WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Нетрадиційні властивості та трансформації української правосвідомості - Реферат

Нетрадиційні властивості та трансформації української правосвідомості - Реферат

Таким чином, використовуючи досвiд наукового дослiдження iсторичного розвитку джерел права, ми можемо значно збiльшувати та, вiдповiдно, змiнювати коло джерел вивчення тiєї чи iншої специфiки певних законiв як соцiального вiдбиття через знаковий змiст правової матерiї форм природної сутностi правової речовини як правової iнформацiї. Завдяки, таким чином, встановленим правовим фактам лiнiйного, позитивного iсторичного розвитку права на певному зрiзi часу можна поглиблювати знання з питань становлення будь-якої нацiональної моделi законiв, законодавчих баз, у тому числi й української моделi законiв i законодавчих актiв як ментально опосередковаих знакiв соцiального вiдбиття україноментальної правової iнформацiї-правової речовини5.

У зв'язку з тим, що визначального значення у девiргенцiї того чи іншого рiвня стiйкостi-нестiйкостi правової системи (за аналогiєю циклiв соцiальної активностi правосвiдомостi), як ми дослiдили, має правова традицiя вiдповiдної (або спорiдненої) правової системи, яка завжди має ментально структуровану (опосередковану) природну сутнiсть, а рiвень правової стiйкостi визначаємо рiвнем ментальної щiльностi правової iдiоми, насамперед її правових структур-аттракторiв або правової iдеї, iдеалу. Феномен ментальностi будемо визнавати унiверсальною природною передумовою, першоосновою та першоодиницею створення принципоутво-рювальних можливостей природного нормотворення або норми права у свiтоглядному правовимiрi свiтового i вiтчизняного праворуху. Значить, параметральнi характеристики ментальностi як природної властивостi (якостi) соцiальної матерiї, у зв'язку з цим, набувають концептуально-принципового значення для виокремлення та створення похiдних вiд ментальностi будь-яких законооусвідомлених як іншоправових структуро-системних утворень. Чим мiцнiше буде ментальнiсть, тим стiйкiшими будуть будь-якi моделi соцiально-суспiльних, соцiально-правових i правових процесiв, явищ, рис, вiдбитих у нацiональному законi.

Але в зв'язку з останнiми фiлософсько-методологiчними дослiдженнями зазначимо, що українська ментальнiсть, її природна сутнiсть за свiтоглядно-функцiональними характеристиками i змiстом є постколонiальною, тобто iдейно слабкою у свiтоглядному вiдношеннi до можливостi остаточного ментально-межевого законодавчого визначення i завершення у якостi єдиних принципiв i орiєнтирiв цiлепокладальних векторних орiєнтацiй, трансгресивних розвиткових тенденцiй у природному, ментально зорiєнтованому русi правової матерiї у зразках гомогенної правової iдеї та традицiї.6

Такi рухи правової матерiї рефлексуються у маргінальному невизнаннi за нацiональними цiнностями, орiєнтацiями та свiтоглядно-правовими вимiрами прiоритетного значення при вiтчизняних правотвореннях, нормотвореннях та нормозастосуваннях, а навпаки, iснують приоритетнi орiєнтири на домiнантне i переважне засвоєння зовнiшнiх цiнностей, традицiй, орiєнтацiй, у тому числi й правових, свiтоглядних, iдейних як найбiльш прiоритетних i перспективних. Логiчним буде заключення про принципову слабкiсть, свiтоглядно-правову н е стiйкiсть та нелінійність української правової традицiї, у тому числi й свiтоглядної, яка зазнає на собi концептуального впливу iнших, бiльш стiйких та сильних свiтових правових, вiдповiдних свiтоглядних традицiй.

Звiдси витiкає завдання методологiчного визначення тих типових свiтоглядно-аксiологiчних особливостей української правової традицiї як частини загальнорадянської посттоталiтарної, iдеологiчно структурованої традицiї, якi б знiмали з усiх можливих, конвенцiйно дефiнiцiйованих, спорiднених з українською етнотрадицiєю свiтоглядно-цiннiснi характеристики та функцiональнi моделi, притаманнi стiйким, онтологiчно первинним правовим традицiям, а також свiтоглядно-резонансний досвiд минулого чи сучасного правобуття у конкретнi моделi кореляцiї та пропедевтики негативних правових явищ i процесiв.

Отже, видається за конче необхiдне адаптувати конкретне методичне завдання нашого дослiдження: за спорiдненими з украiноментальною моделлю свiтоглядного правовимiру характеристиками, аксiологiчно-акмеологiчними рисами та досвiдними якостями iнших правових традицiй виявити таку (або тi) свiтову традицiю (традицiї), яку можна було б вважати провiдною традицiєю у сучасних правозмiнах, що функцiонально спроможна була б iнтегрувати україноментальну iдiому, традицiю та iдею у тканину свiтової правотрансформацiї. Треба, мабуть, пiдкреслити, що будь-яка правова традицiя, як i мовна, правомовна (як найвищiй щабель розвитку нацiональної самосвiдомостi та правосвiдомостi), нормативно вiддзеркалює зовнiшнiй змiст її загальної ментальної iнтенцiоналiзацiї. Слiд також пiдкреслити, що треба дуже обережно ставитись до начебто справедливого зауваження про iдейно-свiтоглядну непрiоритетнiсть українського права як системи серед iнших правових систем. Будемо лише принципово наполягати на свiтоглядно-концептуальнiй iдентичностi, наприклад, лiнiйної позитивної україноментальної правової традицiї та вiтчизняної лiнiйної, iсторичної традицiї розвитку української мови як н айвищому ступенi розвитку української нацiональної самосвiдомостi7.

Логiчно i правомiрно тодi пропонуємо далi можливий варiант (модель) функцiонально-дiєвого поширення часо-просторових детермiнацiй i детермiнант (а також їх динамiки) української ментальностi як iдейно-свiтоглядної основи, наприклад, за зразками iсторико-фiлологiчних i фiлософсько-методологiчних вивчень iсторiї української мови та української лiтературної мови. Зазначимо лише, що одним з останнiх, комплексного, методологiчного плану є монографiчне дослiдження О. Царука8.

Будемо також враховувати i такий факт, як наявнiсть у науковому обiгу схеми iсторичного становлення й розвитку украiнської мови та схеми еволюцiї украiнської етнотрадицiї (нацiональної самосвiдомостi) на прикладi орiєнтованої природної логiки розвитку спадко-ємностi української етнотрадицiї та її девiргенцiєю за радянських i пострадянських часiв.

Ураховуючи вищезапропоновану модель спiввiднесення таких понять нашого дослiдження, як "правова традицiя", "правова iдiома","нацiональна самосвiдомiсть", "нацiональна iдiома" та iншi, остаточно пiдкреслюємо iєрархiчну первиннiсть i онтологiчнсть нацiональної самосвiдомостi, нацiональної iдiоми по вiдношенню до правової традицiї, iдiоми та правосвiдомостi. У зв'язку з цим, джерела нацiональної традицiї, iдiоми, самосвiдомостi мають первинний, детермiнантний характер родової правової природи, прiоритетно цiлепокладальний при структуруваннi правосвiдомостi девiантного соцiуму перехiдного соцiального буття (девiантної правосвiдомостi) та єдину iдейно-свiтоглядну духовнiсть по вiдношенню до правової iдiоми та традицiї як похiдних структурних (пiдструктурних) пiдсистем або системних пiдструктур (пiдструктуро - пiдсистем) нацiональної традицiї, iдiоми та загалом правотворення. Тож джерела будь-якої правової iдiоми та традицiї тодi знаходяться теоретично завжди у архетипово функцiональному правовому полi нацiональної iдiоми та традицiї, а звiдси -спадкоємностi у нацiональнiй самосвiдомостi. А саме: джерела нацiональної iдiоми i традицiї є завжди iстинними у будь-якому вiдношеннi та у будь-якiй характеристицi, функцiї чи конкретному (абстрагованому) свiтоглядному маркеру будь-яких перетворень як iдейного вiдгалуження розвиткових iнiцiатив еволюцiйних змiн. Повертаючись до аргументованого нами iснування такого рiзноджерельного та рiзновекторного наповнення правової ідіоми, як лiнiйнопокладальними, так i нелiнiйно нацiленими векторами синергетичного руху наявних i можливих перспективних перетворень рiзних форм правової iнформацiї у змiст правової матерiї як джерелами конкретного збалансування лiнiйно-нелiнiйних протирiч девiантного правоусвiдомлення - соцiального вiдбитку девiантного проворозумiння й правотворення первинними суб'єктами правосвiдомостi, будемо використовувати потрiбну в конкретнiй соцiально-правовiй розвитковiй ситуацiї або формальну, або неформальну спадкоємнiсть у девiантному правоусвiдомленнi. Форму спадкоємностi (формальну або неформальну) будемо дефiнiцiювати за циклами соцiальної активностi правосвiдомостi. У разi некризових циклiв соцiальної активностi правового усвiдомлення соцiальних перетворень чи соцiальної рефлексiї правових трансформацiй, яким характерна недевiантна традицiйна форма правоусвiдомлення - домiнантною є формальна, нелiнiйна, еволюцiйна, iдеологiчно опосередкована спадкоємнiсть правосвiдомостi. За часiв кризового соцiального (правового), як правило, аномiчного перехiдного буття, якому притаманнi девiантнi розвитковi процеси та вiдповiдна девiантна правосвiдомiсть, виникає потреба у поверненнi до виявлення першопричин кризи, а звiдси до першоджерел того середовища чи наслiдка, якi можуть мiститись тільки у неформальнiй, лiнiйнiй, iсторичнiй, ментально структурованiй спадкоємностi правосвiдомостi. Але у будь-якому разi i формальна, i неформальна спадкоємнiсть правосвiдомостi своїми витоками мають єдину спадкоємнiсть етнотрадицiї як духовностi i духовної культури певної етносоцiонацiональної спiльностi. За джерельною базою формальних i неформальних чинникiв спадкоємностi правосвiдомостi як свiтоглядно-методологiчних корелятивних векторiв праворуху, враховуючи позитивну лiнiйнiсть та iсторичнiсть як гносеологiчно вторинну, лiнiйно домiнантнi, ментально адаптованi орiєнтири будь-яких позитивних праворозвиткових процесiв, будемо вважати телеологічну нелiнiйнiсть та еволюцiйнiсть онтологiчно первинними напрямками трансформацiї будь-якого праворефлексивного руху, його природи та iдеї. Не можна не бачити важливостi онтологiчних чинникiв первинної розвиткової домiнантностi нелiнiйних свiтових правових процесiв, якi з'явились (виявились, вiдкрились) у свiтi як наслiдок неможливостi позитивного лiнiйного узгодження, наприклад, різних, ментально протилежних, соціально гетерогенних, антагоністичних соцiальних процесiв, явищ та систем класового суспільства, неправової держави, посттоталітарних держав. Виникаючі потреби у рацiональному поясненнi довгого не пояснених або незрозумiлих соцiальних процесiв i явищ викликали, наприклад, феномени різних наднацiональних явищ, у несоцiальних, наприклад, - феномен синергетики та iншi, якi стали набагато пiзнiше пiзнаними, нiж лiнiйнi iсторичнi процеси.

Loading...

 
 

Цікаве