки, верхня - на шість, пре-зидент - на чотири. Пов`язують суть цієї системи і з деякими іншими особливостями організації вищих ланок державного механізму.
Поширеним є й інше тлумачення розподілу влад,, за яким останні повинні тіс-но співробітничати і навіть переплітатись. Таке тлумачення відповідає природі пар-ламентарних форм правління. Більш того, в країнах з такими формами правління поняття розподілу влад піддається корективам або навіть заперечується. Багато
Loading...

 
 

Цікаве