WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Арешт як вид кримінального покарання - Реферат

Арешт як вид кримінального покарання - Реферат

Арешт як вид кримінального покарання

Стаття присвячена такому новому виду покарання, як арешт. Аналізується доцільність введення його в систему кримінальних покарань у Кримінальному кодексі України 2001 року прогнозується його більша ефективність у порівнянні з позбавленням волі на певний строк. Робляться пропозиції щодо вдосконалення законодавчого формулювання цього покарання.

Ключові слова: арешт, позбавлення волі, покарання.

Аналізуючи ефективність покарання у виді позбавлення волі на певний строк, треба відзначити, що більшість спеціалістів на сьогодні ставляться до нього, швидше як до вимушеного явища, ніж бажаного [14, 65]. Пояснюється це тим, що в місцях позбавлення волі засуджені володіють мінімальним набором прав та свобод, які необхідні для задоволення їх життєво важливих потреб, не кажучи вже про істотно обмежену можливість для саморозвитку. Таким чином, створена парадоксальна ситуація: визнається, що виправлення вад та нормальний соціальний розвиток особи неможливий в умовах соціальної ізоляції, але саме з цією метою суспільство ізолює злочинця. Враховуючи цілу низку негативних факторів цього виду покарання, постає питання: якщо неможливо на даному етапі повністю відмовитись від його застосування, то як можна зменшити негативні наслідки, які воно спричиняє? Парадокс цього покарання проявляється і в тому що в юридичній літературі відбувається дискусія про шкідливість не тільки тривалого, але і короткострокового позбавлення волі.

В КК України 1960 р. зазначалося, що позбавлення волі могло бути призначено на строк від трьох місяців. Пленум Верховного Суду України не робив жодних застережень щодо застосування коротких строків позбавлення волі. Проте в літературі відбувалася дискусія про доцільність застосування позбавлення волі на короткий строк. Можна виділити дві групи вчених, які займали з приводу цього питання протилежні позиції.

Так, зокрема, до першої групи вчених, які виступали проти застосування короткострокового позбавлення волі, ми відносимо К.К. Сперанського [8, 51], Л.М. Кривоченко [2, 16], М.О. Стручкова[9, 188-189]. На їхню думку, застосування короткострокового позбавлення волі завдає засудженим більше шкоди, ніж тривале позбавлення волі. Це пояснюється тими гострими процесами та реакціями в психічній сфері людини, які спричиняє позбавлення волі на короткий строк. Виховний потенціал короткострокового позбавлення волі, на їхню думку, дуже невеликий, оскільки система відбування покарання у виді позбавлення волі не розрахована на те, щоб одними і тими ж засобами, але в різні строки забезпечувати належний виправно-трудовий вплив, який би приносив однаково позитивні результати.

Друга група вчених, до якої належать, зокрема, О.І. Чернишев [15, 286], Ю.Б. Мєльнікова [4, 59-60], Ю.А. Костанов [1, 165-166] вважають, що короткі строки позбавлення волі можуть бути досить ефективним засобом впливу на засуджених, - в цьому випадку вони спричиняють ніби шоковий вплив. При цьому ними наголошувалося, що не можна обмежувати суд у виборі строку цього виду покарання, оскільки з урахуванням особи злочинця суд може прийти до висновку, що йому для виправлення достатньо короткострокового позбавлення волі.

Треба зазначити, що ні КК 1960 p., ні КК 2001 р. не визначають, який строк позбавлення волі треба вважати короткостроковим. В літературі з цього питання найбільш поширеною є думка, що під короткостроковим позбавленням волі необхідно розуміти позбавлення волі на строк не більше одного року [4, 56; 9, 185; 1, 119]. Свого часу Пленум Верховного Суду СРСР займав досить визначену позицію про доцільність засудження до коротких строків позбавлення волі. Так, в постанові від 31 липня 1962 р. № 12 "Про деякі недоліки в практиці застосування судами заходів кримінального покарання" в п. 2 наголошувалось на недопустимості засудження осіб, винних у вчиненні злочинів, що не становлять великої суспільної небезпеки, до коротких строків позбавлення волі [7, 159-160].

Видається, що пропозиції про незастосування коротких строків позбавлення волі прямо суперечили КК 1960 p., адже останній дозволяв засудження до позбавлення волі на строк від трьох місяців. Що ж до ефективності засудження до коротких строків позбавлення волі, то, на нашу думку, треба погодитись з Ю.Б. Мєльніковою [4, 59-60] та Ю.А. Костановим [1, 165-166], які вважають, що таке засудження може бути досить ефективним заходом впливу. Питання треба переводити в іншу площину: яким чином удосконалити ефективність короткострокового позбавлення волі.

Протягом короткого строку позбавлення волі навряд чи на засудженого може бути здійснено належний виправно-виховний вплив, достатній для досягнення цілей покарання. Тут варто взяти до уваги те, що протягом перших місяців позбавлення волі особа буде перебувати в шоковому стані і тому загальні засоби впливу, що застосовуються до всіх засуджених, для неї не підійдуть. її психіка буде заперечувати будь-який вплив як ворожий і тимчасовий. Неважко здогадатись, що і ставлення засуджених до таких осіб буде негативним, оскільки вони вже потенційно не можуть бути прийняті до їхнього кола надовго, а тому це буде провокувати лише бажання познущатись над ними і т.п.

Отже, не випадково в юридичній літературі ставилося питання про те, що для забезпечення ефективного виконання короткострокового позбавлення волі необхідно якісно змінити режим його відбування, зокрема шляхом створення нових, відмінних від ВТУ установ, де будуть відбувати покарання засуджені до коротких строків позбавлення волі та доповнення системи кримінальних покарань новим видом - арештом.

Треба зауважити, що серед вчених немає єдності думок щодо доцільності існування в системі кримінальних покарань такого покарання, як арешт. Так, зокрема, В. Шуміхін [16, 10] вважає, що введення цього покарання є штучним та суперечить принципам подальшої демократизації та гуманізації. К.К. Сперанський [8, 57], П.А. Фефелов [12, 98] вважають, що за умови належної організації виконання цього виду покарання, воно забезпечить значно більший ефект, ніж тривале утримання в колоніях, яке спричиняє цілу низку негативних моментів.

В новому КК 2001 р. законодавець врахував ці пропозиції і доповнив систему кримінальних покарань новим видом - арештом. В ст. 60 КК передбачено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Щодо неповнолітніх в ст.101 КК передбачено, що цей вид покарання може бути застосовано тільки до тих, які на момент постановления вироку досягай шістнадцятирічного віку і відбувають його неповнолітні в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорокап'яти діб. З огляду на такий новий вид покарання, яке призначене замінити собою короткострокове позбавлення волі, мінімальний строк такого покарання, як позбавлення волі на певний строк, підвищено до одного року.

Незважаючи на те, що доповнення системи кримінальних покарань таким новим видом, як арешт, є, безперечно, позитивним моментом нового КК 2001 року, видається, що його законодавче формулювання є не досить вдалим. Справа в тому, що в КК України не розмежовується, чим же арешт відрізняється від короткострокового позбавлення волі. Невже тільки назвою? Адже і позбавлення волі також відбувається засудженим в умовах ізоляції. Більш вдалим є формулювання цього виду покарання в КК Російської Федерації, де в ст. 54 передбачено, що арешт полягає в триманні засудженого в умовах суворої ізоляції [11]. Тим самим підкреслюється і особливість режиму цього виду покарання, який відрізняється від режиму відбування позбавлення волі [5, с 18].

Loading...

 
 

Цікаве