WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правовий захист прав людини від службових зловживань в законодавстві окремих зарубіжних країн - Реферат

Кримінально-правовий захист прав людини від службових зловживань в законодавстві окремих зарубіжних країн - Реферат

Кримінально-правовий захист прав людини від службових зловживань в законодавстві окремих зарубіжних країн

Вивчення і аналіз кримінального законодавства зарубіжних держав, зокрема кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за порушення прав людини, дозволяє виявити переваги та недоліки кримінального права України, і на цій основі визначити напрями його подальшого розвитку. Важливо зазначити, що порівняльними дослідженнями кримінального правазарубіжних країн плідно займались видатні вчені - юристи: Л.С. Білогриць-Котляревський, О.Ф. Кістяківський, М.П. Чубинський, Л.Є. Владимиров та інші. В наш час вивченню зарубіжного досвіду кримінально-правового захисту прав людини, на наш погляд, приділяється недостатня увага. Тому основним завданням даної статті є висвітлення і узагальнення особливостей кримінально-правової відповідальності службових осіб, а також захисту прав людини в кримінальному законодавстві деяких зарубіжних країн з розвиненою демократією.

В галузі захисту прав людини від службових зловживань заслуговують на особливу увагу кримінальні кодекси Іспанії1 і Франції2, в яких кримінально-правова відповідальність за порушення прав людини побудована на основі визнання основних прав та свобод людини і громадянина як специфічного об'єкта захисту.

Так в Кримінальному кодексі Іспанії в окремій главі вміщено злочини, які вчиняються державними службовцями проти конституційних прав громадян. Норми глави V цього кодексу передбачають відповідальність службових осіб та державних службовців за злочини проти особистої свободи, зокрема, встановлюють відповідальність за безпідставне продовження строків позбавлення свободи чи інших конституційних гарантій засудженому, обвинуваченому чи просто затриманому (ст.ст. 529 -531). В розділі II кодексу передбачена відповідальність за порушення недоторканності житла, темниць поштової та телеграфної кореспонденції, якщо незаконно отримана інформація буде ще й розголошена, тоді покарання призначатиметься ближче до верхньої межі санкції (8 років позбавлення права обіймати відповідну посаду чи певний державний пост). Кримінальна відповідальність також встановлена і за порушення права на захист, права на мирні збори та встановлення попередньої цензури. Остання стаття цього розділу передбачає відповідальність службових осіб за умисне створення перешкод особі в реалізації інших громадських прав. Підвищену суспільну небезпеку, з точки зору іспанського законодавця, складають службові зловживання, які спрямовані на порушення особистої свободи, оскільки, лише за ці діяння передбачена відповідальність у випадку вчинення їх в формі грубої необережності (ст. 532).

Окрім виділення в окрему главу злочинів проти прав людини, вчинених службовими особами чи державними службовцями, в Кримінальному кодексі Іспанії передбачено, що порушення права на таємницю особистого життя, права рівності всіх перед законом вчинені службовою особою розглядаються як тяжкі форми відповідних злочинів.

В Кримінальному кодексі Франції(ст.432-1) міститься соціальна норма щодо відповідальності представника державної влади, котрий умисно порушує закон в процесі виконання службових обов'язків. Норми кодексу спрямовані на захист прав людини від службових зловживань, містяться в главі II - "Про посягання на державний устрій, яке вчинюється особами, які здійснюють публічні функції". Розділ II цієї глави кодексу присвячений кримінальній відповідальності за зловживання владою, вчиненого проти приватних осіб. Важливо зазначити, що норми, які спрямовані на захист від злочинних зловживань владно поділені на чотири параграфи, а саме: „Відповідальність службових осіб за посягання на особисту свободу громадян" (ст.ст. 432-4 - 432-6); "Відповідальність службових осіб за дискримінацію" (ст.432-7); „Відповідальність службових осіб за посягання на недоторканність житла" (ст.432-8); „Відповідальність службових осіб за порушення таємниці листування" (ст.432-9).

Кримінальний кодекс Франції передбачає також відповідальність за посягання на особисту свободу як в формі дії (ст.432-4), так і в формі бездіяльності (ст.432-5). Окремою нормою виділено відповідальність службовця пенітенціарної установи, якщо він прийме чи затримає особу в установі без судового рішення чи акту про прийняття під варту. За вчинення посягань на особисту свободу передбачаються суворі міри покарання у вигляді тюремного ув'язнення від двох до семи років та штрафом, а за незаконне затримання особи строком понад сім днів - максимальна межа покарання становить тридцять років кримінального ув'язнення.

Така увага французького та іспанського законодавців до захисту особистої свободи дозволяє зробити висновок про те, що найчастіше зазначене вище діяння вчиняється особами, наділеними розпорядчими функціям, а не пересічними громадянами3.

В системі особливої частини Кримінального кодексу Італії норми про злочини службових осіб розташовані безпосередньо після норм про державні злочини, а відповідальність за окремі злочини, пов'язані з порушенням службовими особами прав громадян, встановлені у главах Кодексу про відповідні злочини.

Суб'єктом цих злочинних діянь є особа, котра виконує законодавчі, судові або адміністративні функції.

Італійське кримінальне законодавство передбачає відповідальність службових осіб за порушення недоторканності житла шляхом проникнення в приміщення службових осіб без згоди власника або без дотримання відповідних формальностей, передбачених законом. Відповідальність за такі злочини встановлені у вигляді позбавлення волі строком від одного до п'яти років4. Окремо передбачена відповідальність працівників пошти, телеграфу і телефонної служби за порушення таємниці листування, телефонних і телеграфних переговорів, якщо ця кореспонденція стала відома особам, яким вона не була адресована, карається строком позбавлення волі від шести місяців до трьох років.

При цьому необхідно зазначити, що відповідальність за ці злочини для службової особи значно суворіша, ніж для приватної особи.

У системі службових злочинів окремо встановлено покарання за злочини в формі бездіяльності. Так, кримінальній відповідальності підлягають службові особи або виконуючі обов'язки службової особи, які необгрунтовано не виконують службові дії, що із метою здійснення правосуддя, охорони суспільної безпеки, суспільного порядку або дотримання правил гігієни і санітарії повинні бути виконані негайно. Така бездіяльність карається позбавленням волі на термін від шести місяців до двох років (ч. 1 ст. 328).

В основу конституції США, як відомо, покладений принцип турботи про свободу в заперечувальному розумінні - захисту особистості від сили влади5. Виходячи з цього в кримінальному законодавстві США можна умовно виділити два види службових зловживань: кримінально карані зловживання, спровоковані владою, спрямовані на користь інтересів влади, а також зловживання, спрямовані на власну користь6. Так Кримінальний кодекс штату Пенсільванія передбачає два види зловживання посадою: явно незаконна дія під час виконання службових обов'язків, так званий "тиск" з боку службових осіб, і використання інформації в корисливих цілях. Поняття "тиск" охоплює будь-які активні навмисні дії, коли службова особа вимагає від іншої особи "заарештувати, затримати, обшукати, використовуючи неналежні засоби, позбавити володіння, спотворити розрахунки або вчинити інші аналогічні дії по відношенню до особистих і майнових прав, а також коли він заперечить наявність або ускладнить здійснення яких-небудь прав, привілеїв, повноважень або імунітету". Відповідальність за ці дії наступає в тих випадках, коли службова особа розуміє незаконність своїх дій.

Loading...

 
 

Цікаве