WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і система органів дізнання, їх функціональне призначення та компетенція - Реферат

Поняття і система органів дізнання, їх функціональне призначення та компетенція - Реферат

Поняття і система органів дізнання, їх функціональне призначення та компетенція

Проголошена в Конституції України та в Концепції судово-правової реформи в Україні необхідність реформування досудового розслідування кримінальних справ і, зокрема дізнання, викликає потребу в дослідженні процесуального становища суб'єктів, які провадять розслідування, в тому числі й органів дізнання та внесення пропозицій щодо його вдосконалення. Актуальність даної публікації, її наукова і практична направленість пояснюється й тим, що саме органи дізнання одними з перших вступають в діяльність по боротьбі зі злочинністю і результати їх діяльності багато в чому зумовлюють успіх всієї подальшої процесуальної діяльності та виконання завдань кримінального судочинства.

Кримінально-процесуальна діяльність для адміністративних органів і посадових осіб, які віднесені законом до органів дізнання, є похідною від основних функцій, що здійснюються ними. Державні адміністративні органи і посадові особи набувають статусу органу дізнання (а їх співробітники статусу особи, яка провадить дізнання) лише у випадках виявлення ними ознак будь-якого злочину або необхідності виконання інших кримінально-процесуальних обов'язків.

Однак навряд чи можна погодитись з поширеним в літературі твердженням, що для органів дізнання процесуальна функція не єдина і не головна, а лише похідна від їх основної функції [1, 43]. Тут міститься явне протиріччя: ніякий орган не повинен називатися, а, відповідно, і характеризуватися залежно від своєї другорядної функції.

В процесуальній літературі зміст поняття "орган дізнання". досить часто зв'язується лише зі здійсненням дізнання. Так, на думку Г.І. Мачковського "і міліція, і любі вказані в законі органи і посадові особи можуть іменуватися органами дізнання виключно тоді, коли вони здійснюють процесуальну діяльність по дізнанню, діють в порядку і в формах, встановлених кримінально-процесуальним законом" [8, 69].

Щодо висловленої точки зору, то тут необхідно відзначити, що в кримінальному процесі органи дізнання володіють повноваженнями не тільки по провадженню дізнання, але й виконанню інших видів кримінально-процесуальної діяльності (наприклад, розгляд і вирішення заяв і повідомлень про злочини, допомога слідчому при провадженні ним слідчих дій, виконання окремих доручень прокурора, слідчого і та ін.). Тому дізнання в кримінальному процесі не є єдиним видом кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, а отже в поняття "орган дізнання" потрібно включати й інші обов'язки, що виконуються ними в кримінальному судочинстві.

Поняття (а також і компетенцію) органів дізнання завжди слід розглядати через призму їх основних функціональних обов'язків, так як установа чи посадова особа, вказана в КПК як орган дізнання, зобов'язані виявляти ознаки злочину або припиняти злочинні дії та приймати кримінально-процесуальні заходи в межах своєї компетенції по роду своєї основної діяльності. Тому, вважаємо, що саме в цьому зв'язку кримінально-процесуальний закон, надаючи рівні права кожному органу дізнання, розділяє їх компетенцію.

Таким чином, під органом дізнанняслід розуміти передбачені кримінально-процесуальним законом державні адміністративні органи (установи) і посадові особи, уповноважені здійснювати в межах своєї компетенції досудове розслідування та виконувати інші види кримінально-процесуальної діяльності, що виникають у зв'язку з їх безпосередніми функціональними обов'язками.

В системі органів дізнання, перелік яких вказаний в ст. 101 КПК, чітко виділяються органи дізнання - установи та органи дізнання - посадові особи.

Для керівника установи як органу дізнання характерно, що його процесуальна діяльність, як правило, направлена в середину установи, здійснюється відносно осіб, підлеглих йому по службі. Провадження дізнання в руках керівника установи є одним із засобів забезпечення дотримання дисципліни і порядку підлеглими йому особами. Коли ж органом дізнання є установа, то його процесуальна діяльність направлена поза установу, відносно осіб, які не зв'язані з цією установою відносинами службової підлеглості [3, 5].

Дійсно, у формуванні компетенції органів дізнання - установ має значення ряд ознак. Так, для міліції характерні: підслідність загально кримінальних злочинів; адміністративна територія, на яку поширюється її юрисдикція; спеціальний об'єкт (а в його межах і коло осіб), на якому здійснюють свою діяльність окремі підрозділи міліції та територія функціонування залізничного, водного і повітряного транспорту - для транспортної міліції.

Для органів Служби безпеки України (СБУ) також характерні: категорія злочину, територія і об'єкт їх юрисдикції. В межах об'єкту функціонування має значення і коло осіб, на яких поширюється процесуальна влада СБУ.

Органам державного пожежного нагляду властиві ознаки, що визначають їх компетенцію: категорія злочину (справи про пожежі і порушення протипожежних правил); територія їх діяльності або об'єкт, який знаходиться під протипожежною охороною органів державного пожежного нагляду.

