WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Джерела податкового права - Реферат

Джерела податкового права - Реферат

відомо, по-перше, встановлюються державою в особі уповноважених органів, по-друге, формулюються в спеціальних нормативних актах, по-третє, носять державно-обов'язковий характер, тобто забезпечуються на випадок порушення силою державного примушування.
Правова норма носить загальний характер і цим відрізняється від правових наказів індивідуального значення.
Правові норми в юридичній літературі справедливо ділять на такі види, як регулятивні і правоохоронні; імперативні і диспозитивні; на такі, що уповноважують, забороняють та зобов'язують.
Регулятивна норма - це норма, якою визначаютьсясуб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів, умови виникнення і дії їх.
Правоохоронна норма - це норма, якою визначаються умови застосування до суб'єкта заходів державно-примусового впливу, характер та склад цих заходів.
У свою чергу, роблять поділ регулятивних норм на три різновиди, а саме - на норми, якими уповноважують, забороняють, зобов'язують. Норма, якою уповноважують, - це норма, що надає суб'єктові право на здійснення ним тих чи інших дій (наприклад, розпоряджатися майном, подавати позов до суду, отримувати пенсію).
Заборонна норма - це норма, якою визначається обов'язок суб'єкта утримуватися від здійснення таких дій, як розголошування комерційних таємниць стороннім особам, приймання нормативних актів, що порушують права і свободу людини.
Правова норма примусового характеру - це норма, якою покладається на суб'єкт обов'язок здійснювати дії конкретного змісту (наприклад, сплачувати податки, відпрацьовувати визначений час на підприємстві тощо).
Імперативна норма - це норма, виражена в категоричних розпорядженнях і діє вона незалежно від розсуду суб'єкта права (наприклад, внесення в точно визначені строки визначеного розміру платежу до бюджету відповідного рівня).
Диспозитивна норма - це норма, яка діє лише постільки, поскільки суб'єкти не встановили своєю згодою інших умов своєї поведінки. Такі норми заповнюють прогалини у випадках, коли немає домовленості між сторонами договору. Ці норми здебільшого зустрічаються в договірному праві.
Імперативність правової норми податкового права проявляється ще й у тому, що учасники податкових правовідносин самі не мають права змінювати її за своєю згодою. Це однаково стосується і платників податків, і податкових органів, оскільки податки встановлюються законами.
Структура правової норми включає гіпотезу, диспозицію і санкцію.
Гіпотеза - це частина правової норми, що вказує на умови, за наявності яких норма повинна діяти.
Диспозиція - це частина правової норми, яка встановлює права і обов'язки учасників регульованих нормою відносин.
Санкція - це частина правової норми, яка вказує на несприятливі наслідки за порушення норми.
Прийнято робити поділ усіх нормативних актів на закони і підзаконні нормативні акти.
Закон - це нормативний акт, прийнятий законодавчим органом держави або населенням на референдумі.
Податковий закон - це правовий акт вищого органу законодавчої влади, який зобов'язує юридичних осіб і громадян сплачувати до бюджету платежі у формі податків у певному розмірі і в точно визначені строки.
До законів належать такі нормативні акти, як Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року. Закон "Про Конституційний суд України", Закон "Про міліцію". Закон "Про прокуратуру", інші закони. У галузі оподаткування найбільш фундаментальним є Закон України "Про систему оподаткування" в редакції від 18 лютого 1997 року.
Закони приймаються Верховною Радою України більшістю голосів загальної кількості народних депутатів України і діють на всій території України.
Підзаконні нормативні акти - це акти, що містять правові норми і приймаються органами державної влади.
Такі акти називаються підзаконними, позаяк вони видаються на основі і на виконання чинних законів. Це обумовлено підпорядкованістю органів державного управління за своїм правовим статусом у структурі державного управління органами вищої державної влади.
Однак слід мати на увазі, що підзаконні нормативні акти також мають обов'язково виконуватись. Вони видаються для конкретизації прав і обов'язків суб'єктів права, що не відображені докладно в законах.
Усі підзаконні нормативні акти залежно від органу, який їх видав, мають юридичну силу і територіальну дію, та коло осіб.
До підзаконних нормативних актів належать укази нормативного характеру Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази, інструкції та інші акти міністерств, відомств України, державних регіональних та місцевих органів управління.
Підзаконні нормативні акти мають бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України і опубліковані в офіційних виданнях - у газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр".
Акти, які не пройшли державної реєстрації і не опубліковані у встановленому порядку, не тягнуть за собою правових наслідків як такі, що не набрали чинності.
Поряд з нормативними видаються ненормативні акти. До актів ненормативного характеру відносять такі акти, які не містять правових норм загального характеру. Вони є актами індивідуального застосування. Наприклад, Указ Президента України про призначення на певну посаду кон-кретного громадянина.
До актів ненормативного характеру належать і рішення арбітражного суду з конкретної справи і т.п.
Серед правових актів особливе місце займають договори. У зв'язку з цим необхідно розглянути сутність договору і його значення у сфері оподаткування, оскільки договір дає можливість у міжнародних відносинах уникнути подвійного оподаткування.
В теорії права договір визначається як угода двох або більше осіб про встановлення, зміни або припинення прав і обов'язків. З огляду на таке визначення договору ряд галузей права (цивільне, фінансове та ін.) широко застосовують його у відповідних правовідносинах.
Договір має свій зміст, який складається з умов. При цьому сторони мають свободу вибору умов договору і при визначенні умов договору сторони діють на власний розсуд, крім тих випадків, коли законодавством прямо передбачено обов'язкову наявність відповідної умови.
Зміст будь-якого договору - це завжди сукупність умов, а права і обов'язки складають зміст зобов'язання. Таке розуміння змісту договору не дозволяє плутати поняття договору як юридичного факту з самим договірним зобов'я-занням.
Loading...

 
 

Цікаве