WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Нетрадиційні властивості та трансформації української правосвідомості - Реферат

Нетрадиційні властивості та трансформації української правосвідомості - Реферат

Онтологiчно первиннiшими ланками бiльш глобальних природних процесiв, якi розвиваються за складними схемами непозитивного праворозуміння і правоздійснення, є нелiнiйні, синергетично зорiєнтованi, де лiнiйнi, позитивно структурованi, необ'ємнi, iсторичнi, правові, методологічні та іншорізнофункціональні закони соцiальної природи є складовими частинами об'ємних нелiнiйних "еволюційних законiв" (І. Перелигін) усiєї (будь-якої) iснуючої рiзнолiнiйної природи.

Повертаючись до особливостей синергетичного вимiру свiтоглядного праворозвитку, який вiдбувається за своїми специфiчними властивостями, пояснюваними нелiнiйним рухом або функціональною інерцією правової матерiї девiантного соцiального вiдбиття правової iнформацiї або правової речовини через конкретний цикл соцiальної активностi правосвiдомостi, спробуємо свiтоглядно-екстраполяцiйно адаптувати у нашому дослiдженнi деякі iдейнi константи та характеристики чудного аттрактора як iдейну пiдвалину i константу девiантної правосвiдомостi, традицiйно типовi, наприклад, для експериментально систематизованих властивостей та рис фiзичних, хiмiчних i iнших речовин на правову речовину.

Будемо пом'ятати, що правовий чудний аттрактор - це, власне, галузь маргiнальних позитивно-телеологiчних формозмiстотворень правових рефлексій у правовому фазовому (цикловому, ступеневому, рiвневому, дискретному) просторi ментально структурованої правосвідомості (у нашому смислi - фазовий простiр цiлiсної системи девiантного правоусвiдомлення як правове поле первинних суб'єктiв правосвiдомостi), а не увесь правовий простiр будь-якої рефлексивної системи права. I це не є розвиткова крапка у цілісному правовому просторi, що символiзує сталий правовий стацiонарний стан знаково-матеріальної речовини (текстів законів) правової системи, а також незамкнена правова крива, яка описує режим стiйких правових маятникових коливань ідеалізованого розвитку процесуального права яй його нестаціональних (або ментально не прив'язаних до певного конкретно-історичного часо-простору) хвилеподібних правових рефлексій, а правова, у тому числі й правоусвідомлена, галузь, у середовищi котрої за обмеженим (дискретним) спектром рiзних правових, різноментально зрефлексованих станiв історично, ідеалізовано формується з певною, ментально пріоритетною за тією чи іншою сильною, скоріш іншоукраїноментальною правовою традицією, реальний стан української правової системи як світової, що має різноджерельну парадигму складових пропорцій національно-ментальної щільності української правової ідіоми. А оскiльки така правова галузь обмежена, тобто якоюсь мiрою контрольована, а значить передбачувана, i оскiльки реально можливi зовсiм не будь-якi правові, праворефлексивні стани, остiльки має смисл говорити про наявнiсть пріоритетів ролевантно стійких правокультурних елементiв як середовищно гомогенних констант правової свідомості - належності видової родової природи у відповідній нерівноважній структуро-системі національної самосвідомості -належності родової правової природи, - функцiонального ідейно-світоглядного детермiнiзму, як лінійного, так і нелінійного, який змінюється важко, тривало, але має за будь-яких випадків, за проведеними дослідженнями, стійку архітектоніку структуро-елементарної побудови спадкоємності функцій правової свідомості.

Незважаючи на те, що ми переходимо у сферу стохастичної (вiрогiдної, ймовiрної) методологічної поведiнки правового об'єкта за складних умов перехідного пострадянського розвитку - реального, ментально правоусвідомленого стану української правової системи на конкретно-історичному етапі пострадянських правозмін - як актуально трансформаційно пріоритетного, стохастичнiсть девiантного правовимiру, як правило, не довiльна, i ми можемо говорити про необхiднiсть збереження звичайних, лiнiйних позитивних уявлень на будь-якому циклi соцiальної активностi традицiйної правосвiдомостi про детермiнiзм традицйної, ментально та ідеологічно опосередкованої правосвiдомостi та девiантної правосвiдомостi, тобто про позитивний детермінізм зокрема (хоча й модифiкований) як методичний непрямий, прихований ефект девіантної правосвідомості.

