WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Цивільно-правові дії. Угоди - Реферат

Цивільно-правові дії. Угоди - Реферат

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ДІЇ. УГОДИ
1. СУТЬ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДІЙ ТА ЇХ ВИДИ
Дії як акти поведінки людини (окремої особи, наділеної волею і здатністю виявляти цю волю) є предметом вивчення психології або інших наук про людину. В тому ж випадку, коли волевиявлення відбувається у взаємодії, спілкуванні однієї людини з іншими, що призводить до суспільних відносин, дії можуть викликати і юридичний інтерес, причому такий інтерес можуть викликати не лише протиправні, а й правомірні дії.
Під юридична значимими діями розуміють ті виявлення волі однієї особи відносно інших осіб, які приводять до безпосереднього або опосередкованого виникнення юридичних фактів (угоди, делікти тощо). Опосередковано юридичні факти виникають тоді, коли особа де вступає в безпосереднє спілкування з зацікавленими особами, але наслідки своїх дій пов'язує з їх інтересами (складання заповіту, видача довіреності).
Як бачимо, для юриста має значення дія як зовнішнє виявлення волі особи. Внутрішнє виявлення волі дістає своє відображення в свідомості людини; цивільне право не може його зафіксувати, а відтак воно не породжує правових наслідків.
Слід підкреслиш, що не кожна дія як волевиявлення є юридичною дією. Більшість дій людей для права "байдужі". Людина спить, їсть, збирає в лісі гриби або ягоди, просто прогулюється - ці дії для права здебільшого є нейтральними. Однак можливі випадки, коли постає питання: а чи має право особа діяти таким чином? Уявімо, вартовий заснув на посту, або громадянин збирає гриби чи ягоди в забороненій зоні. Зрозуміло, такі дії не байдужі для права. Вони можуть бути підставою для виникнення певних правових наслідків. Отже, кожна певна дія в залежності від місця, часу та інших чинників її здійснення може мати юридичну силу.
Юридичні дії поділяються на активні та пасивні, законні й протиправні.
Активні дії проявляються у виконанні чого-небудь. Початком активної дії є бажання "хочу", кінцем -"роблю". До активних дій можна віднести виплату платежів, передачу речей, виконання робіт, укладання договорів тощо.
Пасивні юридичне значимі дії проявляються в утриманні від виконання того, що слід зробити. Початком пасивної дії є не бажання щось робити ("не хочу"), кінцем - не здійснення чогось ("не роблю"). Не сплачую податки, не виконую роботу, хоча знаю, що зобов'язаний це робити.
Пасивні дії ще називають "бездіяльністю". На нашу думку, термін "пасивні дії" більш придатний для розкриття змісту цього явища. Застосовуючи саме цей термін, ми акцентуємо увагу на вольовому характері бездіяльності, на волевиявленні. Не виконуючи певний обов'язок, особа виявляє волю до цього.
Законні дії - це і ті дії, які базуються на певних статтях цивільних або інших законів, й ті, на які особа має право. Законними для громадян є дії, що не заборонені законом, для посадових осіб - ті, що дозволені законом.
Протиправними слід вважати дії, що порушують те чи інше право. Іншими словами, законними діями особа реалізує своє право, протиправними - порушує право інших осіб.
2. ОБСТАВИНИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВПЛИВАТИ НА ЮРИДИЧНУ СИЛУ ДІЙ
Для того, щоб та чи інша дія тієї чи іншої особи набула юридичної сили, потрібно щоб ця дія була юридичне значимою і спричиненою волевиявленням цієї особи. Воля є вродженою здатністю людини. Як уже зазначалося, вона має внутрішній і зовнішній прояви. Внутрішня воля відображається лише в свідомості. Зовнішнім проявом волі є дія. Хоча такий поділ волі і носить умовний характер, але з його допомогою можна з'ясувати суть такого правового поняття, як юридична сила юридичне значимої дії (або: сила юридичної дії). Юридична сила дії визначається адекватністю дії внутрішній волі особи, що вчинила цю дію.
У житті трапляються обставини, здатні негативно впливати на внутрішню волю, а відтак і на юридичну силу дії. Ці обставини можна розділити на дві групи: а) передбачені законом; б) випадкові.
До першої групи слід віднести обставини, за наявності яких особа або взагалі не може вважатися носієм внутрішньої волі (недієздатна особа), або є обмеженою у волевиявленні (неповнолітня особа, обмежена судом у дієздатності). Регулюючи відносини, пов'язані з дієздатністю, законодавець виходить з того, що особи, які не мають внутрішньої волі, не в змозі учинити юридичні дії. Обмеження в дієздатності враховує несталість волі особи, неспроможність завжди усвідомлювати свої дії або належним чином керувати ними, що може призвести до небажаних наслідків як для самої особи, так і для інших осіб. Юридичне значимі дії обмежених у дієздатності осіб можуть набувати чи не набувати юридичної сили в залежності від дотримання цими особами порядку вчинення таких дій.
Так, обмежені в дієздатності можуть укладати угоди за згодою піклувальника. Для обставин, які передбачені законом і які впливають на юридичну силу юридичне значимих дій, характерним є те, що вони діють протягом визначеного законом часу або до відміни рішення суду про ви-знання особи недієздатною чи обмеженою в дієздатності.
До випадкових відносять обставини, внаслідок яких воля особи може бути паралізована на короткий час (мить). До цих обставин слід віднести: сон; хворобливе марення; афект; сп'яніння; насильство; обман; помилки тощо. До цієї групи входять також такі обставини, за наявності яких особа діє з примусу, хоча і свідомо, знаючи про те, що її дії можуть призвести в майбутньому до негативних наслідків як для неї, так і близьких їй людей. Причому в неї є певний час для обмірковування своєї поведінки. Найчастіше це відбувається в результаті збігу несприятливих обставин (кабальні угоди). Постає питання про силу юридичних дій, вчинених під впливом випадкових обставин.
Варто зазначити: якщо буде доведено, що особа діяла під впливом обставин, які тимчасово паралізували її волю або вимусили її поступити таким чи іншим чином, то такі дії не повинні мати юридичної сили. Але це правило не буде діяти, якщо буде підтверджено, що особа сама свідомо привела себе в такий стан вживанням алкоголю чи наркотиків або іншим способом. Навіть і в цьому випадку слід розрізняти дії в залежності від їх спрямованості. Якщо громадянин, перебуваючи у стані сп'яніння, заподіяв комусь шкоду, то він повинен її відшкодувати. Якщо ж стан його сп'яніння був використаний іншими особами, і він вчинив дію, яка негативно вплинула на майновий чи особистий стан його самого або інших осіб, то така дія сама по собі не повинна мати юридичної
Loading...

 
 

Цікаве