Органам податкової міліції притаманні такі ознаки: категорія злочинів, що віднесені законом до їх відання (справи про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), про приховування валютної виручки), а також територія і об'єкти, які підпадають під юрисдикцію податкової міліції.

До відання органів охорони державного кордону віднесені справи про порушення державного кордону. З цього випливає, що для них такими ознаками є: територія і об'єкт функціонування органів охорони державного кордону.

Митні органи також здійснюють свою діяльність враховуючи характер підвідомчих їм справ (справи про контрабанду), територію і об'єкти юрисдикції.

Таким чином, для органів дізнання - установ ознаками (критеріями), що визначають їх компетенцію, є: категорії злочинів; адміністративна та інша територія їх діяльності; об'єкт юрисдикції, а в деяких випадках і коло осіб. Однак остання ознака не зв'язана службовою підлеглістю з органом дізнання. Вона для цих органів дізнання при визначенні їх компетенції не є домінуючою.

Що ж до повноважень посадової особи як органу дізнання, то закон (ст. 101 КПК) обмежує їх в основному певною територією або колом осіб. Так, наприклад, компетенція:

- начальника органу управління Військової служби правопорядку в Збройних Силах України (його заступника з питань провадження дізнання) обмежена справами про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України (ЗС України) та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками ЗС України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини;

- командира військової частини, з'єднання і начальника військової установи обмежена справами про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов 'язаними під час проходження ними зборів, а також робітниками і службовцями ЗС України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи;

- командира корабля - справами про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками ЗС України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України.

В перерахованих випадках крім кола осіб і території фігурує ще одна ознака - умова (під час проходження зборів і в зв'язку з виконанням службових обов'язків). Категорія ж злочинів для цього органу дізнання значення не має, бо вказаними особами можуть бути скоєні різні злочини.

Повноваження начальників ВТУ, СІЗО, ЛТП, ВТП обмежуються колом осіб (тими, що утримуються в цих установах - у справах про всі злочини; працівниками цих установ - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби), і територією (межами розташування зазначених установ).

Коло осіб, територія об'єкту та умови функціонування визначають компетенцію капітана морського судна. В цьому випадку категорія злочину значення не має, так як у відомих межах на морському судні, що перебуває в далекому плаванні, можуть бути скоєні різні злочини.

У зв 'язку з вищевикладеним вважаємо, що для названих категорій посадових осіб як органів дізнання, при визначенні їх кримінально-процесуальної компетенції характерні наступні ознаки (критерії): коло осіб, які знаходяться в службовій підлеглості з керівником органу дізнання або містяться у ВТУ; територія об'єкта; категорія злочинів і умови функціонування. Однак для названих органів дізнання категорія злочину не завжди має домінуюче значення.

Таким чином, викладене дозволяє зробити висновок про те, що компетенція вказаних у законі посадових осіб і установ як органів дізнання різна.

В тих органах дізнання, які представлені керівниками установ, процесуальної фігури начальника органу дізнання нема. Вона зливається з органом дізнання. Однак і тут існує нагальна необхідність в законодавчому врегулюванні процесуальних відносин між органом дізнання, коли ним є керівник установи і особою, яка провадить дізнання.

В процесуальній літературі поширена думка, що у випадках, коли КПК адресує повноваження органу дізнання, то особа, яка провадить дізнання, реалізувати його самостійно не може. Тобто, рішення чи дії при дізнанні повинен приймати особисто начальник органу дізнання або процесуальні документи про такі рішення чи дії, виконані особою, яка провадить дізнання, повинні затверджуватися начальником органу дізнання; інакше вони не будуть мати юридичної сили [10, 174; 2, 28].

Автори таких суджень, по суті, виходять з ототожнення повноважень органу дізнання і його начальника. Подібна точка зору, на наш погляд, є не зовсім вірною, зокрема щодо органу дізнання - установи. Аналіз законодавства не дає підстав для протиставлення повноважень органу дізнання і особи, яка провадить дізнання. Так, ст. 104 КПК передбачає необхідність провадження органом дізнання невідкладних слідчих дій у справах про тяжкі злочини і будь-яких слідчих дій до встановлення особи, яка вчинила злочин, що не є тяжким, а в ст.66 КПК це право надано особі, яка провадить дізнання. Значить, і щодо права органу дізнання, коли ним є установа (порушення кримінальної справи, про яке говориться в тій же ст.104 КПК), нема підстав стверджувати, що це право належить виключно начальникові органу дізнання.

В ст.97 КПК передбачено, що орган дізнання зобов'язаний приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини і не пізніше триденного строку їх вирішити. Такі заяви і повідомлення приймаються, як правило, черговим органів внутрішніх справ, якого закон іменує "посадовою особою органу дізнання, що прийняла заяву" (ст. 95 КПК), а рішення приймаються начальником чи іншим співробітником органу дізнання. Отже, в даному випадку поняття "орган дізнання" охоплює дві особи - того, хто приймає заяву, і того, хто його вирішує.

Loading...

 
 

Цікаве