WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Доктрина про міжнародний цивільний процес - Реферат

Доктрина про міжнародний цивільний процес - Реферат

Раапе (ФРН), розглядаючи окремі питання цивільного процесу, зокрема, про визнання іноземних судових рішень, вказує, що вони належать до міжнародного процесуального права, а не до міжнародного приватного. М. Хофман та X. Фінке (колишня НДР) в праці "Міжнародний цивільний процес" характеризують міжнародний цивільний процес як частину національного процесуального права, однак, на їх думку, дослідження його проблем тісно пов'язані з наукою міжнародного приватного права. А. Батіфоль і П. Лагард (Франція) у курсі міжнародного приватного права, що був виданий у 1981-1983 pp., зазначають про належність питань міжнародного цивільного процесу до галузі міжнародного приватного права. Вчені аргументують свою позицію твердженням про те, що міжнародне приватне право охоплює проблему "конфлікту юрисдикцій". Позиції французьких юристів сприйняла бельгійська доктрина. Італійська концепція міжнародного приватного права також містить вченняпро "конфлікт юрисдикцій" тобто й питання міжнародного цивільного процесу.
Класична англійська доктрина міжнародного приватного права теж охоплює вчення про міжнародний цивільний процес. Засади цієї доктрини грунтуються на тезі, відповідно до якої міжнародне приватне право, як окрема ланка англійської правової системи, завжди вирішує хоч би одне з трьох питань, а саме: питання про юрисдикцію англійського суду, про вибір права, про визнання та виконання іноземних судових рішень. М. Вольф, досліджуючи, в основному, англійське право та здійснюючи порівняльний аналіз права інших держав, розглядав, зокрема, так звану "місцеву" та "міжнародну" юрисдикції, розмежування компетенції судів, процедуру провадження в іноземних судах, визнання та примусове виконання іноземних судових рішень.
Незважаючи на те, що правники різних держав неоднаково вирішують питання про місце міжнародного цивільного процесу в системі права та правничій науці, вони все ж визначають, хоч і по-різному, його зміст. У працях юристів ФРН, Австрії та деяких інших держав останніми роками все частіше звертається увага на саме зміст міжнародного цивільного процесу. Про ґрунтовність дослідження цих питань свідчить виданий у ФРН 1982 p. фундаментальний чотиритомний курс міжнародного цивільного процесу. Перший том охоплює інформацію про так зване європейське процесуальне право, аналіз конвенцій, укладених в рамках ЄС, загальні проблеми між-народної підсудності. У другому томі розглянуте питання здійснення процесу, встановлення змісту іноземного права, надання правової допомоги. У третьому томі - питання визнання іноземних судових рішень, у четвертому - їх виконання. М. Хофман та X. Фінке вважають, що міжнародний цивільний процес складають питання: про джерела міжнародного цивільного процесу, правовий статус іноземців, визначення підсудності, застосування національного та іноземного права, докази, надання правової допомоги, визнання та виконання іноземних судових рішень, зовнішньоторговельний арбітраж.
Як уже вказувалося, у класичній англійській доктрині міжнародне приватне право традиційно охоплює, по-перше, проблеми юрисдикції вітчизняних судів по справах з "іноземним елементом"; по-друге, вирішення питання вибору права та застосування норм процесуального права до правовідносин з "іноземним елементом"; по-третє, проблеми визнання та виконання іноземних судових рішень.
Аналізуючи дослідження вчених колишнього СРСР, праці юристів держав СНД з питань міжнародного цивільного процесу, можна зробити висновок, що до міжнародного цивільного процесу належать питання: визначення підсудності стосовно спорів, які виникають з цивільних, сімейних і трудових правовідносин з "іноземним елементом"; процесуальне становище іноземних громадян та іноземних підприємств і організацій у суді; процесуальне становище іноземної держави та її дипломатичних і консульських представників; цивільно-процесуальне становище міжнародних (міждержавних) організацій; встановлення змісту іноземного права; звернення до іноземних судів з дорученнями про вручення документів; ви-конання доручень іноземних судів; про судові докази в цивільних справах з "іноземним елементом"; визнання і примусове виконання іноземних судових рішень; вчинення нотаріальних дій; визнання іноземних арбітражних угод; розгляд спорів арбітражем; примусове виконання рішень іноземного арбітражу;
юридичне значення провадження у справах, порушених у іноземних судах.
Іноді питання, пов'язані з розглядом спорів арбітражем, визнанням та виконанням, у т. ч. примусовим, його рішень, можуть аналізуватися окремо, оскільки вони є специфічними за своїм змістом. Арбітраж (міжнародний третейський суд) є органом, який визнають юрисдикційним органом держави (органом влади), що санкціонувала його владні повноваження. Можна говорити про "національний статус" суду, або "наднаціональний", беручи до уваги його ставлення до імперативних норм певного правопорядку. Проте у будь-якому випадку арбітраж як юрисдикційний орган застосовує процесуальні норми. Навіть внутрішній регламент, яким керуються арбітри, вирішуючи спори, є аналогом процесуальних норм. Арбітражний процес є різновидом цивільного судочинства й охоплюється його системою. Про це свідчить, наприклад, поділ компетенції між цивільним і арбітражним судочинством у нормативно-правових актах, зокрема, у ст. 24 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЩІК) України і ст. 1, 12 Арбітражного процесуального кодексу (далі - АПК) України, який грунтується тільки на розмежуванні суб'єктного складу правовідносин, а також можливість втручання судів загальної юрисдикції у діяльність міжнародного комерційного арбітражу у випадках, передбачених національним законодавством (п. З ст. 16, п. 2 ст. 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 p.).
Таким чином, дебати про міжнародний цивільний процес, його місце, зміст і співвідношення з традиційними галузями чи інститутами права не завершені. Мабуть, ці норми все ж таки належать до цивільного процесуального права як галузі права. Проте вивчати їх зручніше у науці міжнародного приватного права.
Loading...

 
 

Цікаве