Фактично, тодi, враховуючи хаотизований стан девiантної правосвiдомостi, виходить, що начебто позитивний детермiнiзм зникає. Але той детермiнiзм девiантного правоусвiдомлення, який стверджує, що змiст українського права у його формальнiй, неідеальній сутностi буде строго знаходитись у галузi девiантного правоздiйснення i соцiального вiдбиття девiантних ідейноправорефлексивних як альтернативних, так і безальтернативних, але функціонально присутніх у рефлексотворенні правового змісту девіацій пізнання як права (А.А. Козловський), пошукiв методичного змісту маргінальних норм права як актів девіантної правосвідомості -той, звичайно, детермiнiзм залишається.

Але все ж таки, використовуючи i розвиваючи iдейну аналогiю та аксiологiю умовисновків, зокрема В.I. Арнольда, що дослiджував природнi явища стохастичного (ймовiрного) характеру, будемо вважати, що девiантна правосвiдомiсiсть як найтиповіше стохастичне явище соцiальної природи перехiдного буття статичного і соціологічного права, яке перебудовується на ментальних засадах, критерiях та принципах нормотворення як нормозастосування та правозастосування як природно істинних, як i будь-яке iнше стохастичне явище, має такий нестiйкий, різнодетермінантно та різнонормативно зформований характер, що вiн не дозволяє одразу, за якоюсь модельною схемою позитивного правоусвідомлення однозначно передбачити спрогнозований рух розвиткових iнiцiатив вторинних суб'єктiв правосвiдомостi (юридичних осіб) як методологічно домінуючих у соціальному правоздійсненні як його законотворенні щодо створення напрямку оптимальної векторної траєкторiї еволюцiї первинних суб'єктiв правосвiдомостi, як функціонально залежних, за зразками тих чи інших взiрцiв соцiологiчних зв'язкiв, якi можуть бути створенi як функцiональнi маркери позитивних зворотних зв'язкiв правових рефлексій як рефлексій правової свідомості.

Така картина, за синергетичною моделлю I. Пригожина, на правовому мiкрорiвнi, наприклад індивідуальних правосвідомостей, думаємо, правомiрно має мiсце, але принципово не узгоджується з логiчною зумовленiстю того позитивного, історичного детермiнiзму, який мiстить у собi спадкоємнiсть лiнiйного розвитку девiантних бiфуркацiй правового усвiдомлення (осягнення) правової iдеї як її законодавчої iстини за кризових часiв буття рефлексивного права. Але ми зауважуємо, що не можна не думати про зникнення звичайного позитивного детермiнiзму у правовому полi девiантних правозмiн і девіантного правоусвідомлення у перехiдному соцiумi. Будемо ставити питання про перехiд вiд лiнiйного позитивного до нелiнiйного телеологічного розумiння природної сутностi еволюційно iдеї права як мети її законодавчої iстини з одного рiвня до iншого. В цьому планi на iдейно-синергетичному рiвнi адаптативно трактуючи свiтоглядну сутнiсть праворефлексивної нестабiльностi у подобi такого правового стану девіантної правової свідомості (а вона може мати і неправовий стан), що розвивається за закономірностями руху своєрідного правового маятника: у максимумі - коли правова вага знаходиться у верхнiй точцi руху маятника (вiдповiдно - у нижнiй вага закону) та навпаки.

Фактично, така дисбалансна розвиткова функцiональнiсть - результат функції нестiйкості правових і праворефлексивних об'єктiв по вiдношенню до малих правових і праворефлексивних збурень.

Пiдкреслимо, що ранiше у праводослiдженнях позитивного класичного толку роль малих праворефлексивних як пріоритетних правоусвідомлених збурень, начебто процесуальних некласичних, випадкових, неiстотних детермiнант (наприклад, у соцiально-активних трансформаціях різних теоретичних концепцій правової науки), не звертали достатньої уваги.

У зв'язку з цим, виникає завдання для сучасної фiлософiї права i правничої науки фiлософсько-теоретично адаптувати та теоретично соціалізувати у площину методологiчної пропедевтики, за сучасною синергетичною теорією, негативні моменти позитивного посттоталiтарного правозаконорозвитку феномен малих правових збурень як стійких, цілепокладених свiтоглядних архетипiв нелiнiйного руху й еволюційного розвитку девiантної правосвiдомостi посттоталiтаризму, стоврюючої маргінальні норми права.

Таким чином, методологічно-правові орієнтири, проблеми і перспективи різноджерельної трансформації девіантної правосвідомості як критерії нелінійних властивостей української

правової ідеї верифікуємо у площини пріоритетного виконання актуальних завдань сучасної фiлософiї права i правничої науки, пов'язані з міждисциплінарним осмисленням причин і проблем девіантної правосвідомості, щільності її національно-ментальних складових як глобальних, фундаментальних і стрижневих, де філософія права та правосвідомості утворює основу правової методології та методології посттоталітарної української правової свідомості.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве