WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми забезпечення права на судовий захист особи, щодо якої порушено кримінальну справу - Реферат

Проблеми забезпечення права на судовий захист особи, щодо якої порушено кримінальну справу - Реферат

Скарга на постанову слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи розглядається суддею одноособово. Статтею 2361КПК передбачено десятиденний строк розгляду суддею скарги на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, а статтею 2366 КПК - п'ятиденний, а у випадку складності справи - десятиденний строк розгляду скарги на постанову про закриття кримінальної справи. Обидва зазначених документи є завершальними провадження по справі. Постанова про порушення кримінальної справи навпаки розпочинає провадження, є першим процесуальним актом, в якому зафіксоване перше процесуальне рішення, прийняте не тільки в дослідчому провадженні, айв розпочатому кримінальному процесі взагалі [6]. Прийняття даного процесуального рішення з порушенням вимог закону може мати суттєві негативні наслідки, усунення яких має бути оперативним і ефективним. Враховуючи досить стислі строки досудового слідства, динамічність провадження по кримінальній справі, зволікання з судовою перевіркою цієї постанови, на наш погляд, неприпустимо. Тому вважаємо, що строк призначення скарги до судового розгляду має бути мінімальним - протягом трьох діб з моменту її надходження до суду.

Про час розгляду скарги мають бути повідомлені прокурор та особа, яка подала скаргу.

Розгляд її суддею здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора. Неявка особи, яка подала скаргу, не перешкоджає її розгляду. У судовому засіданні суддя оголошує скаргу, заслуховує прокурора, пояснення особи, яка подала скаргу, вивчає надані прокурором матеріали, які були підставою для порушення кримінальної справи. У вищезазначеному листі Генерального прокурора України підкреслено, що прокурор надає судді тільки ті матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, які свідчать про приводи і підстави для цього. У зв'язку з цим П.П. Пилипчук вірно зазначив, що "досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти, чи доведена винність підозрюваного, обвинуваченого, розглядати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі" [7]. Така ж позиція сформульована й в ухвалі колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17.07.2003 р. по кримінальній справі за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.04.2002 р. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 8-9.04.2003 p., якими визнано незаконними і скасовано ряд постанов посадових осіб органів досудового слідства, зокрема постанов про порушення кримінальної справи щодо певних осіб. Так, в ухвалі зазначено: "як видно із судових рішень, і суд першої інстанції, і суд другої інстанції під достатніми даними для порушення кримінальної справи розуміють повну наявність доказової інформації. Однак для порушення кримінальної справи закон не вимагає наявності всієї доказової інформації по справі... .як видно із постанови суду першої інстанції, суд вдався до оцінки доказів, чого у даній стадії провадження не вправі був робити" [8].

Предметом перевірки законності та обгрунтованості постанови про порушення кримінальної справи щодо певної особи є такі питання:

1) чи є законні приводи та підстави до порушення кримінальної справи;

2) чи є достатня сукупність фактів обгрунтовано вважати, що злочин вчинено саме тією особою, щодо якої приймається це рішення;

3) чи дотримані вимоги закону, які регламентують процесуальний порядок порушення кримінальної справи;

4) чи дотримані вимоги закону щодо форми та змісту постанови про порушення кримінальної справи;

5) чи прийняте дане рішення компетентною особою.

Як свідчить судова практика, в результаті розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо певної особи судді, дійшовши висновку про незаконність прийнятого рішення, в одних випадках визнають незаконним порушення кримінальної справи і закривають провадження по ній, а в інших - скасовують постанову и направляють матеріал для проведення додаткової перевірки. Відповідно до ч. 5 ст. 324 проекту КПК за результатами розгляду суддя виносить постанову, якою: 1) задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення кримінальної справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки; 2) відхиляє скаргу.

Перш ніж викласти наше бачення цієї проблеми, треба повернутися до вищезгаданого питання щодо суті й значення судового контролю в кримінальному процесі, його співвідношення з прокурорським наглядом.

Обидві процесуальні функції спрямовані на забезпечення законності при провадженні по кримінальній справі, захист прав учасників кримінального процесу та їх поновлення у випадку порушення. Проте, здійснюючи свою діяльність в стадії порушення кримінальної справи, прокурор реалізує владно-розпорядчі повноважені з метою забезпечення суворого дотримання вимог закону, щоб жодна кримінальна справа не була порушена без законних приводів та підстав та в жодному випадку вчинення злочину не було незаконно відмовлено в порушенні кримінальної справи або вона не була закрита. Саме тому ст. 100 КПК надає прокурору право скасовувати незаконні постанови слідчого або органу дізнання і приймати власне рішення щодо порушення кримінальної справи або її закриття. На практиці, як відомо, у випадку скасування незаконної постанови про відмову у порушенні кримінальної справи прокурор також направляє матеріал для додаткової перевірки. Тобто одним із завдань прокурорського нагляду за діяльністю органів дізнання та досудового слідства є сприяння розкриттю злочинів та виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин, що прямо передбачено ст. 29 Закону України "Про прокуратуру". Зовсім іншу мету переслідує суд, здійснюючи функцію судового контролю. Як було зазначено вище, його діяльність спрямована на захист прав та законних інтересів учасників кримінального судочинства.

Виходячи з вищезазначеного, вважаємо, що в результаті розгляду скарги суддя має приймати такі рішення:

1) задовольняє скаргу та скасовує постанову про порушення кримінальної справи стосовно певної особи;

2) відхиляє скаргу.

Вирішення питання про проведення додаткової перевірки, на нашу думку, належить до виключної компетенції прокурора. У противному разі суд прийматиме рішення, неіманентне самій функції судового контролю.

У випадку скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо певної особи таке рішення може бути прийняте знову після проведення додаткової перевірки, призначеної прокурором, і отримання в ході неї нових даних, які є достатньою підставою для порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину або щодо певної особи.

Стаття 84 КПК передбачає загальне положення про те, що в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи. У зв'язку з чим вважаємо, що й при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи також повинен вестися протокол, в якому відображається хід судового засідання. Проте семиденний строк його виготовлення та порядок ознайомлення з ним учасників процесу та принесення ними своїх зауважень, визначені ст.ст. 87, 88 КПК, з урахуванням запропонованих вище стислих строків розгляду скарги, не можуть бути застосовані в даному випадку. Тому в майбутньому кримінально-процесуальному законодавстві слід передбачити особливості порядку виготовлення протоколу судового засідання й ознайомлення з ним учасників процесу при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо певної особи (це стосується й інших випадків, зокрема протоколу судового засідання по розгляду подання слідчого про взяття під варту підозрюваного, обвинуваченого). Ведення протоколу судового засідання, своєчасне його виготовлення є суттєвою гарантією права на апеляційне оскарження рішення суду. Таке право належатиме прокурору, особі, щодо якої порушена кримінальна справа, її захиснику або законному представнику та може бути реалізоване протягом семи діб з моменту отримання копії постанови.

Література

1. Лазарева В. Теория и практика судебной защиты в уголовном процессе. - Самара, 2000. - С. 75; Судебная власть / Под ред. И. Л. Петрухина. –М.: Велби, 2003. - С. 162-163.

2. Маляренко В., Пилипчук П. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи //Право України. – 2001. -№ 4. -С 43.

3. Маляренко В. Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - № 6 (28). -С 51.

4. Зеленецкий B.C. Возбуждение уголовного дела. -Харьков: Крим Арт, 1998. - С. 173.

5. Петрухин И. Можно ли обжаловать в суд постановление о возбуждении уголовного дела? //Российская юстиция. - 2002. –№ 1. - С. 49.

6. Зеленецкий B.C. Возбуждение уголовного дела. -Харьков: Крим Арт, 1998. - С. 212.

7. Пилипчук П.П. Розгляд судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи // Вісник Верховного Суду України. - 2003. –№ 2 (36). - С 59.Вісник Верховного Суду України. - 2003. –№ 4 (38). - С 6-9.

Loading...

 
 

Цікаве