WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історичні витоки сучасного розуміння закону в Україні - Реферат

Історичні витоки сучасного розуміння закону в Україні - Реферат

4. Закон видається в особливій законодавчій процедурі. Порядку видання закону відводилось суттєве місце в теорії закону. Закон не міг бути виданий поза встановленим порядком.

5. Закон володіє найвищою юридичною силою по відношенню до інших нормативно-правових актів, що обумовлено, насамперед, місцем Верховної Ради серед інших органів держави. Юридична сила розпадається, як правило, на: 1) безперечність закону (закон змінюється та відміняється виключно Верховною Радою); 2) підзаконність всіх інших нормативно-правових актів (відома формула видання таких актів: "на основі і на виконання закону").

6. Радянський закон регулює найбільш важливі, типові та стійкі відносини у суспільстві. Саме в радянський період прозвучали думки про необхідність окремого законодавчого або навіть конституційного визначення відносин, регулювання яких має відбуватись виключно законом (так званого предмету закону). В рішеннях партійних з'їздів, а потім і в юридичній літературі широко пропагувалась стабільність закону, але всебічному науковому дослідженню ця категорія не піддавалась.

Основними особливостями закону у радянську добу, на нашу думку, стали:

1. Основну масу нормативно-правових актів складали підзаконні акти. Закони займали незначну частку в цій системі. Окрім цього, була розвинута практика так званої "партійної нормотворчості", акти якої не вкладались в прийняту систему нормативно-правових актів. Все це негативно впливало на встановлення верховенства закону.

2. Великий вплив юридичної науки на розвиток системи нормативно-правових актів та законів зокрема. Прикладом цього є хоча б укладення Зводу законів СРСР та УРСР. Як і в дорадянську добу, наука відігравала велику роль у розробці, систематизації і впровадженні наукових підходів в практику законотворення.

3. Зведення у доктрині закону воєдино: волі пануючого класу = волі всього народу = волі держави. Така ідеалізація пануючого класу є, по суті, показником абсолютистського підходу до державотворення, на кшталт волі монарха, яка прирівнювалась до волі (гласу) всього народу. Централізація влади супроводжує історію нашого народу протягом багатьох епох.

4. Прерогатива політичної складової у процесі законотворення над правовою. Зазначена особливість є, по суті, узагальнюючою для радянського періоду. Саме політичний інтерес, воля партійного керівництва часто превалювали над правилами нормопроектування.

Потрібно підкреслити, що саме протягом радянської доби сформувалось основи сучасного законорозуміння.

Для окреслення основ теорії сучасного українського закону потрібно визначити його ознаки. Отже, основними ознаками сучасного українського закону є:

1. Закон приймається лише органом законодавчої влади представницького характеру або населенням держави в порядку референдуму. Таким єдиним органом законодавчої влади в Україні, згідно зі статтею 75 Конституції України є Верховна Рада України.

2. "Узаконення" суспільних відносин, регулювання яких входить до компетенції Верховної Ради України. Можливість правового регулювання суспільних відносин у формі закону визначає сама Верховна Рада України на основі закріпленої законодавчої процедури. І якщо межу правового регулювання суспільних відносин між законом і Конституцією може визначати Конституційний Суд України, то подібну межу між законом і підзаконним актом визначає лише сам парламент.

3. Закон має найвищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів країни. Будь-який інший правовий акт приймається на основі, на виконання і відповідно до закону. Акт, який суперечить закону, відміняється у встановленому порядку.

4. Закон має загальний характер. Він не враховує особливостей життєвих випадків у регульованій ним сфері суспільних відносин. Усі інші акти приймаються з метою конкретизації та деталізації законоположень.

5. Як різновид нормативних актів закон встановлює загальнообов'язкові правила поведінки, має належну форму, породжує юридичні наслідки та гарантується державою.

6. Закон є стабільним нормативним актом. У разі необхідності він доповнюється, змінюється чи відміняється чітко визначеним колом органів та у певному порядку.

7. Закон має відповідну структуру, тобто організацію змісту, доцільне розміщення нормативних приписів та правові атрибути.

8. Закон є нормативним актом, що приймається в особливому процесуальному порядку, який називається законодавчим процесом. В Україні він визначається Конституцією, регламентом Верховної Ради та окремими законами і складається з ряду послідовних стадій.

9. Закон охороняється і гарантується державою, яка забезпечує необхідні умови для виконання закону і застосовує заходи примусового характеру до суб'єктів, які не виконують або порушують вимоги закону.

10. Закон приймається відповідно до вимог логіки, стилю і мови, що сприяє однаковому і точному його розумінню та застосуванню, підвищенню ефективності системи нормативних актів в цілому.

Порівнюючи ознаки закону дорадянського, радянського та сучасного періодів, можна стверджувати наступність основних ознак закону, що вирізняють його з-поміж інших нормативно-правових актів.

Разом з цим, на основі проведеного аналізу ми можемо виокремити основні історичні особливості розуміння закону на Україні, що склалися протягом попередніх епох правознавства, та активно впливають на сучасний закон:

– Існування потужного суб'єктивного, персоніфікованого фактору у процесі створення закону. Історично це закладено через існування майже необмеженої влади монарха в дорадянський період та вплив партійної влади на керівництво державними справами в радянську добу. Сьогодні ця особливість проявляється через широкі повноваження і діяльність Президента України в нормотворчій сфері, який суттєво впливає на законодавчий процес. Це необхідно враховувати при аналізі законодавчої діяльності зокрема та діяльно сті по виданню нормативно-правових актів взагалі.

– Існування владних приписів, які по своїй природі не входять в систему нормативно-правових актів, але активно впливають на неї. Ці владні акти часто конкурують з законом, звужують його предмет, або вказують на його каузальне застосування, або не застосування. Інколи такі акти підмінювали сам закон. Історично ця особливість була обумовлена існуванням актів монарха та директив вищих партійних органів. В сучасний період відгуком цієї особливості є, на нашу думку, прецедент делегування законотворчої функції Кабінету Міністрів України.

– Змішування в правосвідомості громадян (в т.ч. правозастосовувачів) законів та підзакон-них нормативно-правових актів під єдиною назвою "закон".

Окрім цього, сьогодні доволі актуальна проблема із винайденням власне українського законорозуміння та законотворення, адже основою їх був і досі залишається метод калькування іноземного (переважно російського) досвіду та законотворчих конструкцій.

Отже, у сучасний період законотворцям потрібно враховувати перелічені особливості українського законотворення, адже саме вони, можливо, заважають на стадії створення законів та подальшого їх застосування. Без цього закони України, набираючи у своїй кількості, не стануть більш якіснішими, а відповідно годі чекати і розвинутого парламентаризму, і повноцінної демократії.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве