WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зміст діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційного права на життя людини та громадянина - Реферат

Зміст діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційного права на життя людини та громадянина - Реферат

Зміст діяльності органів внутрішніх справпо забезпеченню реалізації конституційного правана життя людини та громадянина

Мабуть, найголовнішою проблемою, що коли-небудь поставала перед людством, є захист життя людини, його суть та регулювання. Не зникає вона і в наші часи, бо стрімкий розвиток науково-технічної революції чинить суттєвий вплив на людину та людство, на їх сьогодення та майбутнє.

Важливим напрямком дослідження проблеми права людини на життя є її вивчення крізь призму діяльності владних органів, зокрема правоохоронних, чия робота безпосередньо впливає на стан реалізації основних прав і свобод. Конституційне закріплення права на життя людини та громадянина викликало необхідність розробки механізму забезпечення і реалізації цього права, важливу роль в якому відіграють саме правоохоронні органи.

Аналізуючи наукову літературу з проблем забезпечення права на життя, можна помітити нерівномірне та диференційоване дослідження різних боків проблеми життя людини. Термін "життя" більш розроблений не правовою наукою, а природничими (біологія, медицина) та суспільними (філософія, етика). Що стосується забезпечення прав людини органами внутрішніх справ, то цим питанням займалися К.Б. Толкачев, А.Г. Хабі-булін, П.М. Михайлов, С.Д. Гусарєв, А.Ю. Олійник, А.М. Колодій, О.Б. Горова, С.Л. Лисен-ков, І.В. Ростовщиков, А.Є. Олєйник, С.М. Тараненко. Вони розглядали особливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації прав людини і громадянина, не акцентуючись саме на праві на життя.

Метою цього дослідження є з'ясування ролі та місця органів внутрішніх справ в механізмі забезпечення реалізації права на життя людини та громадянина, визначити основні напрямки роботи в цій сфері діяльності, розкрити форми та методи, що використовуються ОВС взагалі, та при охороні і захисті права на життя зокрема.

Органи внутрішніх справ – це продукт еволюційного розвитку національної цивілізації, вони дуже тісно пов'язані зі всіма явищами, подіями, реаліями, характерними для сучасної України. Центральне місце серед структурних підрозділів органів внутрішніх справ посідає міліція. Можна сказати, міліція - це структура держави, що дозволяє певною мірою "вимірювати" всі найважливіші явища та події, які відбуваються в суспільстві.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про міліцію" вона складається з таких підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції1.

Забезпечення реалізації права на життя органами внутрішніх справ – це, з одного боку, діяльність співробітників структурних підрозділів ОВС з метою створення оптимальних умов для повного та безперешкодного користування таким соціальним благом, як життя, яка полягає як у здійсненні активних дій, так і в обов'язку утримуватися від таких дій, що можуть негативно вплинути на реалізацію права на життя. З іншого боку, - це сам результат цієї діяльності, тобто фактична реалізація права на життя.

З правової точки зору в діяльності міліції можна виділити такі основні напрямки роботи: адміністративна, профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча та охоронна діяльність. Саме сукупність цих напрямків діяльності і зумовлює специфіку форм та методів її роботи.

Виконуючи адміністративні функції, особовий склад органів внутрішніх справ здійснює організаційно-правові повноваження, які встановлюються і забезпечуються нормами адміністративного права. Ця діяльність має державно-владний характер і здійснюється від імені держави. За допомогою адміністративно-правових засобів можна впливати на відносини в сферах громадського порядку, громадської безпеки та боротьби з різними видами правопорушень, які належать до об'єкта адміністративної діяльності. Сюди також належать відносини щодо захисту життя, здоров'я, честі та гідності громадян, їх прав і свобод.

Профілактична діяльність полягає в систематичному виявленні і аналізі причин та умов правопорушень, зокрема порушень права на життя, розробці і вживанні заходів щодо їх усунення. Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів2. Кримінально-процесуальна діяльність полягає, в широкому значенні, у провадженні в справах по розслідуванню злочинів проти життя. Охоронна діяльність здійснюється Державною службою охорони при МВС України, головним завданням якої є забезпечення особистої безпеки громадян.

Роль ОВС та їх місце в механізмі забезпечення реалізації права на життя людини та громадянина визначається обсягом та змістом їх компетенції.

Компетенція є невід'ємним стрижнем правового статусу органів внутрішніх справ. Слід погодитися з Б.Н. Габричидзе, який правильно відмічає, що дослідження питань компетенції необхідно, по-перше, тому, що воно дозволяє розкрити зміст діяльності державного органу, його реальні функції та їх призначення; по-друге, аналіз компетенції дає можливість вносити обґрунтовані рекомендації та пропозиції щодо удосконалення правового положення органу, зміни та доповнення чинного законодавства.

Оскільки питання компетенції органів внутрішніх справ не отримали досі свого комплексного аналізу, їх дослідження можливе лише на основі загального поняття компетенції державного органу, виробленого юридичною наукою.

Звичайно компетенцію визначають як права та обов'язки органу. Але, як слушно зазначає Л.А. Григорян, подібна позиція є неточною, оскільки вона не враховує того, що повноваження без їх застосування при вирішенні певного кола питань діяльності органу держави, не можуть існувати.

Ю.А. Тихомиров зазначає, що за останні роки у вирішенні компетенції органів державної виконавчої влади намітилося два підходи. Один з них трактує повноваження органів як владні, тобто кожний орган діє від імені держави, наділений владними повноваженнями, які здійснюються на основі закону, та видає обов'язкові для виконання правові акти.

Для іншого підходу характерне визнання повноважень органів державної виконавчої влади як складового елементу їх компетенції, тобто встановлення компетенції – це нормативне закріплення прав і обов'язків цих органів. Наприклад, представниками цього підходу є О.Є. Лунєв, І.М. Ананов.

Цікавою є думка Л.М. Розіна, який визначає компетенцію як показник знань з будь-чого, здатність правильно вирішувати певні питання.

Поряд з терміном "компетенція" використовується і термін "повноваження". Деякі вчені розрізняють етимологічно ці поняття, вважаючи, що компетенція – це більш ширше поняття, оскільки крім прав та обов'язків до її структури входить і предмет відання, тобто та сфера життя, в якій конкретний орган юридично компетентний.

Підтримуючи дану точку зору, необхідно розглянути суть понять "права та обов'язки", "предмет відання" стосовно діяльності міліції.

Зазначені поняття – взаємопов'язані категорії, але кожна з них характеризує органи зі свого боку. Права та обов'язки міліції проявляються як допустимі межі впливу на предмет відання. Їхні права носять одночасно характер обов'язків, на відміну від прав та обов'язків громадян. Це обумовлено тим, що держава, здійснюючи керівництво суспільством, діє через свої органи, покладаючи на них певні обов'язки, для виконання яких державні органи і наділяються відповідними правами. Це означає, що правомочності міліції не складають якихось привілеїв, а виникають у зв'язку з необхідністю виконувати обов'язки, покладені на ці органи державою.

Оскільки міліція, на відміну від громадян, не може ухилитися від використання своїх прав, вона повинна їх реалізовувати за відповідних обставин. Це, однак не означає відсутності правомірної альтернативи реалізації належних їй прав.

Loading...

 
 

Цікаве