WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні питання імунітету свідків в кримінальному судочинстві - Реферат

Актуальні питання імунітету свідків в кримінальному судочинстві - Реферат

Підходи до визначення кола осіб, які є близькими родичами, різняться в різних країнах. Наприклад, у п. 24 ст. 7 КПК Республіки Казахстан визначено, що близькі родичі - це батьки, діти, усиновителі, усиновлені, повнорідні і неповнорідні брати і сестри, дід, баба, онуки. В Республіці Білорусь відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК "близькі родичі - батьки, діти, усиновителі, усиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, а також чоловік (дружина) потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого або особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння"; п. 53 тієї ж статті визначає, що члени сім'ї - це "близькі родичі, інші родичі, непрацездатні утриманці та інші особи, що проживають разом з учасником кримінального процесу і ведуть з ним спільне господарство".

При законодавчому визначенні кола осіб, які мають право на згаданий імунітет, слід виходити з таких положень. По-перше, як неодноразово зазначалося, правові норми, якими передбачений той чи інший імунітет, носять яскраво виражений виключний характер і будь-яке розширене їх тлумачення принципово не допустиме. Тому слід точно і однозначно визначити коло таких суб'єктів. По-друге, безпідставне надання імунітету занадто широкому колу осіб створюватиме перешкоди при розслідуванні кримінальних справ.

З огляду на наведене, можна констатувати, що коло близьких родичів визначене нормами кримінально-процесуального законодавства (п. 11 ст. 32 КПК), а от щодо осіб, яких слід вважати членами сім'ї, ситуація склалася неоднозначна. Наприклад, до числа близьких родичів віднесено дружину, що не зовсім вірно, а чоловіка "забули" включити до їх числа. До речі, в російськомовному варіанті КПК України вживається термін "супруги", що означає і чоловіка, і дружину. Вважаємо, що подальше поширення даного імунітету на родичів дружини (чоловіка) допитуваного є недоцільним.

Слід передбачити в законодавстві шляхом доповнення ст. 69 або ст. 691 КПК відповідною приміткою, що даний імунітет поширюється на батьків, дітей, рідних братів і сестер, діда, бабу онуків, а також на дружину (чоловіка) допитуваної особи.

Окремі автори стверджують, що право відмовитись давати показання включає в себе також право відмовитись від уже даного свідчення. Це означає, що у разі відмови свідка, який користується правом на імунітет, від раніше даних ним показань останні не можуть бути використані як докази ні на підставі протоколу допиту, ні шляхом переказу їх змісту особою, яка була присутня на допиті (понятим, працівником міліції та ін.). "Допит таких осіб і оцінка їх показань означали б обхід права на імунітет свідка, оскільки це рівнозначно оголошенню в суді показань свідка, даних у стадії попереднього розслідування. Це обмеження не стосується інших осіб, яким свідок... розповів про відомі йому факти в позапроцесуальному порядку" [6]. Іншої точки зору дотримується В. Шимановський, який вважає, якщо свідку (потерпілому) було роз'яснене його право відмовитися давати показання внаслідок імунітету, то в разі відмови від даних показань у судовому засіданні його показання, дані на попередньому слідстві, зберігають свою доказову силу і повинні оцінюватися в сукупності з усіма іншими доказами в справі за загальними правилами оцінки доказів [13]. На нашу думку, можливість виключення згаданих показань із сукупності доказів недоцільне, оскільки ускладнює хід доказування і не сприяє усвідомленню особою не стільки юридичної, скільки моральної відповідальності за власні рішення.

Постає питання, яким чином може реалізувати своє право на імунітет малолітня особа, адже через свій вік вона не завжди повністю усвідомлює правові наслідки та значення своїх показань. В цьому випадку виникає необхідність створення додаткових гарантій захисту свого права саме малолітнім, а також іншим особами, які з тих чи інших причин не можуть повністю розуміти характер і значення своїх дій. Стосовно реалізації права на імунітет цими особами досить цікавим є положення 52 КПК ФРН, який передбачає, що у разі, коли малолітні внаслідок недостатньої зрілості інтелекту або особи, що знаходяться під опікою внаслідок психічного захворювання чи розумової відсталості, не розуміють в достатній мірі значення права на відмову від дачі свідоцьких показань, то вони можуть бути допитаними лише у випадку, якщо вони готові давати показання і їх законний представник дав згоду на допит. Якщо законний представник сам є обвинуваченим, то він не може вирішувати питання про використання права на відмову від дачі свідоцьких показань; це ж стосується і батька чи матері, які не є обвинуваченим, якщо право на законне представництво мають обидва з батьків.

На нашу думку, в разі, якщо свідок є малолітнім і внаслідок цього не усвідомлює достатньою мірою значення права на імунітет, він може бути допитаний лише з дозволу його законного представника і лише в його присутності. КПК України слід доповнити відповідною нормою.

Якщо давати оцінку сучасному стану нормативного врегулювання проблеми імунітету свідків у кримінальному судочинстві, можна зробити попередній висновок про те, що нібито проблема захисту даного імунітету залишилася в минулому і тепер, нарешті, все гаразд. Однак насправді усунутий лише найочевидніший недолік колишньої радянської моделі правового статусу свідка - обов'язок свідчити проти своїх близьких родичів та членів сім'ї, зроблені лише спроби привести кримінально-процесуальний закон у відповідність до Конституції України. Для належного вирішення проблеми нормативного врегулювання імунітету свідків необхідним є точне окреслення кола осіб, які мають право на імунітет як свідки, визначення обсягу відомостей, які свідки мають право відмовитися повідомити а також важливим є створення додаткових гарантій для малолітніх осіб щодо реалізації ними права на імунітет.

Література

1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 13 січня 2000 р. № 1381-XIV // Відомості Верховної Ради. - 2000. –№ 10. – Cm. 79.

2. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 21 червня 2001 р. № 2533-III//Офіційний вісник України. - 2001. –№. 25. - Cm. 1142.

3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , частин четвертої і η ятої статті 22 Закону України Про міліцію та частини шостої статті 22 Закону України Про пожежну безпеку (справа про офіційне тлумачення терміна член сім'ї) від 3 червня 1999року

4. Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. № 9 //Вісник Верховного Суду України. - 1996. - № 2.

5. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 № 4 в ред від 3 грудня 1997р. //Вісник Верховного Суду України. - 1996.–№ 1.

6. Громов Η., Николайченко В., Конев В. Свидетельский иммунитет в уголовном процессе // Российская юстиция. - 1997. –№ 9. -С. 50.

7. Зеленецкий В. С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе. -Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1979. - 144 с.

8. Карнеева Л. М., Кертэс И. Проблемы свидетельского иммунитета // Советское государство и право. - 1986. - № 6. - С. 58-62.

9. Коментар до Конституції України / За ред. А. I Осауленка. - К: 1н-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 155.

10. Кони А. Ф. /Собрание сочинений: в 8 т. –М.: Юрид. лит., 1967. -Т. 4. - 543 с.

11. Конституции стран СНГ и Балтии: Учеб. пособие / Сост. Г. П. Андреева. –М.: Юристъ, 1999. - С. 349.

12. Николюк В., Кальницкий В. Применение статьи 51 Конституции РФ в уголовном судопроизводстве // Законность. - 1997. –№ 8. -С. 17.

13. Шимановский В. Новое в процедуре разъяснения прав участников процесса на предварительном следсвии //Законность. -1996. – № 2. – С. 34.

14. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: Феміна, 1996. - 696 с.

Loading...

 
 

Цікаве