WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Критерії визначення розміру компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві України - Реферат

Критерії визначення розміру компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві України - Реферат

Критерії визначення розміру компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві України

Одним із злободенних та актуальних питань для судочинства є визначення розміру компенсації моральної шкоди, заподіяної злочином. Після тривалого періоду повного заперечення можливості компенсації моральної шкоди правова наука нині намагається розробити теоретичні підходи та критерії оцінки моральної шкоди, науково обгрунтований та справедливий спосіб окреслення розумного розміру її компенсації.

Серед різноманіття думок найбільш адекватним слід визначити підхід визначення розміру компенсації моральної шкоди через систему науково обгрунтованих і формально виражених (принаймні у судовій практиці) критеріїв оцінки обсягу моральної шкоди. Умовно їх можна розділити на загальні та спеціальні. До загальних критеріїв відносять ті, які застосовуються до всіх справ стосовно визначення розміру компенсації моральної шкоди і без яких неможливо встановити ступінь моральної шкоди, до спеціальних - ті критерії, які зачіпають індивідуальні особливості потерпілого або на них звернено особливу увагу в спеціальних законах та нормативно-правових актах, які регулюють ті чи інші відносини [14, 128]. Ми намагатимемося розглянути методики критеріїв для визначення розміру компенсації моральної шкоди згідно з цим поділом.

Аналіз чинних правових норм, які регулюють правовідносини щодо компенсації моральної шкоди в Україні, дає підстави стверджувати, що вже на сьогодні вони містять певні критерії, за якими суди оцінюють обсяг моральної шкоди, а відтак, визначають розміри належної компенсації. Зокрема, згідно зі ст. 4401 ЦК УРСР, розмір відшкодування визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого та інших негативних наслідків.

У судовій практиці також мають місце спроби окреслити зазначені критерії. Так, Пленум Верховного Суду України постановив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань (враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації - останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану), з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача (зокрема наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо) та інших обставин (відповідно до змісту п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Більше того, Верховний Суд України прийшов до висновку, що при розгляді цивільного позову про компенсацію моральної шкоди суди повинні:

1) встановити характер та обсяг страждань (наведені у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4);

2) визначити (включаючи дані, що характеризують обсяг та характер страждань) розмір компенсації заподіяної шкоди в межах, визначених законом, врахувавши розмір позовних вимог (форму та розмір стягнення, їх мотивування), та, якщо можливо, врахувати підстави для зменшення розміру компенсації, передбачені у ст. 454 ЦК УРСР (залежно від вини потерпілого).

В свою чергу, в узагальненні судової практики розгляду цивільних позовів про компенсацію моральної шкоди Верховний Суд України констатував, що при визначенні розміру її компенсації у кримінальному процесі суди керувалися такими загальними критеріями, як: характер і ступінь суспільної небезпеки злочину; інтенсивність та тривалість злочинних дій; суть негативних змін, що сталися у житті потерпілого; глибина і тривалість моральних та психологічних переживань; час, необхідний для відновлення попереднього (звичного) стану потерпілої особи. Також Верховний Суд радив звернути увагу на саму особу потерпілого як до вчинення злочину, так і після, а саме на такі ознаки, як характер поведінки потерпілої особи, рівень набутого нею авторитету, професію, рід занять та інші обставини - для більш точного та виваженого встановлення розміру компенсації моральної шкоди.

На нашу думку, зауваження Верховного Суду України щодо звернення уваги на потерпілу особу є дуже слушним, адже саме реалізація набутих людиною здібностей в подальшому житті або навіть можливість їх реалізації вносять певну впевненість особи та підкреслюють її необхідність або значущість у суспільстві.

Звертаючи свою увагу на загальні критерії для визначення розміру компенсації моральної шкоди, Верховний Суд проаналізував також деякі категорії справ та критерії, якими керувалися суди при визначенні розміру компенсації цієї шкоди. Наприклад, у випадках посягання на здоров'я особи враховувалися обставини, за яких потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження; характер та ступінь їх тяжкості, а також настання каліцтва чи стійкого розладу здоров'я; тривалість лікування і можливість відновлення попереднього стану здоров'я; фізичний біль, який відчував потерпілий під час заподіяння тілесних ушкоджень та після цього та ін. [13, с.с. 36, 37, 39].

На доктринальному рівні в останні роки було запропоновано два діаметрально протилежні підходи до визначення розміру компенсації моральної шкоди. їх умовно можна назвати "суб'єктивним" та "об'єктивним". У першому випадку запропоновано було виходити з характеру шкоди, суб'єктивної оцінки потерпілим свого порушеного права, специфічних потреб, які виникли у потерпілого, його індивідуальних особливостей, зміни його способу життя, суб'єктивний підхід. При об'єктивному підході виходили з того, що суд повинен керуватися суспільною оцінкою фактичних обставин, в результаті яких було заподіяно моральну шкоду, а не суб'єктивним сприйняттям потерпілої особи [10, 28].

На нашу думку, їх поєднання сприяло б визначенню більш вірного, справедливого та розумного розміру для компенсації моральної шкоди.

Проаналізувавши положення ст.4401 ЦК України, в якій закріплені загальні критерії визначення розміру компенсації моральної шкоди, можна зробити висновок про те, що в ній не в повній мірі прямо передбачено та зазначено суб'єктивний підхід, хоча перелік цих критеріїв не є вичерпним. З цієї норми видно, що законодавець чітко не змалював суб'єктивне сприйняття потерпілим заподіяної йому в результаті злочину моральної шкоди, а вирішив обмежитися лише суттю позовних вимог, характером діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичними та моральними стражданнями потерпілого та іншими негативними наслідками. Можливо, законодавець, затверджуючи дану норму права, мав на увазі ці суб'єктивні сприйняття потерпілого під терміном інші негативні наслідки, але, на нашу думку, слід було б більш чіткіше охарактеризувати ставлення самого потерпілого до завданої йому моральної шкоди, що й знайшло своє законодавче закріплення у новому Цивільному кодексі (від 16 січня 2003 року) (надалі - ЦК України). У п. 3 ст. 23 ЦК України, закріплені загальні критерії для визначення розміру компенсації моральної шкоди, до яких належать: характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. [14, 10].

Тобто, визначивши більш конкретно у нормі Закону загальні критерії, законодавець надає можливість враховувати й інші, і цей перелік також не є вичерпним. Таке формулювання ч. 3 ст. 23 ЦК України в більшій мірі характеризує суб'єктивний підхід у визначенні розміру компенсації моральної шкоди (вимога справедливості), але в цій же нормі нехтується об'єктивний підхід (вимога розумності), який би дозволив більш точніше обчислити розмір заподіяної моральної шкоди для суду і полягав би в оцінці об'єктивних фактичних обставин справи. Необхідним є зазначити, що нехтуючи суттю позовних вимог, фактичними обставинами заподіяння моральної шкоди злочином потерпілому, зводиться нанівець проголошена у ЦК України вимога розумності - вона є лише декларацією. Більш того, нехтується об'єктивний підхід, який і полягає у суспільній оцінці фактичних обставин, в результаті яких було заподіяно моральну шкоду. В кримінальному процесі на допомогу вимозі "розумності" приходить норма ст. 67 ч. 1КПК України, де зазначається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Loading...

 
 

Цікаве