WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція України – фундамент подальшої розбудови правової держави - Реферат

Конституція України – фундамент подальшої розбудови правової держави - Реферат

розділу Конституції, присвяченого засадам конституційного ладу;
- конституційне визначення статусу Президента як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102) та встановлення відповідальності Президента України в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111);
- заборона утворювати політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом (ст. 37);
- присяга народних депутатів України щодо додержання конституційного ладу та законів України (ст. 79);
- конституційний обов'язок Кабінету Міністрів України забезпечувати її державний суверенітет, виконання Конституції і законів (ст. 116);
- діяльність спеціального органу захисту конституційного ладу - Конституційного Суду України, який вирішує питання про конституційність чинного законодавства, актів Президента та Кабінету Міністрів (ст. 150).
Екстраординарним засобом захисту конституційного ладу є режим надзвичайного стану, який може бути введений з метою нормалізації обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав органів влади та місцевого самоврядування та інших інститутів суспільства. Згідно Закону України "Про надзвичайний стан" від 26 червня 1992 року правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха,аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.
2.2. Конституційний статус людини і громадянина
Конституція України приділяє особливу увагу питанню правового регулювання прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. Така увага пов'язана з тим, що "…права і свободи людини і громадянина в наш час є загальновизнаною найвищою суспільною цінністю. Нині визнання та практичне здійснення прав і свобод людини й громадянина стало основним критерієм міри демократичності тієї чи іншої держави, дедалі ефективніше включаються у процес захисту прав людини різноманітні міжнародні організації" [5;43].
Всю сукупність прав і свобод людини, гарантованих Конституцією, можна поділити на три категорії:
- особисті права і свободи;
- політичні права і свободи;
- економічні, соціальні і культурні права.
Особистим правам людини присвячено зміст статей 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35 Конституції України.
Ст. 27, наслідуючи приписи Загальної декларації прав людини, ухваленої Генеральною асамблеєю ООН у 1948 р., проголошує:
"Кожна людини має невід'ємне право на життя…Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань" [1;11].
Право людини на повагу до її гідності (ст. 28) має універсальний характер. Охорона гідності людини є обов'язком держави, справи, що виникають з цього приводу, як правило, вирішуються судом.
Право на свободу та особисту недоторканість (ст. 29) встановлює межу, яку посадові особи можуть перейти лише у випадках, прямо передбачених законом (затримання особи, що скоїла злочин, здійснення примусового лікування тощо).
Ст. 30 присвячується праву на недоторканість житла, суть якого полягає в тому, що ніхто не має права без законних підстав, перелічених у законі, ввійти в житло проти волі осіб, що в ньому мешкають.
Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31) належить також до визнаних у Конституції особистих прав. Його порушення тягне за собою кримінальну відповідальність.
Ст. 32 Конституції, що проголошує право на невтручання в особисте і сімейне життя, складається з чотирьох самостійних частин. Крім фіксування самого цього права у статті міститься заборона збирання і поширення конфіденційної інформації про людину без її згоди, надання можливості ознайомлення з відомостями про себе в державних органах, можливості спростування недостовірної інформації завдяки суду.
Право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання (ст. 33) також є невід'ємним правом людини. За радянських часів це право було суттєво обмежено інститутом прописки і першкодами при виїзді за кордон.
Одним з найістотніших проявів демократії є право на свободу думки і слова. Саме проти цього активно виступали тоталітарні режими, переслідуючи інакомислячих. За своєю природою свобода думки не може бути обмежена, проте заборонити можна висловлювання тих чи інших думок. Дана свобода є фундаментальним правом людини. Проте водночас Конституція України забороняє пропагувати антидержавні та насильницькі погляди.
Право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35) також є невід'ємним правом особистості. Його визнанню передувала багатовікова боротьба з силами реакції. Ще й досі деінде точиться боротьба між представниками різних конфесій. Така боротьба суперечить конституційним настановам про свободу віросповідання. Дане право не є абсолютним, адже державні органи можуть обмежити його в інтересах громадського порядку, здоров'я й моральності населення. Такі обмеження виправдані, зокрема, поширенням в останні роки т.зв. тоталітарних сект, які запроваджують обряд, пов'язаний з насильством над особистістю.
Головна особливість політичних прав і свобод полягає в тому, що їх носіями є тільки громадяни України, а не всі особи, що мешкають на її теренах. Право на об'єднання в політичні партії та громадські організації забезпечується наступними гарантіями (ст. 36):
- кожен громадянин має право на вступ до відповідної партії чи організації;
- держава гарантує свободу діяльності партій і організацій;
- вступ до таких структур є особистою справою кожного громадянина і здійснюється на добровільних засадах.
Право брати участь в управлінні державними справами може бути здійснено громадянином у різних якостях:
- виборця, що обирає представницькі органи;
- депутата таких органів;
- учасника всеукраїнського та місцевих референдумів;
- державного службовця тощо.
Право га мирні збори, мітинги, походи та демонстрації (ст. 39) дає громадянам можливість вільно обговорювати актуальні питання державного життя й суспільного розвитку, протидіяти будь-яким антидемократичним проявам, порушенням прав людини тощо.
Право на звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування (ст. 400 може здійснюватися індивідуально чи колективно. Конституція гарантує розгляд звернень громадян
Loading...

 
 

Цікаве