WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Всесвітня культурна і природна спадщина в контексті концепції загальної спадщини - Реферат

Всесвітня культурна і природна спадщина в контексті концепції загальної спадщини - Реферат

Зміст концепції, на думку професора І.І. Лукашука, зводиться до наступного: загальна спадщина є надбанням міжнародного співтовариства в цілому; визначення режиму і управління здійснюються усіма державами без всякої дискримінації; використовується воно з урахуванням загальних інтересів і тільки в мирних цілях; режим користування не допускає деградації загальної спадщини; користь від використання загального надбання повинні мати всі держави і на справедливій основі; режим і користування загальною спадщиною враховують інтереси майбутніх поколінь19. Своє розуміння концепції загальної спадщини було дано російським науковцем Б.М. Клименком20 та іншими. Український вчений Г.О. Анцелевич, досліджуючи правовий статус об'єктів спільної спадщини людства, вважає, що об'єкти, які є спільною спадщиною людства, мають такий режим:

• використання на благо всього людства;

• використання тільки в мирних цілях;

• недопустимість поширення національної юрисдикції;

• рівність прав всіх народів на використання його ресурсів;

• розумне справедливе врахування інтересів всіх народів (націй) у використанні ресурсів21 . В актах міжнародного права рекомендаційного характеру та роботах юристів-міжнародників до загальної спадщини людства залучаються все нові об'єкти. їх правовий режим визначається не лише просторовими критеріями, а тому головною ознакою об'єктів загальної спадщини людства в її сучасному розумінні є їх глобальне поширення і цінність для стійкого розвитку нинішніх та прийдешніх поколінь всього людства22. Хоча, як вважають деякі науковці, поширення концепції загальної спадщини на спільні інтереси всього людства - на досягнення науки, мистецтва і літератури (які в філософському сенсі є спільним надбанням всього людства) - є "утопічним на сучасному етапі"23 . Поняття "загальна спадщина людства, як зазначає С.В. Виноградов, поширюється тільки на дно морів і океанів і його надра за межами національної юрисдикції, а також на Місяць і інші небесні тіла та їх ресурси. Концепція, на його думку, "застосовується лише до певних просторів і ресурсів в суворій відповідності з міжнародними угодами, що мають універсальний характер". Француз Ж. Тускоз розглядає концепцію загальної спадщини як основу права на розвиток. До загальної спадщини людства автор відносить "захист людства під час війни, право міжнародного простору, зокрема Антарктики, небесних тіл, позаатмосферний простір, захист культурних цінностей, захист довкілля тощо"24.

Російський професор І.І. Лукашук під загальною спадщиною розуміє простори та ресурси, що знаходяться за межами державної юрисдикції та належать міжнародному співтовариству в цілому25. Автор підкреслює важливість охорони таких об'єктів для майбутніх поколінь. Під об'єктами І.І. Лукашук розуміє простори та ресурси, що знаходяться не стільки за межами державної юрисдикції, скільки "в розпорядженні міжнародного співтовариства в цілому". Це дозволяє головним критерієм віднесення до загальної спадщини вважати "не стільки формальні просторові критерії (за межами національної юрисдикції), скільки життєву важливість для всього людства об'єктів його спільного використання".

Найбільш адекватними та прийнятними, на нашу думку, на сучасному етапі розвитку цивілізації та виникнення якісно нового порядку міжнародних відносин є погляди французького науковця А. Кісса. Вчений пропонує розглядати загальну спадщину людства як певну категорію, що включає в себе два компоненти: відкрите море, космос, повітряний простір над територіями за межами національної юрисдикції, Антарктику; природні та культурні блага, що мають видатну цінність для всього людства.

Згідно з чинними нормами міжнародного права поняття "загальна спадщина людства" також включає об'єкти матеріальної культури і духовні цінності людства. Зокрема, в ст. 1 Декларації принципів міжнародного культурного співробітництва 1966 p., зазначено, що "всі культури є частиною загального надбання людства"29. Важливе значення для подальшого розвитку концепції загальної спадщини в сфері культури та навколишнього середовища мала Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини" 1972 р.30 В тексті Конвенції 1972 р. в декількох місцях вживається поняття "загальна спадщина людства" (преамбула, ст. 6). Цей документ став ідеологічною основою розвитку концепції загальної спадщини людства в 70-і роки XX століття.

Основний зміст концепції всесвітньої культурної та природної спадщини полягає у тому, що 1) повністю визнається та поважається суверенітет держави, на території якої розташовані ці об'єкти, і на них повністю поширюються суверенні права та положення національного законодавства; 2) виявлення, охорона, зберігання, популяризація всесвітньої спадщини в першу чергу накладається на державу, на території якої розташований об'єкт; 3) міжнародне співтовариство зобов'язане співробітничати для охорони об'єктів спадщини, надаючи допомогу відповідній державі, на її прохання; 4) держави зобов'язуються не вчиняти будь-яких дій, які б могли б завдати прямо або посередньо шкоди культурній і природній спадщині.

Серед науковців існує і багато противників поширення концепції загальної спадщини на об'єкти всесвітньої спадщини. Зокрема Б.М. Клименко вважає, що поняття "всесвітня спадщина людства" схоже на "загальну спадщину людства" лише за назвою, але не за суттю. Але тут же автор обумовлює, що схожість проявляється у "спільних сутнісних елементах - в обох випадках мова йде про міжнародно-правове регулювання використання загальнолюдських цінностей"31 . У випадку з всесвітньою спадщиною йдеться, на думку Б.М. Клименка, про охорону загальнолюдських цінностей від руйнування та знищення, а у випадку з загальною спадщиною -суто про експлуатацію природних ресурсів людства. Але, на наш погляд, всі об'єкти загальної спадщини - Місяць чи морське дно, Антарктика чи навколишній простір, культурні та природні цінності вимагають бережного ставлення, охорони від негативного впливу багатьох чинників, в тому числі і антропогенного. Зважаючи на виняткову цінність для людства певних об'єктів, доцільно визначити і основні ідеї щодо їх подальшого збереження всім міжнародним співтовариством. Цим і обумовлюється необхідність закріплення єдиного правового підходу до охорони, збереження та відтворення всіх об'єктів загальної спадщини.

Таким чином, в міжнародних документах доцільно визначити певний правовий режим об'єктів загальної спадщини, який повинен відповідати єдиним принципам і по суті справи, і по юридичній техніці. Звичайно, правовий режим об'єктів, що знаходяться під суверенітетом держав, повинен мати відмінності, що обумовлені особливими правами таких держав. Якщо на об'єкти загальної спадщини не поширюється національний суверенітет, то об'єкти всесвітньої спадщини перебувають під суверенітетом держави, на території якої вони розташовані. Суверенітет держави згідно з концепціює всесвітньої спадщини, втіленої в Конвенцію 1972 р., в такому випадку набуває іншого змісту. Але, як зазначає український науковець В.І. Акуленко, Конвенція про охорону всесвітньої спадщини 1972 р., не розв'язала всіх проблем. Зокрема, як вважає вчений, не відпрацьовано на міжнародному рівні інститут відповідальності держав за спричинення пошкоджень культурної спадщини інших народів, а також взяття ними превентивних зобов'язань для упередження руйнувань пам'яток культури, усунення загрози щодо них та інші.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве