WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Криміналістичні аспекти усунення протиріч у доказах під час розгляду кримінальної справи у суді - Реферат

Криміналістичні аспекти усунення протиріч у доказах під час розгляду кримінальної справи у суді - Реферат

Про ефективність простих, але нестандартних рішень, які можуть бути прийнятими в подібних ситуаціях, можуть свідчити наступні два приклади.

У справі про вбивство одним з доказів було те, що обвинувачений був впізнаний одним із очевидців події, який випадково опинився на місці злочину. Однак у цього свідка одна з обставин породжувала сумнів: у злочинця були вуса, а в обвинувачуваного на момент пред'явлення його для впізнання вусів не виявилося. Справа кілька разів розглядалася судом і поверталася на додаткове розслідування саме для з'ясування питання, чи були в обвинуваченого на момент вчинення злочину вуса. Допити багато чисельних родичів і знайомих обвинувачуваного чіткої відповіді на це питання не дали і породили лише нові протиріччя.

Важко сказати, чим закінчилася б справа, якби наступний слідчий, якому вона було передана провадженням, не відмовився б від продовження допитів і не застосував би дещо несподіваний прийом: зробив виїмку сімейних фотоальбомів обвинувачуваного і знайшов у них кілька фотографій, де той зображений з вусами.

У іншій справі, також про вбивство, важливу роль відіграло з'ясування питання про те, чи був знайомий з потерпілим один із підозрюваних. Останній це заперечував. Слідчий звернув увагу на вилучену в підозрюваного електронну записну книжку і направив її в інформаційно-аналітичний центр. Вилучена з цього приладу інформація незаперечно підтвердила факт про тісні зв'язки між підозрюваним і вбитим.

Обидва приклади з діяльності слідчих. Але, так чи інакше, вони демонструють широкі можливості творчого пошуку в методах дослідження доказів, що також має важливе значення для сторін і суду.

Дані, необхідні для з'ясування достовірності доказів, що підлягають перевірці, можуть міститися й у зібраній вже інформації. Але вони, так би мовити, не лежать на поверхні, їх потрібно відшукувати серед матеріалів об'ємної, часом багатотомної справи.

К - лікар, завідувач хірургічного відділення лікарні, був засуджений за співучасть в убивстві. Його було визнано винним у тому, що своїми порадами громадянці В. сприяв вбивству нею свого чоловіка та свекра шляхом отруєння барбамілом, розчиненим у горілці. Обвинувачення грунтувалося в основному на показаннях В. Виходячи з її пояснень суд зробив висновок, що тільки за допомогою К. підсудна довідалася про отруюючі властивості барбамілу, посилені в суміші з алкоголем.

Однак правдивість показань В. у дечому породжувала сумнів (К. категорично заперечував жодну причетність до вбивства). Важливе значення мала така обставина, на яку суд не звернув увагу: як встановлено у справі, В. свого часу навчалася у медичному училищі, а потім у медичному інституті. Згодом була відрахована з вищого навчального закладу, і на той момент ще не вивчала дію снотворних препаратів. Однак розслідуванням з'ясовано, що В., незадовго до вбивства придбала два підручники судової медицини, у яких була вся цікавляча її інформація. Більше того, після отруєння обидві книги вона сховала в знайомих. У ході перевірки справи, уважно зіставивши всі ці дані з поясненнями В., було зроблено висновок, що для отруєння чоловіка і свекра їй зовсім не були потрібні поради К. Через відсутність інших доказів причетності К. до злочину, вища судова інстанція скасувала вирок і припинила справу провадженням щодо нього.

У ході розгляду справи щодо А., який обвинувачувався в убивстві К-на і замаху на вбивство X, важливого значення набула перевірка й оцінка пояснень підсудного про те, що він захищався від групового нападу потерпілих. Більше того, К-н був озброєний горловиною від розбитої пляшки. Т. це заперечував. Однак оглядом місця події дійсно було знайдено такий предмет, що підтверджувало показання А.

Доволі часто сприяє належному проведенню допитів потерпілих, підсудних, свідків використання різних схем, планів, фотографій, відеозаписів, макетів та інших подібних відображень місця події. Це, по-перше, допомагає допитуваному (зрозуміло, якщо він прагне розповісти правду) зорієнтуватися на місцевості чи в приміщенні і правильно описати події, очевидцем чи учасником яких він був. По-друге, такий прийом дозволяє сторонам і суддям більш наочно сприйняти інформацію про обстановку й обставини, що мали місце.

Часто буває й так, що учасникам процесу, з тим щоб усвідомити ці обставини, дати правильну оцінку версії підсудного, показанням потерпілих і свідків, необхідно безпосередньо оглянути місце події. Тим більше, що відповідно до вимог ст. 315 КПКу ході проведення судового огляду приміщення чи місцевості обов'язково повинні бути присутні сторони, а коли цього вимагають обставини справи, то й свідки, експерт. Підсудному, свідкам, потерпілому та експертам можуть бути поставлені у зв'язку з оглядом запитання. А вони, у свою чергу, мають право звертати увагу суду на все те, що, на їх думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи.

Такий огляд може істотно сприяти перевірці, уточненню показань, усуненню наявних протиріч. І навпаки, ігнорування подібної можливості звужує коло інформації, необхідної для вирішення справи, збільшує ймовірність судової помилки.

Важливе значення для перевірки достовірності показань допитуваних осіб і усунення протиріч між ними може мати відтворення обстановки і обставин події, метою якої є встановлення нових фактичних даних, уточнення маршруту і місця, де відбувалися дії, що перевіряються, а також для підтвердження чи спростування достовірності показань шляхом їх зіставлення з обстановкою події.

Без перебільшення можна сказати, що в судовій практиці відтворення обстановки і обставин події застосовується не часто, якщо не сказати, що майже не застосовується. На виправдання такого ставлення до цієї слідчої дії часом робляться посилання на якісь нібито нездоланні труднощі її виконання в умовах судового розгляду кримінальних справ. Практика, однак, засвідчує, що за винятком окремих випадків, коли відтворення обстановки і обставин події реально вимагає значних витрат часу дійсно недоступної для суду особливо складної підготовки, ця слідча дія в умовах судового розгляду цілком можлива і може сприяти досягненню для справи істотних результатів.

В одній із справ обвинувачення у хуліганстві і заподіянні тяжких тілесних ушкоджень грунтувалися, в основному, на впізнанні обвинувачуваного потерпілим. Було встановлено, що події відбувалися в нічний час у неосвітленому місці. На питання про те, як за таких умов вдалось розгледіти обличчя злочинця, потерпілий відповів, що зробив це за допомогою світла з сірника, від якого той припалював. Виконаний у ході судового розгляду нескладний експеримент у рамках відтворення обстановки і обставин події продемонстрував, що риси особи людини, що припалює в темряві від сірника так, як це, відповідно до показань потерпілого, робив нападаючий, спотворюються настільки, що потерпілий не зміг впізнати навіть добре знайому йому особу.

Ефективним засобом усунення протиріч у доказах може слугувати судова експертиза. За наявності різних версій щодо одних і тих самих подій, обставин перед експертами може бути поставлене питання про оцінку кожного з варіантів, виходячи із володіння ними відповідними спеціальними знаннями: чи могли досліджувані події відбутися так, як про це зафіксовано, наприклад, у показаннях потерпілого, підсудного, свідка. Так, у справах про зіткнення автомобілів, в якій кожний з водіїв відстоює свою версію щодо причин аварії, експерт у багатьох випадках, за умови точного встановлення вихідних даних, може визначити, чи відповідають об'єктивним технічним даним пояснення кожного з них.

Використання можливостей судової експертизи в суді вимагає знання цих можливостей професійними учасниками судового розгляду - прокурорами, адвокатами, суддями. Першочергово, необхідні відомості про це юристи одержують під час навчання у закладах освіти. Однак набуті знання вимагають постійного відновлення, оскільки з розвитком науки можливості експертних досліджень постійно розширюються. Прикладом може служити удосконалювання методів дослідження слідів крові. Якщо у недавньому минулому експерти могли лише визначити, чи є в дійсності виявлені сліди слідами крові, то поступово вони навчились установлювати: кому належить кров - людині чи тварині; групову приналежність, а також ряд інших показників крові, виявленої в слідах, із кров'ю, наприклад, підозрюваного; чи належить кров дорослому чи дитині, чоловіку чи жінці; з якої частини тіла походить кров і т. п.

Дійсно революційним і неабияким перспективним як для криміналістики є метод генотипоскопії (його ще називають методом генної ідентифікації). Цей метод грунтується на тому що кожна людина володіє специфічними, тільки їй властивими і такими, що не змінюються протягом життя, ознаками: відповідною характеристикою ДНК - дезоксирибонуклеїновою кислотою (подібність може бути тільки в одно яйцевих близнюків). ДНК міститься в кожній клітині людського організму, вона може бути виявлена в залишених злочинцем на місці злочину одязі чи тілі жертви слідах крові, спермі, волосинах, шматочках шкіри. Порівняння виявлених слідів з біологічними виділеннями запідозреної особи дозволяє з вірогідністю підтвердити чи спростувати причетність її до злочину (хоча, звичайно, сам собою цей факт ще є недостатнім для висновку про винуватість людини).

Наука і далі, безсумнівно, буде розвиватися, що приведе і до подальшого розширення можливостей експертизи. Тому перед системою підвищення юридичної кваліфікації працівників суду і правоохоронних органів повсякденно стоїть завдання постійного відновлення їх знань у цій сфері. У першу чергу це залежить безпосередньо від самих практиків, від того, наскільки уважно вони знайомляться з новинками спеціальної літератури, консультуються з фахівцями і т.п.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве