WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, система, особливості здійснення і захисту репродуктивних прав фізичної особи - Реферат

Поняття, система, особливості здійснення і захисту репродуктивних прав фізичної особи - Реферат

Наступна група можливостей спрямована на покращення репродуктивної функції фізичних осіб, тобто покликана сприяти здійсненню ними репродуктивної функції, у випадку стерильності чоловіка чи жінки, а також субфертильності (зниженої плідності) подружжя в цілому. До цієї низки репродуктивних можливостей слід відносити штучне запліднення, перенесення зародка в організм жінки (імплантація ембріону) та відкладене батьківство.

Можливість на здійснення штучного (in vitro) запліднення передбачена у п.7 ст.281 ЦК України, а також у ст. 48 Основ законодавства про охорону здоров'я. Здійснення штучного запліднення відбувається за проханням повнолітньої жінки на підставах та в порядку, встановленими Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ), за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. Штучне запліднення жінки здійснюється методом інсемінації жінок спермою чоловіка (донора).

Похідним від штучного запліднення (in vitro) є перенесення зародка в організм жінки (імплантація ембріона). Здійснення імплантації ембріона також відбувається за проханням повнолітньої жінки на підставах та в порядку, встановленими МОЗ, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. Перенесення зародку в організм матері здійснюється методом екстракорпорального запліднення та перенесення ембріона (ембріонів) у порожнину матки. Однак, враховуючи певні морально-етичні, психологічні, релігійні та інші аспекти цього питання, окремі автори вважають, що цим правом не може бути наділена кожна жінка, і воно повинно бути обмежене для одиноких жінок та вдів, а інші переконані, що цей метод може бути застосований і жінками, які не знаходяться у зареєстрованому шлюбі, однак лише у випадку їх безпліддя.

Певним чином розпорядження репродуктивним здоров'ям може здійснюватись і шляхом так званого "відкладеного батьківства", коли фізичні особи кріоконсервують свої репродуктивні клітини для їх подальшого використання у майбутньому. Однак на сьогодні чинне законодавство передбачає лише можливість кріоконсервації сперми, ігноруючи при цьому правове регулювання кріоконсервації гонад, ооцитів, яйцеклітин, зигот, ранніх ембріонів тощо, чим суттєво обмежують можливість реалізації цього права в повному обсязі. При цьому здійснення кріокосервації репродуктивних клітин повинно відбуватись внаслідок вільного волевиявлення повністю дієздатної фізичної особи в порядку та на умовах, що встановлені МОЗ. Реалізація цього права може бути пов'язана з укладенням відповідного правочину, в тому числі і на відплатній основі. Однак зазначена відплатність не впливає на визначення цього права як особистого немайнового, оскільки плата здійснюється за надання відповідних медичних послуг, а не є економіко-грошовою оцінкою даного права. При цьому вважаємо, що у випадках, коли фізична особа здійснює трудові функції, що пов'язані з ризиком втрати репродуктивної функції внаслідок виконання професійних, службових, військових чи інших обов'язків, то надання послуг по кріоконсервації репродуктивних клітин повинно здійснюватись за рахунок держави.

Решта повноважень щодо розпорядження репродуктивним здоров'ям фізичної особи спрямовані на зниження чи припинення репродуктивної функції. До них, зокрема, слід відносити використання контрацепції, стерилізація та штучне переривання вагітності (аборт).

Можливість використання контрацепції на сьогодні у чинному законодавстві не врегульована. Однак, ми вважаємо, що під цим слід розуміти можливість фізичної особи використовувати будь-який з методів контрацепції чи відмовитись від їх використання, а також вимагати надання медико-соціальної допомоги по індивідуальному підбору прийнятних методів контрацепції, з урахуванням стану здоров'я, віку, індивідуальних особливостей та інших ознак. На сьогодні виділяють такі методи контрацепції: а) традиційні (бар'єрні (механічні), сперміциди (хімічні); ритмічні (біологічні); перервані статеві зносини); б) сучасні (гормональна контрацепція; внутрішньоматкова контрацепція); в) особливі (добровільна хірургічна стерилізація).

Як видно, одним із методів контрацепції є добровільна хірургічна стерилізація. Однак в правовому розумінні стерилізація є окремою правовою можливістю фізичної особи, яка прямо передбачена у п.5 ст.281 ЦК України та ст.49 Основ законодавства про охорону здоров'я. Його відмінність від контрацепції полягає в тому, що стерилізація має на меті як призупинення, так і безвідновне припинення репродуктивної функції, тоді як контрацепція репродуктивну функцію не припиняє. Застосування методів стерилізації може здійснюватися за власним бажанням або добровільною згодою пацієнта в акредитованих закладах охорони здоров'я за медичними показаннями та в порядку, що встановлюються МОЗ. При цьому стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних та соціальних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна, з додержанням вимог, встановлених законом. Правом на стерилізацію наділені як жінка, так і чоловік. При цьому найбільш часто застосовуваними методами стерилізації жінок є: а) розсікання труби між двома лігатурами із занурюванням її кінців; б) сегментарна резекція труби із різноманітною обробкою залишених кінців; в) накладання обручок (кліпс) на маткові труби; г) введення пробок в устя маткових труб при гістероскопії. Що стосується чоловіків, то їх хірургічна стерилізація здійснюється лише шляхом операції вазорезекції.

Якщо описані вище методи були спрямовані на зниження репродуктивної функції шляхом попередження вагітності, то повноваження на штучне переривання вагітності (аборт) спрямоване на припинення репродуктивної функції, що вже розпочалась. Право на штучне переривання вагітності (аборт) передбачено у п. 6 ст. 281 ЦК України та ст. 50 Основ законодавства про охорону здоров'я. Не заторкуюючи усі морально-етичні, релігійні та інші аспекти цього питання, слід відмітити, що на правовому рівні виділяють два види штучного переривання вагітності:

а) при вагітності строком до 12 тижнів операція штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена за бажанням жінки у акредитованих закладах охорони здоров'я;

б) при вагітності строком від 12 до 28 тижнів операція штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена в окремих випадках за соціальними і медичними показаннями і в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правом на штучне переривання вагітності наділена лише жінка. При цьому законодавець залишає абсолютно юридично байдужою волю чоловіка щодо реалізації своєї репродуктивної функції, вочевидь пов'язуючи це з тим, що здійснення аборту є тісно пов'язаним з правом на здоров'я жінки. Штучне переривання вагітності здійснюється одним із затверджених МОЗ методом, наприклад методом вакуум-аспірації, медикаментозним методом шляхом застосування препаратів міфепристону, мізопростолу тощо.

Розглядаючи право на репродуктивне здоров'я, слід зазначити, що його потрібно відмежовувати від права на сексуальне здоров'я, яке також віднаходить своє закріплення у Пекінській платформі дій. Річ в тім, що будучи взаємопов'язаними, право на сексуальне здоров'я спрямоване на покращення життя та особистих відносин, а не тільки надання консультативних та медичних послуг, пов'язаних із репродуктивною функцією та захворюваннями, що передаються статевим шляхом, і не має на меті здійснення репродуктивної функції. Саме тому право на сексуальне здоров'я не може бути включене в структуру репродуктивних прав фізичних осіб.

Тісно пов'язане з правом на репродуктивне здоров'я також і право на інформацію про репродуктивні права фізичних осіб. До основних з них, на нашу думку, слід відносити:

а) право на достовірну, повну та доступну для сприйняття інформацію про стан свого репродуктивного здоров'я;

б) право на отримання інформації про безпечні, ефективні, доступні та прийнятні допоміжні репродуктивні технології та методи планування сім'ї, їх переваги і недоліки;

в) право на отримання інформації про методи профілактики, діагностики, лікування, та медико-соціальної реабілітації репродуктивного здоров'я осіб;

г) право на отримання інформації про умови отримання висококваліфікованих послуг по забезпеченню та охороні репродуктивного здоров'я.

Право на таємницю реалізації репродуктивних прав як одна із складових загальних репродуктивних прав забезпечує фізичній особі, яка вже реалізувала свої репродуктивні права на конфіденційність інформації про це. При цьому фізична особа має право самостійно визначати коло осіб, яких вона буде ознайомлювати з інформацією про реалізацію нею репродуктивних прав, а також вимагати від цих осіб та від інших осіб, яким ця інформація стала відома, в тому числі і у зв'язку із виконанням службових обов'язків, нерозголошення такої інформації.

Важливим аспектом репродуктивних прав фізичних осіб є можливість їх ефективного захисту у випадку порушення, оспорення чи невизнання цих прав. Право на захист репродуктивних прав фізичних осіб може здійснюватись як шляхом застосування загальних способів захисту (Розділ 3 ЦК України), так і спеціальних способів захисту, наприклад, спростування неправдивої інформації про стан репродуктивного здоров'я фізичних осіб.

Отже, з огляду на вищенаведене слід визначити, що на сьогодні визріла нагальна потреба чіткого та одноманітного регулювання суспільних відносин, що стосуються репродуктивної функції фізичної особи. Однак слід також зважати на те, що ця сфера суспільних відносин є доволі особистісною, навіть дещо інтимною. Тому здійснення регулювання та охорони таких відносин повинно здійснюватись доволі коректно, щоб не порушувати основних фундаментальних прав фізичної особи. Особлива роль в цьому відводитиметься регулюванню саме особистісної сфери фізичних осіб шляхом закріпленням за особами особистих немайнових репродуктивних прав, які в своїй сукупності складатимуть певну систему. І від того, наскільки чітко та коректно будуть закріплені за фізичними особами ці права і буде залежати можливість їх реалізації та захисту. На вирішення цього питання нами був розроблений та поданий на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про репродуктивні права та гарантії їх здійснення"19. При цьому слід зазначити, що з розвитком науково-технічного прогресу збільшується кількість допоміжних репродуктивних технологій, що і повинно сприяти правовому осмисленню вказаних процесів. Саме в цьому напрямку нами і вбачаються подальші можливі наукові розвідки у дослідженні даної проблеми.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве