WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законодавчі перспективи регламентації здійснення третейського розгляду в Україні - Реферат

Законодавчі перспективи регламентації здійснення третейського розгляду в Україні - Реферат

Доцільною також є і більш детальна фіксація правового положення представників сторін у третейському розгляді. Законопроект у цій частині є занадто лаконічним - у ст.34 зазначається, що "Учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники". Будь яких додаткових приписів, які б суттєво впливали на визначення статусу представника у третейському розгляді у законопроекті не міститься. Питання представництва у третейському розгляді доцільно було б регламентувати вже тому, що будь яких загальних законодавчих актів, які стосуються судового представництва не існує3 . Звичайно, що на практиці при цьому можна використовувати аналогію із цивільно-процесуальним чи господарсько-процесуальним законодавством, але тоді нівелюється мета Законопроекту як спеціальної норми права. Можна залишити цю проблему на вирішення локального нормативного регулювання - Регламентів третейських судів, але регламенти мають базуватись на певних загальних законодавчих засадах, що знову ж таки повертає нас до думки про доцільність спеціального визначення положення представників у третейському розгляді; ст.9 Законопроекту "Статут, Положення та Регламент третейського суду" є загальною і не зобов'язує організаторів третейських судів встановлювати у локальних нормах положення щодо статусу представників.

Досить небезпечною у майбутньому видається сформульована у ч.4 ст.50 Законопроекту підстава для скасування рішення третейського суду державним судом (компетентним судом) -"невідповідність рішення третейського суду публічному порядку України". У російському аналогу ця теза сформульована як "порушення визначальних принципів російського права" (п.2 ст.42 Федерального Закону). Провідні російські вчені-цивілісти називають таку норму "каучуковою", що справедливо і для вітчизняного Законопроекту. Фактично під порушення публічного порядку можна підвести будь-які заперечення законності рішення третейського суду і тлумачення даної норми цілковито залежатиме від правосвідомості інтерпретаторів цього положення. Що таке публічний порядок законодавство України у своїх нормах не формалізує. Лише шляхом складного доктринального тлумачення принципу публічності у цивільному процесі можна з'ясувати певні аспекти публічного порядку. Виступаючи у якості конституційного принципу публічність закріплена у ч. 2 статті 3, ч. 2 статті 6, ч. 2 статті 19, п. 2 статті 121, статтях 124 і 129 Конституції України. Відповідно до ч. 2 статті 3 Конституції права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Власне до цього і зводиться публічність у загальноправовому розумінні. Органи влади здійснюють свої повноваження відповідно до меж встановлених Конституцією і відповідно до законів України (ч. 2 статті 6 Конституції).

Якщо звернутися до етимології терміну "публічність", то ми побачимо, що в його основі лежить слово "публічний", утворене від латинського "publicus" - суспільний, яке має два значення: 1) відкритий, гласний і 2) суспільний, не приватний5. Саме у другому значенні, хоч і з певною умовністю, вживається вказаний термін у процесуалістиці.

Звідси вбачається те, що органи держави здійснюють свою діяльність у загальнонародних та загальнодержавних інтересах, на захист прав та охоронюваних інтересів громадян, тобто їх процесуальне становище неодмінно має характеризуватися публічністю. Наскільки таке тлумачення публічності справедливе для третейського розгляду ще є питанням спеціального конкретно-наукового дослідження кристалізація якого відбудеться в умовах практичного застосування ч.4 ст.50 Законопроекту. Третейський суд як найбільш давня форма здійснення правосуддя утворився ще у додержавний період, іншою мовою третейський суд утворився і успішно діяв вже тоді, коли публічно-правові відносини, які притаманні державі і реалізуються через систему державних установ, ще тільки починали зароджуватись. У подальшому, держава усвідомивши ефективність третейських механізмів розповсюдила публічний порядок їх визнання6.

Потребує додаткового дослідження і питання про позитивістський характер рішень третейського суду. Ст.45 Законопроекту у якості обов'язкового елементу рішення третейського суду визначає посилання на норми законодавства , якими керувався третейський суд при прийнятті рішення. Проте це питання остаточно у науці ще не розв'язане. Приміром, існують світові тенденції конвергенції континентальної та англосаксонської правових систем відповідно до яких законодавство про третейські суди Німеччини та Франції не зв'язує третейські суди обов'язком посилання на норми позитивного права, надаючи можливість вирішувати справи "по-справедливості"7. Обмеженням є лише визначений розмір ціни позову, вище за якого необхідне обов'язкове обгрунтування третейського рішення нормою законодавства. Така ідея викликає науковий інтерес і прийнятна і для нашого законопроекту.

Прийняття законопроекту "Про третейські суди (арбітраж)" стане новою віхою правової реформи в Україні. Але цьому має передувати копітка юридично-технічна робота. Насамперед системне узгодження цього законопроекту з цивільним, господарським, цивільно-процесуальним, господарсько-процесуальним кодексами. Попередній аналіз показує нагальну потребу текстуального та змістовного узгодження між собою цих актів. Окрему увагу необхідно приділити узгодженню системи третейського судочинства із Законом України "Про судоустрій України". Доцільним видається також і узгодження законопроекту із кримінально-процесуальним законодавством у частині отримання органами попереднього слідства відомостей та інформації від третейського судді, якими він володіє у зв'язку із третейським розглядом. Положення ст.32 законопроекту є занадто загальним, формулювання ".. .крім випадків передбачених законами України" може у майбутньому нівелювати принцип конфіденційності, як основної засади третейського розгляду.

Безперечно, що законопроект ще потребує доопрацювання, проте в цілому є усі підстави для його якнайшвидшого ініціювання і прийняття. Третейські суди за допомогою нового Закону стануть повноцінним елементом правової системи, активно сприятимуть розвитку ринкової економіки і захисту суб'єктивних, прав, а практика застосування цього закону створить передумови для його удосконалення та більш глибокого розкриття значення та природи третейського розгляду.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве