WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості регулятивного потенціалу правової культури - Реферат

Особливості регулятивного потенціалу правової культури - Реферат

Особливості регулятивного потенціалу правової культури

У сучасних умовах, коли відбувається глибока трансформація суспільного буття, зміна соціальних цінностей, норм діяльності та поведінки людей, особливого значення набуває ефективне нормативно-правове упорядкування процесів суспільного розвитку. Успішне вирішення цього завдання зумовлює підвищення ролі та значення правової культури людини і суспільства, посилення впливу її цінностей на процес унормування трансформації суспільних відносин.

Правова культура як суспільний феномен, процес її формування, функціонування та розвитку є неодмінною умовою динамізації трансформаційних процесів, формування в Україні правової держави і громадянського суспільства. Цілісність правової культури є важливим чинником здійснення суспільно-правової реформи в країні, утвердження принципів верховенства права в усіх сферах суспільного життя, свободи, багатоманітних способів і форм реалізації правового статусу особистості, її прав. Зрілий рівень правової культури людини і суспільства, в якому функціонують ефективні механізми відтворення її цінностей, є умовою формування в Україні демократичних засад життєдіяльності, багатовимірних способів і форм освоєння і творення особистістю суспільно-правового буття. Правова культура є основою відтворення в суспільстві правового досвіду, розвитку інтелектуального, духовного потенціалу народу, утвердження цілісної системи світоглядно-ціннісних орієнтацій, передусім сучасного юридичного світогляду, конструктивних правових ідеалів.

Аналізу проблем суспільно-правового розвитку суспільства, де розглядалися ті чи інші аспекти правової культури, присвячені роботи таких вчених, як С.С. Алексєєв, А.В. Манько, Н.І. Мотузов, В.В. Копейчиков, В.О. Котюк, В.Ф. Опришко, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. Безпосередньо проблеми правової культури розглядали у своїх працях такі дослідники, як Є.В. Аграновська, В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, В.В. Головченко, В.І. Каминська, М.І. Кейзеров, М.І. Козюбра, М.В. Костицький, О.А. Менюк, О.Р. Ратінов, А.П. Семітко, С.Р. Станік, В.В. Чернєй, Б.Ф. Чміль.

Дослідження місця і ролі правової культури як феномена суспільного буття передбачає аналіз її функціонально-ролевого значення, зокрема регулятивного потенціалу, детермінаційного характеру. Функціонально-ролевий потенціал правової культури, її дієвість, активно-творча роль реалізується як за допомогою правового впливу на суспільне життя, (який включає юридичні та неюридичні (соціальні, ідеологічні, психологічні тощо) засоби, так і через механізм правового регулювання (який є системою юридичних засобів, спрямованих на упорядкування суспільних відносин). Зазначені складові регулятивного потенціалу правової культури реалізуються на основі творчо-активної ролі правосвідомості.

Функціональна роль правової культури проявляється у різноманітних аспектах: пізнавальному, регулятивному, ціннісно-нормативному, соціологізуючому, стабілізаційному, інтегративному, детермінаційному, комунікативному, прогностичному та інших аспектах. Серед вчених, які досліджували проблеми правової культури, завжди існували різні точки зору на її функції. Однак і сьогодні багато проблем в цій сфері є дискусійними та малодослідженими.

Поділяючи погляди більшості дослідників стосовно основних функцій правової культури, кожна з яких спрямована на упорядкування того чи іншого виду, сторони, елемента суспільних відносин, суспільно-правових явищ, слід наголосити на особливо важливій ролі регулятивної функції правової культури, зокрема правосвідомості, яка, на нашу думку, є найважливішою. Саме регулятивна функція правосвідомості становить її квінтесенцію, сутнісний зміст, регулятивний потенціал правової культури в цілому. Посилення регулятивного потенціалу правової культури обумовлене зростанням значення її цінностей в упорядкуванні процесів суспільно-правового буття. Здатність цінностей правової культури впливати на процеси функціонування і розвитку суспільних відносин, правову регламентацію різноманітних форм людської, суспільно-правової діяльності людей постійно зростає. Це свідчить про вагомий регулятивний потенціал правової культури, обумовлений постійною потребою у правовій регламентації суспільно-правового буття. Зазначене актуалізує необхідність детального дослідження сутності регулятивного потенціалу правової культури, виявлення резервів її впливу на процеси суспільного розвитку.

