WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правові форми міжнародного співробітництва у галузі правової допомоги в кримінальних справах - Реферат

Організаційно-правові форми міжнародного співробітництва у галузі правової допомоги в кримінальних справах - Реферат

Організаційно-правові форми міжнародного співробітництва у галузі правової допомогив кримінальних справах

Інтенсифікація міжнародного співробітництва України у галузі надання правової допомоги в кримінальних справах обумовлює актуальність низки проблем, пов'язаних, перш за все, з необхідністю створення його належної нормативно-правової основи на національному рівні.

Однією з таких є проблема організаційно-правових форм співробітництва у цій галузі, вирішення якої на рівні внутрішнього закону сприятиме підвищенню його ефективності в цілому, отриманню фактичних даних, які можуть бути використані в кримінальному процесі України як докази.

Аналіз перспективних міжнародних договорів у галузі надання правової допомоги в кримінальних справах дозволяє констатувати наявність тенденції до розширення організаційно-правових форм даного напрямку співробітництва - вони передбачають принципово нові форми, такі як провадження спільних розслідувань, створення спільних слідчих та слідчо-оперативних груп (ст. 19 Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000), нова редакція Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. (підписана від імені України в Кишиневі у 2002 p.), Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах (Страсбург, 8.11.2001 p.).

Ратифікація Верховною Радою України зазначених міжнародних договорів являтиметься правовою підставою їх застосування на території України, а звідси - й здійснення співробітництва у зазначених організаційно-правових формах.

Проте деякі чинні міжвідомчі угоди про правову допомогу в кримінальних справах містять аналогічні положення - передбачають можливість спільного проведення на територіях договірних сторін слідчих дій (Договір між МВС України та МВС Республіки Беларусь); створення спільних слідчих груп для розслідування злочинів, що мають міждержавний характер (організована злочинність, наркобізнес, тероризм, екологічні катастрофи тощо) (ст. 2 Угоди про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Молдова, ст. 2 Угоди між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Киргизької Республіки) тощо.

Враховуючи відсутність відповідних положень в чинному Кримінально-процесуальному Кодексі України і міжнародних договорах України, слід висловити певні сумніви щодо легітимності наведених форм співробітництва.

Закон України "Про міжнародні договори України" від 22.12.1993 р. передбачає, що "від імені міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади України укладаються міжнародні договори з питань, що належать до їх компетенції"(п. 4 ст. 2).

Встановлення процесуальних форм співробітництва при провадженні по кримінальній справі є, на наш погляд, виключною компетенцією законодавця, оскільки йдеться про порядок провадження по кримінальній справі, суб'єктів, компетентних здійснювати ті чи інші процесуальні дії, їх процесуальну компетенцію. Проте чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає можливості створення спільних слідчих груп з участю іноземних представників, проведення ними на території України процесуальних дій. Нормативно не врегульовано також і питання щодо статусу і участі іноземних представників при провадженні окремих слідчих дій на території України.

Більшість чинних міжнародних договорів України передбачають лише можливість присутності представників запитуючої сторони при виконанні процесуальних дій, пов'язаних з наданням правової допомоги (ст. 77 Договору між Україною та Республікою Польща, ст. 63 Договору між Україною і Литовською Республікою, ст. 68 Договору між Україною та Латвійською Республікою, ст. 43 Договору між Україною та Монголією тощо). Деякі договори надають цим представникам також можливість ставити запитання особі, яка дає показання чи надає докази (ст.8 Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах).

Загальною умовою їх допуску до присутності при провадженні процесуальних дій є згода на це компетентних органів запитуваної сторони, яка надається на підставі відповідного міжнародного договору. Доцільність присутності іноземних представників має бути обгрунтована у запиті. Згідно з п. 2.1. Інструкції про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 8/1 від 28.10.2002 р., у разі необхідності присутності представників органів прокуратури України при проведенні процесуальних дій на території іншої держави міжнародні слідчі доручення повинні містити дані про працівників органів прокуратури, присутність яких при виконанні процесуальних дій вважається потрібною, обгрунтування потреби та бажані строки відрядження, план роботи у відрядженні. Крімтого,п. 1.3 наказу Генерального прокурора України № 8/2 від 28.10.2002р. "Про введення в дію Інструкції про порядок виїздів працівників органів прокуратури України у закордонні службові відрядження" встановлює також, що, перебуваючи на території іноземної держави, співробітники прокуратури повинні додержуватися законодавства країни перебування. Будь-яке втручання з їх боку в дії співробітників правоохоронних органів, проведення слідчих дій самостійно, вжиття заходів, не передбачених планом-завданням, а також таких, що можуть зашкодити державним інтересам України, забороняється.

Повноваження представників запитуючої сторони при виконанні доручення про правову допомогу договорами, як правило, не регулюються. Проте, наприклад, ст. 7 Договору між Україною та Канадою про взаємодопомогу у кримінальних справах визначає, що в межах, не заборонених законодавством запитуваної держави, судді, офіційні особи та інші особи запитуючої держави, які мають відношення до розслідування чи судового розгляду, можуть бути присутніми при виконанні запиту про допомогу та брати участь при виконанні слідчих та судових дій у запитуваній державі. Право бути присутнім при розслідуванні і судовому розгляді включатиме право будь-якої присутньої особи ставити запитання, робити дослівний запис та вживати технічні засоби для цієї мети [ 1 ].

Крім того, деякі договори передбачають повідомлення ініціатора запиту про час та місце виконання доручення, що забезпечує можливість присутності представників правоохоронних органів іноземної держави. Так, наприклад, ст. 8 Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах встановлює, що на запит Центральний орган запитуючої сторони надає інформацію про дату та місце одержання показання чи доказу.

Беручи участь у процесуальних діях, які виконуються за запитом про правову допомогу представники запитуючої сторони вступають у процесуальні відносини з особами, які виконують запит та залучаються до участі у цих діях. Тому участь іноземних представників у провадженні процесуальних дій, як і інших суб'єктів кримінального судочинства, має бути підпорядкована загальним правилам провадження цих дій, встановленим національним законом, перебуваючи на території запитуваної іноземної держави, вони зобов'язані дотримуватися законодавства країни перебування. Втручання в дії працівників правоохоронних органів, які виконують запит, самостійне проведення будь-яких процесуальних дій, вжиття заходів, які можуть завдати шкоди інтересам країни перебування або обмежити її суверенітет, забороняється. їх права і обов'язки, що виникають в зв'язку з присутністю при виконанні запиту, доцільно регламентувати в кримінально-процесуальному законодавстві, а саме: з дозволу особи, яка виконує запит, вони мають право задавати питання, які підлягають обов'язковому внесенню до протоколу процесуальної дії; робити дослівний запис отриманої в ході процесуальної дії інформації; застосовувати з цією метою технічні засоби. Обов'язком представників запитуючої установи є дотримання встановленого кримінально-процесуальним законодавством України порядку провадження процесуальних дій та підкорення законним вимогам особи, яка виконує запит.

У зв'язку з цим вважаємо, що в майбутньому кримінально-процесуальному законодавстві України слід закріпити такі положення: Присутні при виконанні запиту про міжнародну правову допомогу представнику запитуючої держави мають право: 1) задавати питання учасникам процесуальної дії - з дозволу особи, яка виконує запит; 2) робити дослівний запис отриманої в ході процесуальної дії інформації та з дозволу особи, яка виконує запит, застосовувати з цією метою технічні засоби. Задані представниками запитуючої сторони питання та відповіді на них підлягають обов'язковому внесенню до протоколу процесуальної дії. Представники запитуючої установи зобов'язані дотримуватися встановленого цим Кодексом порядку провадження процесуальної дії та підкорятися законним вимогам особи, яка виконує запит.

Окремої уваги заслуговує питання щодо нормативного врегулювання можливості створення спільних слідчих груп для розслідування злочинів, вчинених на територіях декількох держав. Така необхідність обумовлюється складністю розслідування цих злочинів, притягненням до кримінальної відповідальності членів злочинних угрупувань, які досить часто є громадянами різних держав (особливо це характерно для вчинення злочинів на території держав СНД). Практика міжнародного співробітництва в цій сфері свідчить про ефективність розслідування цієї категорії злочинів спільними міждержавними слідчо-оперативними групами2 і необхідність створення належної нормативно-правової основи їх діяльності. Так, ще в 1998 році в доповіді від Координаційної Ради Генеральних прокурорів держав-учасниць СНД "Про проблеми удосконалення співробітництва держав-учасниць Співтовариства Незалежних Держав у боротьбі зі злочинністю" Генеральний прокурор Республіки Білорусь наголосив на тому що практика міжрегіонального співробітництва визначила необхідність спрощення процедури звернення про надання правової допомоги в кримінальних справах, створення і функціонування спільних слідчо-оперативних груп по розкриттю і розслідуванню злочинів, вчинених організованими злочинними групами, проведення спільних оперативних заходів у прикордонних регіонах по переслідуванню злочинців. У зв'язку з цим рекомендовано було приступити до підготовки нової редакції Мінської конвенції та інших документів в цій галузі міждержавного співробітництва [2].

Loading...

 
 

Цікаве