WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Імунітети і привілеї консульських посадових осіб. - Реферат

Імунітети і привілеї консульських посадових осіб. - Реферат

волі-це секретар, шофер і кур'єр турецького консульства в м. Батумі.
В інших випадках при здійсненні консульською посадовою особою злочину Міністерство закордонних справ завжди зверталося до відповідної консульської установи дипломатичного представництва з запитом була чи не була дана особа в момент здійснення правопорушення під час виконання службових обов'язків. Природно, у всіх випадках, іноді навіть усупереч здоровому глузду, відповідали позитивно, і питання про можливу кримінальну відповідальність знімалося. Таким чином, консульська посадова особа недоторканна при виконанні своїх функціональних обов'язків, і держава перебування зобов'язана відноситися до неї з належною повагою і приймати всі належні міри для попередження будь-яких зазіхань на її особистість, волю чи гідність (ст. 40). У п. 1 ст. 41 Віденської конвенції 1963 р. говоряться: "Консульські посадові особи не підлягають ні арешту, ні попередньому ув'язненню, інакше на підставі постанов компетентної судової влади у випадку здійснення тяжких злочинів". Пункт 2 говорить:
"За винятком випадків, зазначених у п. 1 дійсної статті, консульські посадові особи не можуть бути ув'язнені. А також не підлягають ніяким іншим формам обмежень власної волі, інакше щодо виконання судових постанов, що вступили в законну силу".
Якщо на консульську посадову особу заведена кримінальна справа, місцева влада держави перебування зобов'язана негайно повідомити про це голову консульської установи (ст. 42). У них є право викликати консула в компетентні органи, але при цьому йому виявляється повага, і держава перебування не повинна створювати йому перешкод у виконанні консульських функцій (ст. 41, п. 3).
Говорячи про консульські іммунітети і привілеї, слід зазначити, що дану проблему неможливо розглядати на основі тільки Віденської конвенції 1963 р., тому що в двосторонніх консульських конвенціях зустрічається широка розмаїтність. Наприклад, існує, щонайменше, 11 варіантів вирішення питання про недоторканість особи консульської посадової особи, понад 15 варіантів вирішення питання про їхній імунітет від юрисдикції і т.д.
У конвенціях з більшості західних країн недоторканість особи має обмежений характер: консульська посадова особа може бути арештоване й взята під варту в порядку попереднього висновку у випадку здійснення тяжкого злочину, а за інші злочини може бути позбавлена волі тільки на підставі вироку суду, що вступив у силу, (Італія, Франція, Швеція, Норвегія).
Цілий ряд конвенцій, підписаних Україною з іншими країнами, які надають іммунітети консульським посадовим особам, поширюються і на членів їхніх родин, що проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування. Хоча в інших конвенціях консульські іммунітети на членів родин не поширюють.
Розглядаючи статус недоторканності консульських посадових осіб, слід зазначити, що у Віденській конвенції 1963 р. нічого не сказано про правове положення їхнього житла і приватної резиденції голови консульської установи. Деякі країни пішли по цьому ж шляху (Австрія, Литва, Білорусія та ін.). Це говорить про те, що відносно до відповідних документів резиденції голів консульств і житло консульських посадових осіб цих країн не наділені імунітетом недоторканності.
Але більшість конвенцій, так чи інакше, регулюють це питання. Наприклад, статусом недоторканності наділяються житлові приміщення тільки голови консульства (Швеції - ст. 13, п. 2; Норвегії - ст. 10, п. 2) чи резиденція голови консульської установи (США - ст. 17, п. 1; Франції - ст. 21, п. 1; Італії - ст. 24, п. 2). Що стосується поширення імунітету недоторканності на житлові приміщення всіх консульських посадових осіб, то це відбито в консульських конвенціях Росії з Польщею (ст. 15, п. 2), Великобританією (ст. 14, п. 2), Японією (ст. 15), і іншими країнами. Своєрідно трактується статус недоторканності житлових приміщень консульських посадових осіб Фінляндії і ФРН. Так, у Конвенції Росії з Фінляндією сказано: "... у житлових приміщеннях консульських посадових осіб влада країни перебування не може починати будь-яких примусових мір без згоди консула" (ст. 14, п. 4). У зв'язку з цим виникає питання: а входити можна? Якщо так, то, при яких обставинах? На цей рахунок ніяких заборон і роз'яснень у документі немає.
Ще більш цікаве формулювання дане в Конвенції Росії з ФРН: "... у житлових особистих приміщеннях консула влада держави перебування не буде здійснювати ніяких мір примусового характеру". Таке формулювання більш схоже на джентльменську угоду і не несе у собі ніяких заборон. Подібна угода не створює прямих юридичних зобов'язань для сторін і зв'язує їх лише морально.
Крім цих проблем конвенції регулюють питання придбання житлових приміщень для консульських посадових осіб. З цього приводу в них говориться, що держава, що представляється, має право від свого імені чи через будь-яку уповноважену нею фізичну чи юридичну особу відповідно до законів і правил держави перебування і за згодою цієї держави придбати у власність, одержувати у користування, орендувати чи вступати у володіння в будь-якій іншій формі:
а) резиденцією голови консульської установи, а також житловими приміщеннями для будь-якої консульської посадової особи, що не є громадянином держави перебування чи не має постійного місця проживання в цій державі;
б) земельною ділянкою, призначеною для будівництва житлових приміщень. Держава, що представляється, може також поліпшувати житлові приміщення чи земельні ділянкі.
Більш того, у конвенціях сказано, що ці статті і положення не слід тлумачити, як звільняючі акредитовану державу від відповідальності за недотримання законів і правил країни перебування.
Неоднозначно в конвенціях тлумачиться проблема привілеїв, якими наділені житлові приміщення. Так, відповідно до конвенцій Росії з Білорусією і Литвою від усіх державних, районних чи муніципальних податків і зборів звільняється (крім консульських приміщень) лише резиденція голови консульства (ст. 15). Тоді як Конвенція Росії з Польщею говорить про звільнення від усіх видів податків, зборів і пошлин житлових приміщень усіх консульських посадових осіб (ст. 17). Це ще раз підтверджує наявні розходження в іммунітетах і привілеях, наданих консульським посадовим особам різних країн.
Консульські конвенції, говорячи про імунітет від юрисдикції країни перебування, допускають іцілий ряд вилучень з іммунітетів. Імунітети не поширюються на наступні цивільні позови:
1), що випливають з пов'язаного з працівником консульської установи договору, по якому він не виступав прямо чи побічно як представник акредитуючої держави;
2) викликані в зв'язку зі збитком, нанесеним яким-небудь транспортним засобом у результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини працівника консульської установи в державі перебування;
3) які стосуються спадщин, в яких працівник консульської установи виступає як спадкоємця відмовоотримувача, чи виконавця заповіту, чи розпорядника опікуна спадщини, будучи приватною особою;
4) викликані самою консульською посадовою особою у справі, по якій він користувався би імунітетом від юрисдикції (у цьому випадку він позбавлється права посилатися на імунітет у відношенні будь-якого зустрічного позову, безпосередньо зв'язаного з основним позовом);
5) консульська посадова особа може бути піддана арешту попередньому вироку, якщо:
" здійснила тяжкий карний злочин;
" з цієї нагоди є постанова компетентних судових органів (див. ст. 41 Конвенції 1963 р.).
Як бачимо, є досить велика можливість пред'явлення цивільних і інших позовів до консульських
Loading...

 
 

Цікаве