Регулятивний потенціал правової культури реалізується на основі комплексу соціальних норм і в першу чергу юридичних, які, на відміну від інших соціальних норм (наприклад, моральних) відрізняються загальнообов'язковістю, формальною визначеністю, системністю. Саме норма права визначає межі можливої і належної поведінки людей, міру їх внутрішньої і зовнішньої свободи, поєднує у собі надання і одночасно обмеження такої свободи. Правова культура як нормативно-ціннісний регулятор суспільного буття реалізується перш за все за допомогою такого важливого різновиду юридичних норм, як регулятивна норма, яка визначає суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів суспільно-правових відносин. Юридичні норми як складові правової культури виникають як результат свідомо-вольової діяльності людини і здійснюють нормативне регулювання суспільної діяльності суб'єктів, упорядкування поведінки людей. Забезпечення регулятивних засад потенціалу правової культури, які містяться у юридичних нормах, відбувається шляхом їх усвідомленості, проникнення у свідомість суб'єкта суспільно-правового життя. Юридична норма як регулятор суспільних відносин сама по собі не в змозі обумовити відповідну вольову правомірну активність. Позитивний результат -правомірна поведінка, суспільно-правова активність тощо досягається шляхом проникнення норми у свідомість людини; опосередкування в ній.

Регулятивний потенціал впливу правової культури на упорядкування суспільних відносин реалізується через дві основні складові: перша - це регулятивний потенціал власне права як основи утворювань правової культури та пов'язаних із ним правових явищ: правової діяльності, правовідносин, режиму законності та правопорядку тощо; друга - це творчо-активний вплив правової свідомості.

Регулятивний вплив основних складових правової культури права і правової свідомості на суспільне життя має спільну логіку. Водночас регулятивний вплив права, зокрема позитивного права і правосвідомості, відрізняється один від одного. Кожний із складових елементів правової культури - право і правосвідомість мають свій інструментарій, механізми, засоби, форми нормативно-регулятивного впливу на суспільне буття, процес його упорядкування.

Особливості регулятивного впливу права на суспільне буття полягає в тому, що воно є об'єктивованим інституційним утворенням, яке структурно включає систему загальнообов'язкових формально-визначених норм, нормативних узагальнень, закріплених в джерелах права. За допомогою нормативно-уніфікованих засобів і механізмів позитивне право покликане упорядковувати суспільне буття (хоч, як слушно зазначає С.С. Алексєєв, не зводиться до одних лише властивостей і особливостей як силового інструмента - інституційного нормативного утворення). І. Фіхте пише, що позитивне право має за мету "максимально уніфікувати сферу грубого, матеріального плану людського буття". Акцентуючи увагу на певну віддаленість позитивного (об'єктивного) права від правосвідомості, автономності першого стосовно другого В.Д. Попов зазначає: "регулятивна функція діючих юридичних норм (об'єктивного права) проявляє себе як складова частина об'єктивно, фактично існуючої реальності, і в цьому зв'язку власне право автономне також стосовно і по відношенню до всякої правосвідомості, як з точки зору його змісту і вимог, так і по відношенню до безпосередньо-регулятивної функції, присутній правосвідомості".

Як і право, правова свідомість, виконуючи нормативні функції, здійснює регулятивний вплив на суспільне буття. Особливість зазначеного впливу правової свідомості полягає в тому, що на відміну від позитивного права як об'єктивованого інституційного утворення, вона є суб'єктивним явищем, яке функціонує на основі ставлення людей до права, реакції на нього, виражених в правовій ідеології і правовій психології, теоретичному чи буденному рівні усвідомлення права. Вчені звертають увагу і на різний характер структурованості права і правосвідомості. Коли праву характерний високий рівень структурованості і воно функціонує "перш за все як система відтворення загальних умов існування суспільства, його сталості і упорядкованості"4, то правова свідомість є проявом духовного, інтелектуального, соціально-психологічного життя, зв'язаного з правом, але яка характеризується меншою мірою структурованості. Розрізняються право і правосвідомість і механізмами регулятивної дії. В той час, коли механізми правового регулювання реалізуються за допомогою складного юридичного інструментарію, спираючись на державний примус, то регулятивний механізм правосвідомості пов'язаний з духовною сферою і здійснюється через правову оцінку, через судження про право і через почуття права. Неоднакові і функції права і правосвідомості. Коли функції права пов'язані з нормативно-організаційним впливом на суспільне буття, з загальнообов'язковими, формальними правилами поведінки, то нормативність правової свідомості - лише з усвідомленням обов'язковості юридичних норм, воно відіграє інформаційне і ціннісно-орієнтаційне значення.

Деякі автори заперечують нормативно-регулятивний потенціал правосвідомості. Так, С.А. Комаров зазначає, що норма права, а не правосвідомість володіє нормативно-регулятивною силою. Правосвідомість впливає на поведінку особистості не як нормативний, а ідеологічний фактор6. Така точка зору, на нашу думку, невиправдано звужує нормативно-регулятивний потенціал правової свідомості як складової правової культури. Можна, на наш погляд, стверджувати про те, що правосвідомість характеризується, на відміну від права, менш чіткою (чи, врешті, нечіткою) нормативністю в регулюванні процесів суспільного буття, але позбавляти її нормативності є крайністю.

Loading...

 
 

Цікаве